Україна опинилася перед новим фінансовим викликом, здатним безпосередньо вплинути на спроможність держави вести оборону до кінця року. Президент Володимир Зеленський заявив про необхідність додаткових 27 млрд доларів для покриття потреб оборонного бюджету. Для партнерів Києва ця цифра стала серйозним сигналом, адже настільки масштабної додаткової потреби, за інформацією The Times, європейські столиці не очікували.
Питання тепер полягає не лише в тому, де знайти необхідні гроші. Європейські чиновники намагаються зрозуміти, чому утворилася така значна фінансова прогалина, наскільки точно оцінено її розмір і чи справді всі заявлені витрати є невідкладними. Саме ця невизначеність може зробити переговори Києва із союзниками складнішими.
Йдеться про момент, коли фінансове навантаження на Україну продовжує зростати. Війна потребує величезних ресурсів: від закупівлі боєприпасів і озброєння до виробництва безпілотників, ракет та систем протиповітряної оборони. Особливо гостро стоїть питання перехоплення балістичних ракет, для протидії яким Україна змушена витрачати значні кошти та паралельно розвивати власні технологічні рішення.
Ситуацію погіршує тиск на українську економіку. Російські удари по промислових об'єктах і транспортній інфраструктурі б'ють не тільки по конкретних підприємствах, а й по здатності держави отримувати доходи. Особливе значення має експорт, зокрема робота портів та зернового коридору. За словами голови бюджетного комітету Верховної Ради Роксолани Підласої, через посилення атак Україна могла втратити близько половини очікуваних доходів лише за один місяць.
Таким чином, виникає замкнене коло: війна змушує державу збільшувати оборонні витрати саме тоді, коли через удари скорочуються економічні можливості їх фінансувати.
Хто і чому не врахував масштаби проблеми
Окреме питання — походження самого дефіциту. Публічні заяви українських посадовців та колишніх керівників оборонного відомства демонструють, що є різні оцінки причин виникнення фінансової проблеми.
Зеленський пов'язував частину витрат із періодом роботи колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який виступав за масштабну трансформацію оборонної промисловості. Сам Федоров відкинув припущення, що настільки великий дефіцит сформувався саме за його керівництва, і звернув увагу на рішення вже нового керівництва міністерства.
Для міжнародних партнерів ця суперечка має принципове значення. Коли йдеться про десятки мільярдів доларів, донори хочуть бачити чітку картину: які кошти вже витрачені, на що саме вони пішли, які потреби виникнуть до кінця року та які з них неможливо перенести.
Тому зараз європейські представники фактично проводять фінансову перевірку нових запитів Києва. Додаткові гроші потрібно не просто знайти — необхідно переконати партнерів у тому, що вони справді потрібні саме зараз.
Європа може прискорити вже погоджене фінансування
Одним із найбільш реалістичних варіантів може стати прискорення виплат за вже погодженими європейськими механізмами підтримки. У квітні Європейський Союз домовився про позику Україні обсягом понад 100 млрд доларів, розраховану на два роки.
За даними The Times, кілька європейських дипломатів та чиновників розглядають можливість перенесення частини цих коштів на більш ранній термін. Такий підхід дозволив би швидше закрити поточну фінансову діру, не створюючи негайно абсолютно нового механізму фінансування.
Але тут є серйозний ризик. Якщо більше грошей буде витрачено зараз, менший ресурс залишиться на наступний рік. Для європейських урядів це політично чутливе рішення: їм доводиться одночасно підтримувати Україну та пояснювати власним громадянам, чому мільярди євро спрямовуються на допомогу іншій державі.
Київ тим часом шукає підтримки не лише в ЄС. Українська сторона звертається також до Великої Британії, Канади та Японії. Чим ширшим буде коло держав, готових долучитися до покриття дефіциту, тим меншим стане навантаження на окремих партнерів.
Заморожені російські активи залишаються головною ставкою
Ще один шлях — використання заморожених російських державних активів. У бельгійському депозитарії Euroclear зберігається понад 200 млрд доларів таких коштів. Для України це потенційно величезне джерело фінансування, однак перетворити заморожені активи на реальні бюджетні надходження значно складніше, ніж просто ухвалити політичне рішення.
Держави ЄС продовжують шукати юридичний та фінансовий механізм, який дозволив би використати ці кошти. Швеція та інші країни прагнуть прискорити процес, однак попередні спроби зіткнулися з серйозними перешкодами. Навіть за наявності політичної волі остаточне рішення може зайняти місяці.
Тому для Києва це радше стратегічна перспектива, ніж спосіб миттєво закрити нинішню проблему.
Тим часом цифра потреби вже зросла. Міністр фінансів Сергій Марченко назвав фінансовий розрив у 32,6 млрд доларів. Якщо додаткової міжнародної допомоги не буде, уряду може знадобитися відкладати частину невійськових витрат, аби зберегти пріоритетне фінансування оборони.
Кабінет міністрів уже готує режим жорсткішої економії та планує заощадити 70 млрд гривень, які мають бути спрямовані на потреби Сил оборони.
Ця історія показує головне: фінансова стійкість України стала не менш важливою частиною війни, ніж ситуація на полі бою. Кожен удар по промисловості, порту чи енергетичному об'єкту має наслідки для бюджету. А кожен додатковий мільярд на оборону означає необхідність шукати нові джерела доходів або допомоги.
Для Києва зараз критично важливо не лише отримати гроші, а й переконати партнерів у прозорості та обґрунтованості кожної великої цифри. Від цього залежить готовність союзників швидко ухвалювати нові рішення. Адже коли йдеться про десятки мільярдів доларів, довіра стає таким самим важливим ресурсом, як зброя та фінанси.
