Україні необхідно якомога швидше перебудувати систему підтримки ветеранів, зробивши її не формальним набором процедур і документів, а дієвим механізмом, який реально допомагатиме людям після повернення з військової служби. Про це заявив керівник Офісу президента Кирило Буданов під час засідання Координаційної ради з питань захисту прав ветеранів, членів їхніх сімей, а також родин загиблих, полонених і зниклих безвісти.
Буданов окреслив чотири ключові напрямки, на яких, на його думку, зараз має бути зосереджена ветеранська політика. Йдеться про медичну допомогу та протезування, реформування системи супроводу ветеранів, розвиток ветеранських просторів у громадах, а також лікування й оздоровлення.
Водночас керівник Офісу президента наголосив, що відкладати зміни більше не можна.
«Часу на розкачку немає. Нам потрібна сучасна робоча система, а не формальний паперовий обіг і нескінченна бюрократія», — написав Буданов у соціальних мережах.
Ця заява стосується значно ширшої проблеми, ніж просто спрощення окремих адміністративних процедур. Після завершення служби перед ветераном часто постає одразу цілий комплекс питань: від відновлення здоров’я та оформлення необхідних документів до працевлаштування, соціальної адаптації, відновлення сімейних зв’язків і пошуку свого місця у цивільному житті.
Саме тому держава має вибудувати систему, у якій людина не залишається сам на сам із десятками установ і незрозумілими процедурами.
Медична допомога та протезування мають стати швидшими
Одним із головних пріоритетів Буданов назвав медицину та протезування.
За його словами, всі захисники України та звільнені з полону повинні отримувати необхідну медичну допомогу за чітким і зрозумілим маршрутом. Людину не повинні змушувати повторно збирати однакові довідки, звертатися до численних установ і чекати тривалий час лише для того, щоб отримати доступ до допомоги.
Особливо актуальним це є для людей, які повертаються зі служби з важкими травмами або потребують тривалого відновлення.
У таких випадках навіть звичайна бюрократична процедура може перетворитися на серйозне випробування. Людина одночасно проходить лікування, реабілітацію та адаптацію до нових життєвих обставин, а від неї ще можуть вимагати самостійно збирати документи й розбиратися у складній системі державних установ.
Окреме місце займає протезування. Сучасні технології дають можливість людям із серйозними травмами повертатися до активного життя, працювати, займатися спортом і залишатися незалежними. Однак для цього важливо не лише мати доступ до якісних протезів, а й забезпечити весь комплекс послуг — від медичного обстеження та підбору конструкції до навчання користуванню протезом і подальшої реабілітації.
Тому система має працювати як єдиний процес, а не як набір окремих етапів, між якими людині доводиться самостійно шукати зв’язок.
Відомства мають почати обмінюватися інформацією
Ще одним важливим завданням Буданов назвав якнайшвидше налагодження електронної взаємодії між Міністерством оборони, Міністерством у справах ветеранів, Міністерством охорони здоров’я та Міністерством соціальної політики.
Йдеться про проблему, з якою люди можуть стикатися під час звернення до державних органів: різні відомства володіють необхідною інформацією, але обмін нею між структурами може бути недостатньо ефективним.
У результаті частину роботи, яку могли б виконувати державні установи між собою, фактично змушена виконувати сама людина.
Мета цифрової взаємодії має полягати в тому, щоб максимально прибрати зайві повторні процедури.
Якщо необхідна інформація вже є в державних реєстрах, ветеран не повинен щоразу приносити паперові підтвердження лише тому, що одна установа не може оперативно отримати дані від іншої.
Саме такий підхід може суттєво скоротити час отримання допомоги.
Супровід ветерана хочуть перетворити на єдиний маршрут
Другим масштабним напрямком є реформування системи супроводу ветеранів.
Буданов заявив, що супровід має працювати за принципом єдиного маршруту — від моменту звільнення людини зі служби до її повної адаптації.
Фактично це означає зміну самої логіки роботи держави.
Ветеран не повинен самостійно з’ясовувати, де отримати медичну допомогу, як оформити відповідні документи, куди звернутися щодо реабілітації або де шукати інформацію про соціальні гарантії.
Система повинна сама підказувати наступний крок і забезпечувати зв’язок між різними видами допомоги.
