Президент Дональд Трамп 15 травня 2025 року офіційно завершив свій черговий ближньосхідний тур, який охопив Катар і Сполучені Арабські Емірати, демонструючи амбітну дипломатію та нові економічні контракти для американських компаній. Після урочистої зустрічі в Досі та виступу перед особовим складом американської військової бази Аль Удейд, що стала найбільшим військовим об’єктом США в регіоні, Трамп прибув до Абу-Дабі, де його привітав еміратський правитель шейх Мохамед бін Зайєд Аль Нахайян, інші високопосадовці та військовий почесний ескорт із винищувачів при супроводі «Air Force One».
У Катарі Трамп виступив у форматі, що нагадував передвиборчий мітинг, на території авіабази Аль Удейд. «У мене зараз немає іншої роботи, тому давайте трохи розважимося», – звернувся він до військовослужбовців. Під час імпровізованої промови президент поділився спогадами про попередні візити до Іраку та похвалив Катар за масштабні закупівлі американської військової техніки. Емір Катара Тамім бін Хамад Аль Тані зустрів Трампа тепло, назвавши його «великим джентльменом» і «особистим другом», а американський лідер пообіцяв зберегти дружні відносини між країнами.
Однією з найгроміздкіших новин стало повідомлення про те, що президент США планує остаточно прийняти в подарунок від катарської королівської родини розкішний Boeing 747-8 для заміни свого флоту президентських літаків. Попри критику зі сторони демократів та частини прибічників Трампа, пов’язану з юридичними та етичними ризиками, сам глава Білого дому заявив, що був би «дурнем», не скориставшись цією можливістю.
Під час колегійного обіду в резиденції шейха Мохамеда в Абу-Дабі Трамп також зустрівся з національним радником безпеки шейхом Тахнуном бін Зайєдом та міністром закордонних справ шейхом Абдаллою бін Зайєдом. Усі три високопосадовці обговорили питання регіональної безпеки, економічної співпраці та перспективи інвестицій у відновлення інфраструктури після військових конфліктів.
Найважливішим досягненням візиту стало раптове дипломатичне «проривання» стосунків із новим урядом Сирії. Дональд Трамп провів зустріч із президентом Сирії Ахмедом аль-Шарою, який очолив країну після повалення Башара Асада в грудні. Цей крок означає різку зміну політики Вашингтона після багаторічної ізоляції Дамаска. Хоча деталі домовленостей залишаються засекреченими, офіційні особи США натякнули на майбутню допомогу в реконструкції та можливість зняття санкцій у разі виконання конкретних зобов’язань щодо гуманітарного доступу та боротьби з тероризмом.
У програмі туру також закладено важливий сигнал стосовно турецьких мирних ініціатив. Трамп згадав, що не планує особисто відвідувати майбутні переговори між делегаціями України та Росії в Стамбулі, але підкреслив, що підтримує такі зустрічі як необхідний крок до остаточного врегулювання конфлікту. Висловлюючи «нетерпіння» щодо прогресу, держсекретар Марко Рубіо зазначив, що адміністрація США готова розглянути «будь-який механізм» для стабільного миру, включно з посередництвом Туреччини та інших партнерів.
Україна та Росія мають зустрітися в турецькій столиці незабаром після завершення візиту президента США. Представники Кремля відмовляються брати участь на найвищому рівні, тоді як Київ наполягає на присутності Володимира Путіна, щоб забезпечити повноцінні переговори. На тлі цих подій рішення Трампа пропустити турецькі перемовини одночасно додає тиску на обидві сторони розв'язати свої розбіжності.
За підсумками ближньосхідного турне США уклали кілька великих контрактів на постачання озброєння та інфраструктурних проектів, а Білий дім отримав нові гарантії безпеки від стратегічно важливих союзників. Візит завершився потужним медіа-супроводом та яскравими фотографіями з елітними шейхами Перської затоки. Але ключовим результатом стала не лише демонстрація сили та впливу, а й відкриття нових дипломатичних каналів із Сирією та формування передумов для переговорів щодо миру в Україні.
Попереду – насичені дні стратегічних консультацій у Вашингтоні, де обговорюватимуть умови прийняття «Air Force One» від Катару, плани відновлення Сирії та координацію з європейськими партнерами щодо підтримки Києва. Світ з нетерпінням спостерігає за тим, чи ця дипломатична активність перетвориться на конкретні мирні угоди та стабільні регіональні союзи, які витримають випробування часу.
