Українські F-16 зіткнулися з проблемою, яка безпосередньо впливає на їхню бойову ефективність. Йдеться про гостру нестачу ракет класу «повітря-повітря» — озброєння, без якого сучасний винищувач фактично втрачає значну частину своїх можливостей.
Ситуація стала особливо помітною на тлі того, що F-16 дедалі частіше використовуються не лише як винищувачі, здатні вести боротьбу з літаками противника, а і як елемент української системи протиповітряної оборони. Літаки перехоплюють дрони та крилаті ракети, а це означає постійне витрачання боєприпасів.
Про проблему в коментарі УНІАН розповів Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил у резерві.
Чому Україні почало не вистачати ракет
За словами експерта, причина дефіциту безпосередньо пов'язана зі зміною характеру повітряної війни. Росія активно використовує велику кількість безпілотників і водночас застосовує нові типи швидкісних повітряних цілей.
Українські F-16 змушені регулярно залучатися до їхнього перехоплення. Таким чином, ракети, які могли б знадобитися під час протистояння з бойовою авіацією або для інших складних завдань, витрачаються на захист українських міст та інфраструктури.
Храпчинський зазначив, що противник фактично розраховував на виснаження українських запасів.
Проблема полягає не в тому, що F-16 перестали бути ефективними. Навпаки, їхня активна експлуатація демонструє, наскільки важливими вони стали для української оборони. Але кожен бойовий виліт має свою ціну: використана ракета вже не може бути застосована під час наступної атаки.
Саме тому питання поставок боєприпасів поступово стає не менш важливим, ніж питання передачі самих літаків.
Коли ракети закінчуються, у справу йде гармата
Основними ракетами «повітря-повітря», які використовуються українськими F-16, є AIM-120 AMRAAM середньої дальності та AIM-9 Sidewinder меншої дальності. Саме ці боєприпаси зараз потрібні Україні у значно більших кількостях.
Під час їхньої нестачі пілоти можуть використовувати бортову 20-мм гармату M61 Vulcan.
Але така альтернатива далеко не рівноцінна ракетному озброєнню.
Щоб застосувати гармату проти повітряної цілі, винищувачеві необхідно значно ближче підійти до об'єкта. Це збільшує час перебування літака в небезпечній зоні та підвищує ризики для самого пілота і машини.
Особливо складними є ситуації, коли йдеться про невеликі повітряні цілі. Пілот повинен точно навести літак на об'єкт, витримати правильну дистанцію та врахувати швидкість і траєкторію цілі.
Вночі така робота стає ще складнішою.
Водночас українські пілоти вже демонстрували, що можуть використовувати гарматне озброєння проти повітряних цілей. Однак це радше вимушений варіант, ніж повноцінна заміна ракет.
Україні потрібно говорити з партнерами не лише про літаки
На думку Храпчинського, головне завдання української дипломатії зараз — домагатися збільшення поставок ракет для F-16.
Причому йдеться не лише про Сполучені Штати. Експерт вважає, що Києву варто активніше вести переговори з європейськими державами, які мають F-16, F-35 та використовують американські системи озброєння.
Такі країни потенційно можуть допомогти із запасами відповідних ракет або сприяти збільшенню їхнього виробництва.
Це принципово важливий момент. Передача Україні додаткових винищувачів сама по собі не вирішує проблему, якщо для них немає достатньої кількості боєприпасів.
Літак без необхідного озброєння залишається надзвичайно дорогим ресурсом, ефективність якого неможливо реалізувати на повну.
Чому просто поставити інші ракети на F-16 не вийде
На перший погляд може здатися, що проблему можна вирішити дуже просто: знайти іншу ракету класу «повітря-повітря» і адаптувати її до американського винищувача.
Однак на практиці це набагато складніше.
Інтеграція нового озброєння потребує технічної сумісності, програмного забезпечення, випробувань, сертифікації та відповідних дозволів. Саме тому швидко замінити AIM-120 або AIM-9 на принципово іншу систему практично неможливо.
За словами Храпчинського, США зацікавлені у використанні власних ракет на своїх літаках.
Водночас існують винятки. Експерт наводить приклад Туреччини, яка отримала можливість використовувати на своїх F-16 власні ракети. Це стало можливим завдяки відповідній ліцензії.
Подібні можливості має і Польща у сфері обслуговування та модернізації F-16.
