Гра на межі: що пише Axios про стратегію США
Американське видання Axios із посиланням на джерела в адміністрації повідомляє: президент США Дональд Трамп очікує від Ірану конкретної та переконливої пропозиції щодо ядерної програми. Йдеться про можливість так званого «символічного» збагачення урану — обмеженого технічно й політично, такого, що не відкриває шляху до створення ядерної зброї.
За словами високопоставленого американського чиновника, Білий дім готовий розглянути варіант, який дозволить Ірану зберегти обличчя, але при цьому не створить реальної загрози. Це вікно можливостей виглядає вузьким, однак воно все ще існує. Між жорсткими «червоними лініями» Вашингтона і Тегерана залишається мінімальний простір для компромісу.
Водночас Трамп, за даними джерел, отримав від Пентагону низку військових сценаріїв. Серед них — прямі удари по керівництву Ірану, включно з верховним лідером Алі Хаменеї. Розглядається навіть сценарій усунення не лише самого аятоли, а й його сина Моджтаби, якого вважають потенційним наступником.
Такі варіанти свідчать: питання збагачення урану давно вийшло за рамки технічної дискусії. Воно перетворилося на нервову політичну гру з високими ставками, де кожен крок може змінити безпекову архітектуру всього Близького Сходу.
В адміністрації визнають, що планка для іранської пропозиції надзвичайно висока. Вона має переконати не лише самого Трампа, а й скептиків у Конгресі, союзників США в регіоні та Ізраїль, який традиційно займає жорстку позицію щодо іранської ядерної програми.
Трамп і фактор непередбачуваності
Дональд Трамп, як зазначають його радники, залишає всі варіанти відкритими. Він може прийняти угоду, якщо вона буде достатньо «суттєвою» і придатною для політичного продажу всередині країни. Але так само він може ухвалити рішення про силовий сценарій — швидко й без попередження.
Один із радників президента зізнався журналістам: ніхто не знає, яке рішення буде ухвалене і коли саме. За його словами, президент ще не вирішив завдавати удару — і це видно хоча б із того, що удару досі не було. Але така невизначеність є частиною стратегії тиску.
Трамп неодноразово підкреслював, що не хоче бачити Іран із можливістю збагачувати уран. Позиція «нульового збагачення» звучала з вуст американських представників під час контактів із Тегераном. Водночас неофіційно допускається варіант обмеженого, символічного рівня — якщо буде доведено, що він не несе ризиків.
Саме ця подвійність — публічна жорсткість і кулуарна гнучкість — створює складну атмосферу навколо переговорів. З одного боку, Білий дім демонструє готовність до компромісу. З іншого — наголошує, що терпіння не безмежне.
Речниця Білого дому підкреслила: медіа можуть спекулювати скільки завгодно, але остаточне рішення належить лише президенту. Ця концентрація влади в одних руках додає процесу драматизму й непередбачуваності.
Позиція Тегерана: право на збагачення і пошук балансу
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран найближчими днями представить остаточно сформовану пропозицію. Вона має врахувати інтереси обох сторін і забезпечити мирний характер ядерної програми.
Арагчі наголошує: Іран не відмовиться від свого права на збагачення урану. За офіційною позицією Тегерана, програма має виключно цивільний характер. Після авіаударів минулого року значна частина центрифуг була знищена, і наразі активного збагачення не відбувається.
Водночас іранська сторона заперечує, що під час переговорів ішлося про повне «нульове збагачення». За словами міністра, мова йде про гарантії мирного характеру програми та заходи зі зміцнення довіри в обмін на зняття санкцій.
Після контактів у Женеві американські представники — Стів Віткофф і Джаред Кушнер — попросили підготувати детальну пропозицію, яка б зняла всі занепокоєння США. Це свідчить, що діалог, попри напруження, триває.
Посередники з Оману та Катару, за даними джерел, намагаються сформулювати формулу, яка дозволить обом сторонам оголосити про перемогу. У регіоні добре розуміють: угода має бути не лише технічно прийнятною, а й політично «продавабельною» для внутрішніх аудиторій.
Між дипломатією і війною
На тлі переговорів американські військові готують сценарії ударів. За інформацією джерел, США близькі до рішення щодо масштабної операції, хоча остаточне слово ще не сказане. Іран, зі свого боку, попередив про готовність атакувати американські бази в регіоні у разі застосування сили.
Таким чином, ситуація балансувала і продовжує балансувати на межі. Кожна заява, кожен витік у медіа може змінити динаміку. Психологічний тиск стає інструментом дипломатії.
Можливість «символічного» збагачення урану виглядає як компромісний варіант, який дозволяє зберегти обличчя Тегерану і водночас задовольнити ключові вимоги Вашингтона. Але довіра між сторонами надто крихка.
У цій грі надзвичайно важливою є внутрішня політика США. Трамп має продемонструвати силу, але не втягнути країну у затяжний конфлікт. Будь-яка угода повинна виглядати як перемога, а не поступка.
Світ спостерігає за розвитком подій із напругою. Чи стане «символічне» збагачення урану мостом до нової домовленості, чи ж регіон знову порине в ескалацію — залежить від кількох рішень, які можуть бути ухвалені в найближчі дні. І поки що відповідь на це питання знає лише одна людина — президент Сполучених Штатів.
