У Лівані війна дедалі виразніше б’є не тільки по вулицях і житлових кварталах, а й по самій системі порятунку. За даними ліванського Міністерства охорони здоров’я, з 2 березня внаслідок ізраїльських ударів загинули щонайменше 31 медичний працівник, ще 51 було поранено; також відомо щонайменше про 37 атак на екстрені медичні служби.
Всесвітня організація охорони здоров’я ще 11 березня повідомляла про 25 підтверджених атак на систему охорони здоров’я в Лівані з початку нинішньої ескалації, 16 загиблих і 29 поранених медиків. Нові цифри ліванської влади свідчать, що за кілька днів ситуація стала ще гіршою, а інтенсивність ударів по медичному середовищу не спадає.
Найгучніший епізод останніх днів стався в Бордж-Калауїє, на півдні Лівану. За повідомленнями ліванської влади та міжнародних медіа, ізраїльський удар по медичному центру вбив 12 людей, серед яких були лікарі, медсестри та парамедики; одна людина вижила, але дістала тяжкі поранення, ще кілька людей вважалися зниклими.
За оцінкою Дейком, саме ця атака стала символом нового етапу ескалації. Якщо раніше медична інфраструктура в Лівані страждала як частина загального руйнування прифронтових зон, то тепер удари по центрах допомоги й бригадах порятунку дедалі більше сприймаються як окремий сюжет війни — сюжет про стирання межі між фронтом і гуманітарним простором. Це аналітичний висновок, що випливає з динаміки атак і реакції міжнародних структур.
Гендиректор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус публічно засудив атаки на медиків і назвав їх трагічним розвитком ескалації на Близькому Сході. ВООЗ також попередила, що бойові дії вже призвели до закриття десятків центрів первинної допомоги та щонайменше кількох лікарень у Лівані, що прямо підриває доступ цивільних до лікування.
Ліванська система охорони здоров’я входила в цю кризу вже ослабленою — після років економічного колапсу, політичної нестабільності та попередніх бойових циклів. Тепер вона змушена одночасно лікувати понад дві тисячі поранених, реагувати на постійні удари і втрачати власний персонал. За такого навантаження навіть одиничний удар по центру допомоги має наслідки далеко за межами одного населеного пункту.
Ізраїльська армія заявила, що їй відомо про повідомлення щодо удару в Бордж-Калауїє і що інцидент перевіряють. Паралельно ізраїльська сторона звинувачує «Хезболлу» у використанні машин швидкої допомоги та медичних об’єктів у військових цілях, але у випадку з цим медцентром публічних доказів такого використання представлено не було.
Саме тут проходить головна правова лінія. За міжнародним гуманітарним правом медики, санітари, лікарні, клініки, карети швидкої допомоги та рятувальні служби користуються спеціальним захистом. Human Rights Watch наголошує: лікарі, медсестри, парамедики й інший медичний персонал мають бути захищені за будь-яких обставин і не можуть ставати законною мішенню лише через політичний чи територіальний контекст.
Це не означає, що будь-який удар по медичному об’єкту автоматично є доведеним воєнним злочином. Але це означає інше: тягар доказування в таких випадках надзвичайно високий, а кожна атака має бути ретельно обґрунтована й перевірена. Коли ж число загиблих медиків швидко зростає, а система охорони здоров’я втрачає функціональність, виникає питання не лише про окремі інциденти, а про характер усієї кампанії. Це аналітичний висновок на основі норм міжнародного гуманітарного права та зафіксованої ВООЗ динаміки.
Окрему вагу має і людський вимір цих подій. Ліванський Червоний Хрест цього тижня повідомив про смерть свого волонтера Юсефа Ассафа, який дістав смертельні поранення, допомагаючи постраждалим після удару на півдні країни. Це той самий тип втрат, який болісно змінює суспільне сприйняття війни: гинуть уже не лише ті, хто опинився під ударом, а й ті, хто приїхав рятувати.
Для Ізраїлю проблема тут не лише репутаційна, а й стратегічна. Чим більше повідомлень про загибель медиків і руйнування клінік, тим сильніше зростає міжнародний тиск і тим слабше працює аргумент про винятково військовий характер цілей. Для Лівану ж наслідок ще пряміший: кожен убитий парамедик або знищений пункт допомоги означає менше шансів на виживання для поранених під час наступних атак. Це логічний висновок із поточного стану системи охорони здоров’я, який описує ВООЗ.
Показово, що нинішня хвиля ударів не виникла на порожньому місці. Правозахисники вже раніше документували атаки на медиків і рятувальників у Лівані під час попередніх етапів конфлікту. Отже, нинішні події — не ізольований збій, а продовження тривожної тенденції, де простір гуманітарного захисту щоразу звужується.
У підсумку ситуація в Лівані показує одну з найнебезпечніших рис цієї війни: руйнується не лише інфраструктура, а й сам принцип, за яким ті, хто лікує і рятує, мають лишатися поза мішенню. Коли бойові дії заходять у лікарні, клініки й машини швидкої, суспільство втрачає не просто будівлі чи персонал — воно втрачає останній бар’єр між війною і повним гуманітарним обвалом.