Для України це означає, що питання не зводиться лише до пошуку готової ракети. Потрібні політичні рішення, технологічна співпраця та доступ до відповідних виробничих можливостей.
Gripen може частково змінити ситуацію
Ще одним потенційним шляхом вирішення проблеми експерт називає шведські винищувачі Gripen.
Це питання для України вже не є суто теоретичним. У червні 2026 року Україна та Швеція уклали угоду про закупівлю 16 винищувачів Gripen E. Очікується, що їхнє постачання розпочнеться на початку 2029 року.
Перевага Gripen у цьому контексті полягає у можливості використовувати європейське озброєння.
Зокрема, для цього типу винищувачів доступні ракети MICA, які належать до європейського сімейства озброєнь класу «повітря-повітря».
Крім того, Gripen може використовувати AIM-120, що потенційно дозволяє частково уніфікувати ракетне забезпечення з F-16.
Це особливо важливо для України, адже поява різних типів літаків не повинна автоматично означати створення абсолютно різних і несумісних систем постачання.
Але нові літаки теж потребуватимуть ракет
Саме тут виникає ще одна проблема.
Якщо Україна у майбутньому одночасно експлуатуватиме F-16, Mirage та Gripen, потреба в ракетах тільки зростатиме.
Тому чекати моменту, коли нові літаки вже стоятимуть на українських авіабазах, не можна.
За словами Храпчинського, домовлятися про збільшення виробництва ракет необхідно вже зараз.
Це питання довгострокового планування. Виробництво сучасних ракет не можна миттєво збільшити в десятки разів. Потрібні замовлення, виробничі лінії, компоненти, фахівці та роки для нарощування потужностей.
Саме тому Україна зацікавлена не просто у разових передачах боєприпасів, а у створенні стабільного механізму їхнього постачання.
Проблема F-16 насправді ширша
Дефіцит ракет для винищувачів не виник у вакуумі.
Українська система ППО загалом працює в умовах величезного навантаження. Росія регулярно запускає великі групи дронів і ракет, змушуючи Україну витрачати значну кількість перехоплювачів.
Це стосується не тільки авіаційних ракет. Україні також потрібні ракети для наземних комплексів ППО, зокрема Patriot.
У результаті різні компоненти оборони фактично конкурують за обмежені світові запаси високотехнологічних боєприпасів.
The War Zone також звертає увагу на те, що Україна стикається з ширшою проблемою забезпечення перехоплювачами, а попит на такі системи у світі значно зріс.
Найважливіше — не допустити ситуації, коли літак є, а ракети немає
Україна витратила величезні зусилля на створення сучасної винищувальної компоненти своїх Повітряних сил.
F-16 стали частиною багаторівневої оборони українського неба з літа 2024 року. Вони виконують завдання з перехоплення дронів і крилатих ракет, а також можуть протистояти бойовій авіації.
Але тепер перед Україною постає інше завдання — забезпечити цю систему необхідною кількістю боєприпасів.
Це означає, що дипломатичні переговори мають стосуватися не тільки кількості літаків. Необхідно одночасно говорити про ракети, запасні частини, технічне обслуговування, навчання пілотів і перспективи локалізації виробництва.
Особливо важливим може стати створення виробничих можливостей в Україні або Європі.
Якщо країна постійно залежить від нерегулярних поставок критично важливих боєприпасів, її оборонні можливості залишаються вразливими.
Час діяти вже зараз
Ситуація з ракетами для F-16 показує важливу закономірність сучасної війни: недостатньо отримати новітню техніку — потрібно мати ресурс для її постійного використання.
Кожен додатковий F-16 збільшує можливості української авіації. Але одночасно збільшується і потреба в ракетах.
Тому Україна має вже зараз домовлятися про довгострокові контракти, збільшення виробництва та нові механізми постачання AIM-120 і AIM-9.
Паралельно необхідно готуватися до появи Gripen і забезпечувати майбутній парк європейськими боєприпасами.
Інакше може виникнути парадоксальна ситуація: Україна матиме сучасні винищувачі, підготовлених пілотів і технічну можливість захищати небо, але змушена буде економити найважливіший ресурс — ракети.
А в умовах масштабної повітряної війни саме наявність боєприпасів часто визначає, скільки разів літак зможе піднятися в небо тоді, коли він найбільше потрібен.
