Протистояння між Сполученими Штатами та Іраном стрімко виходить на новий рівень. Попри постійне посилення взаємних ударів, дедалі більше військових експертів переконані, що обидві сторони вже практично вичерпали можливості досягти стратегічного перелому виключно силовими методами. Саме ця ситуація, на думку аналітиків, робить нинішню кризу особливо небезпечною, адже конфлікт ризикує перетворитися на тривале протистояння із серйозними наслідками для світової економіки, енергетичних ринків та міжнародної безпеки.
Як повідомляє The Wall Street Journal, черговий виток ескалації розпочався після того, як союзні Ірану хусити в Ємені активізували атаки на судна, що проходять через стратегічно важливий район Червоного моря. Наслідки не забарилися: ціни на нафту вперше за два місяці перевищили позначку у 100 доларів за барель, що викликало нову хвилю занепокоєння на світових фінансових ринках.
Паралельно Сполучені Штати значно розширили масштаби військової кампанії проти Ірану. За даними американського видання, останніми днями удари завдаються по різних районах країни, а нинішній рівень бойових дій став найінтенсивнішим із кінця лютого, коли президент США Дональд Трамп разом з Ізраїлем розпочав масштабну кампанію проти Ірану.
У Вашингтоні не приховують готовності піти ще далі. Представники адміністрації Дональда Трампа заявляють, що серед можливих варіантів розглядаються удари по ймовірних об'єктах іранської ядерної програми, зокрема по підземному комплексу в гірському масиві Пікакс («Кірка»), а також атаки на енергетичну інфраструктуру країни — електростанції та інші стратегічні об'єкти. Такі кроки можуть стати відповіддю на дії Ірану та його союзників у районі Ормузької протоки.
Державний секретар США Марко Рубіо під час саміту в Манілі дав зрозуміти, що Білий дім не виключає подальшої ескалації. Коментуючи заяву міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі про принцип «око за око», Рубіо наголосив, що політика президента Трампа буде ще жорсткішою. За його словами, ціна для Тегерана лише зростатиме, якщо іранське керівництво не змінить свою позицію. Остаточне рішення щодо можливого розширення військової кампанії, як повідомив держсекретар, президент США може ухвалити вже найближчими днями.
Втім, головна проблема полягає в тому, що ані Вашингтон, ані Тегеран наразі не мають можливості завдати один одному вирішальної поразки. Саме ця рівновага сил створює ризик багатомісячного або навіть багаторічного протистояння, під час якого сторони поступово підвищуватимуть ставки, намагаючись отримати хоча б політичну чи економічну перевагу.
Колишній американський дипломат Алан Ейр, який брав участь у переговорах з Іраном, вважає, що нинішня ситуація нагадує класичну спіраль ескалації. На його думку, адміністрація США поки що не демонструє чіткого стратегічного бачення того, яким має стати фінальний результат цієї військової кампанії.
Експерти попереджають, що подальше розширення ударів може спричинити ще небезпечніші наслідки. Якщо США почнуть атакувати цивільну інфраструктуру Ірану, Тегеран, найімовірніше, відповість ударами по об'єктах енергетичної інфраструктури в країнах Близького Сходу. Подібний розвиток подій здатний спровокувати масштабну кризу на світовому нафтовому ринку та новий стрибок цін на енергоносії.
Науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Хамідреза Азізі зазначає, що навіть найрадикальніші військові сценарії навряд чи здатні кардинально змінити ситуацію. За його словами, обидві сторони вже наблизилися до межі того, чого можна досягти лише військовими методами.
Водночас Іран демонструє, що має додаткові важелі впливу. Одним із них залишаються хусити в Ємені, які оголосили про морську блокаду Саудівської Аравії та пригрозили атаками на судноплавство в районі Баб-ель-Мандебської протоки — одного з найважливіших транспортних коридорів світової торгівлі.
За інформацією саудівських медіа, у Червоному морі вже були атаковані кілька саудівських суден. У відповідь військові Саудівської Аравії завдали ударів по позиціях хуситів поблизу портового міста Ходейда.
Якщо атаки на судноплавство триватимуть, географія нинішнього конфлікту суттєво розшириться. Через Баб-ель-Мандеб проходить значна частина світових морських перевезень, які з'єднують Червоне море з Індійським океаном. Саме цей маршрут відіграє ключову роль у транспортуванні нафти та інших стратегічно важливих вантажів між Європою, Азією та країнами Перської затоки.
Особливе занепокоєння викликає те, що саме цей коридор Саудівська Аравія активно використовувала для обходу можливих обмежень, пов'язаних із ситуацією в Ормузькій протоці. Тепер під загрозою можуть опинитися одразу два найважливіші маршрути світової енергетичної торгівлі.
Попри тісні зв'язки з Тегераном, хусити зберігають певну автономність у своїх рішеннях. Хоча вони отримують зброю, фінансування та військову підготовку від Корпусу вартових ісламської революції, експерти вважають, що це угруповання має значно більше свободи дій, ніж інші союзні Ірану сили в регіоні.
Колишній високопосадовець ВМС США Браян Кларк переконаний, що саме використання хуситів дозволяє Ірану створювати додатковий тиск на Сполучені Штати та їхніх союзників. Водночас він наголошує, що Вашингтон усе ще має можливість суттєво підвищити рівень ескалації, якщо вирішить перейти до атак на цивільну інфраструктуру та фактично розпочати повномасштабну війну.
Складності виникають і для американських військових. Попередня операція проти хуситів під назвою Rough Rider продемонструвала, що повністю нейтралізувати угруповання надзвичайно складно. Під час тієї кампанії хусити збили понад шість американських безпілотників MQ-9 Reaper, а також атакували авіаносець USS Harry S. Truman, змусивши його різко змінити курс, унаслідок чого палубний винищувач F/A-18 впав у Червоне море.
Події останніх днів уже впливають на світову економіку. Зростання цін на нафту демонструє, наскільки чутливими залишаються міжнародні ринки до будь-яких загроз судноплавству в регіоні. Ба більше, атаки хуситів фактично нівелюють спроби Дональда Трампа стримувати ринок заявами про можливу деескалацію.
Аналітики зазначають, що нинішнє протистояння дедалі більше перетворюється не лише на військове, а й на економічне випробування на витривалість. США посилюють санкційний та торговельний тиск, тоді як Іран прагне використати своїх регіональних союзників для створення максимальної напруги у світовій торгівлі та енергетиці.
Фахівці наголошують, що Іран уже багато років демонструє здатність адаптуватися до жорстких міжнародних санкцій і тривалого економічного тиску. Саме тому дедалі більше експертів схиляються до висновку, що нинішній конфлікт може затягнутися надовго. Поки жодна зі сторін не готова відмовитися від своїх вимог, а кожен новий крок лише підвищує ризик того, що локальне протистояння поступово переросте у масштабну кризу, наслідки якої відчує весь світ.
