Після смерті американського сенатора Ліндсі Грема його колеги з Республіканської та Демократичної партій заявили про намір домогтися ухвалення законопроєкту щодо посилення санкцій проти Росії як вшанування його пам'яті. Водночас у США вже лунають заклики суттєво переглянути документ, адже, на думку низки експертів, у нинішньому вигляді він може мати наслідки, які виходять далеко за межі санкційної політики.
Саме на цьому наголосив оглядач Wall Street Journal Пітер Гарелл. У своїй статті він зазначає, що Конгрес має спочатку внести зміни до законопроєкту, оскільки окремі його положення можуть надати президенту США Дональду Трампу нові широкі повноваження у сфері митної політики.
За словами автора, ідея посилення економічного тиску на Росію є цілком виправданою. Він зазначає, що російська економіка вже відчуває наслідки попередніх пакетів санкцій, запроваджених США та європейськими країнами, а також зазнає додаткового навантаження через регулярні удари українських безпілотників по нафтопереробних підприємствах, військових виробництвах та інших важливих об'єктах економічної інфраструктури.
Втім, найбільше занепокоєння експерта викликає механізм, який пропонується закласти до нового документа. Законопроєкт передбачає можливість запровадження мит у розмірі до 100% щодо держав, які купують російську нафту або природний газ.
На думку Гарелла, саме цей інструмент може перетворитися не лише на засіб економічного тиску на Росію, а й на новий важіль впливу президента США на міжнародну торгівлю.
Автор прогнозує, що Дональд Трамп може використовувати такі повноваження не лише щодо країн, які підтримують економічні зв'язки з Росією, а й у переговорах із союзниками та торговельними партнерами Сполучених Штатів.
У статті нагадується, що після свого повернення до Білого дому Трамп уже суттєво підвищив американські митні тарифи. За оцінкою оглядача, нинішній рівень тарифів став найвищим із 1930-х років.
Гарелл також звертає увагу на юридичний аспект питання. Відповідно до Конституції США, право встановлювати митні тарифи належить Конгресу. Саме тому президент змушений використовувати спеціальні законодавчі механізми, які дозволяють виконавчій владі тимчасово реалізовувати окремі тарифні повноваження. Через це низка рішень адміністрації вже стала предметом судових спорів.
На думку автора, новий законопроєкт може суттєво розширити ці можливості.
Формально документ спрямований насамперед проти найбільших покупців російських енергоносіїв — Китаю та Індії. Саме ці країни залишаються найбільшими імпортерами російської нафти.
Однак проблема полягає в тому, що певні обсяги російських енергоносіїв досі закуповують і союзники США. Серед них автор називає країни Європейського Союзу, Японію, Південну Корею, Туреччину та Бразилію.
У багатьох випадках це пояснюється технічними причинами. Енергетична інфраструктура окремих держав будувалася десятиліттями й досі залежить від російських поставок, тому швидка переорієнтація на альтернативні джерела залишається складним і дорогим процесом.
Додаткове занепокоєння викликають нечіткі формулювання законопроєкту щодо держав, які можуть сприяти обходу санкцій.
На думку Гарелла, саме така невизначеність здатна дозволити американському президенту використовувати нові повноваження значно ширше, ніж передбачалося спочатку.
Автор не виключає, що навіть незначні закупівлі російських енергоносіїв можуть стати юридичною підставою для запровадження масштабних мит на широкий спектр товарів із тієї чи іншої країни, навіть якщо справжньою причиною таких рішень будуть зовсім інші торговельні або політичні суперечки.
Водночас Гарелл переконаний, що ефективніший спосіб посилити економічний тиск на Москву вже міститься в інших положеннях законопроєкту.
На його думку, Конгресу варто зробити акцент не на розширенні тарифних повноважень президента, а на обов'язкових санкціях проти компаній, які закуповують великі обсяги російських енергоносіїв, банків, що обслуговують відповідні платежі, а також перевізників, страховиків та інших структур, які забезпечують функціонування цих постачань.
Експерт вважає, що саме такі адресні санкції, підкріплені ефективним контролем за їх виконанням, здатні значно сильніше скоротити доходи Росії від експорту енергоносіїв, ніж масштабні митні обмеження.
Крім того, використання адресних санкцій значно ускладнить можливість застосовувати їх як інструмент тиску у торговельних конфліктах, які не мають жодного стосунку до російської енергетики.
Підсумовуючи свою позицію, Пітер Гарелл погоджується з тим, що ухвалення нового санкційного законопроєкту стало б гідним вшануванням пам'яті Ліндсі Грема, який багато років послідовно підтримував жорстку політику щодо Росії.
Однак, на його переконання, документ має бути доопрацьований таким чином, щоб максимально посилити тиск на Москву, не створюючи при цьому нового універсального інструменту для запровадження мит, який президент США зможе використовувати у власній торговельній політиці далеко за межами санкційної тематики.