При цьому потреби людей можуть суттєво відрізнятися. Комусь насамперед необхідне лікування, комусь — протезування, іншому потрібна допомога з працевлаштуванням чи професійним навчанням. Окремим сім’ям можуть знадобитися соціальні або психологічні послуги.
Тому універсальна схема без урахування конкретної ситуації навряд чи буде ефективною.
Ветеранські простори мають приносити реальну користь
Окремо Буданов звернув увагу на ветеранські простори в громадах.
За його словами, вони повинні реально допомагати людям на місцях, а не створюватися лише заради формальних звітів.
Це питання має принципове значення. Сам факт існування приміщення з відповідною назвою ще не означає, що ветеран отримає необхідну допомогу.
Такі простори повинні стати місцями, куди людина може прийти та отримати конкретну консультацію або зрозумілий маршрут до відповідного спеціаліста.
В ідеалі ветеран має отримати там інформацію про медичні та соціальні послуги, реабілітацію, працевлаштування, освіту, державні програми та інші можливості.
Особливо важливими такі центри можуть бути для невеликих міст і громад, де доступ до спеціалізованих державних установ є складнішим.
Лікування не повинно закінчуватися разом із випискою
Четвертим пріоритетом Буданов назвав лікування та оздоровлення.
Відновлення після служби часто потребує значно більше часу, ніж один курс лікування. Навіть після завершення основної медичної допомоги людина може потребувати реабілітації, фізичних вправ, відновлювальних процедур та регулярного спостереження.
Тому оздоровлення має розглядатися як частина довготривалого процесу повернення до повноцінного життя.
Важливо також пам’ятати про сім’ї ветеранів. Повернення людини з війни змінює життя її близьких. Родичам нерідко доводиться адаптуватися до нової ситуації та допомагати ветерану проходити складний період відновлення.
Тому ефективна ветеранська політика має враховувати не лише потреби самої людини, а й ширший сімейний контекст.
На підтримку ветеранів планують 18,5 мільярда гривень
Окремим питанням залишається фінансування.
За інформацією прем’єр-міністра Сергія Корецького, у державному бюджеті на 2027 рік планують передбачити близько 18,5 млрд гривень на підтримку ветеранів.
Наразі в Україні налічується понад 1,5 мільйона ветеранів. Це величезна кількість людей, а отже, йдеться про масштабне завдання для державної системи.
Причому потреба в таких послугах не обмежується одним роком. Ветеранська політика потребує довгострокового планування, адже наслідки війни для людей можуть проявлятися протягом багатьох років після завершення служби.
Водночас сам факт виділення коштів не гарантує ефективності. Саме тому Буданов наголосив, що всі рішення повинні давати конкретний і вимірюваний результат.
Головним критерієм має стати не звіт, а людина
Фактично йдеться про необхідність змінити сам підхід до ветеранської політики.
Держава повинна оцінювати не кількість проведених засідань, прийнятих документів чи створених програм, а те, чи отримала конкретна людина необхідну допомогу.
Для ветерана результатом може бути своєчасне лікування, отримання протеза, проходження реабілітації, працевлаштування, професійне навчання або вирішення соціального питання.
Не менш важливо, щоб люди знали про свої права.
Буданов підкреслив, що ветерани та їхні родини повинні бути поінформовані про можливості, які надає держава, і відчувати не формальну, а дієву підтримку.
За його словами, усі відповідальні відомства вже отримали конкретні завдання та терміни їх виконання.
Тепер головним питанням стане те, наскільки швидко ці рішення перейдуть із заяв і нарад у практичну площину.
Для України створення ефективної ветеранської політики є одним із найважливіших соціальних завдань воєнного та післявоєнного періоду. Люди, які захищали країну, повинні мати зрозумілий механізм повернення до цивільного життя.
Це стосується не лише медицини. Йдеться про можливість знову працювати, навчатися, підтримувати родину, користуватися своїми правами та відчувати себе повноцінною частиною суспільства.
Саме тому слова про те, що «часу на розкачку немає», мають практичне значення. Чим довше система залишається складною та бюрократичною, тим більше навантаження лягає безпосередньо на ветерана та його родину.
Якщо заявлені зміни будуть реалізовані, ветеранська політика зможе перейти від розрізнених програм до цілісної системи, у центрі якої стоятиме конкретна людина, її здоров’я, права, безпека та можливість повноцінно повернутися до цивільного життя.
