Сніг і мороз у Києві стали тлом для візиту, який зазвичай не афішують. Керівниця МВФ Кристаліна Георгієва прибула до столиці на один день для переговорів із владою та бізнесом, і саме час візиту багато про що говорить.
Україна входить у четвертий рік повномасштабної війни, а разом із ним — у новий цикл фінансових рішень. Для країни, де фронт і бюджет з’єднані прямою лінією, будь-яка зустріч із МВФ — це не протокол, а тест на стійкість державних фінансів.
Показовим був і перший символічний кадр: Георгієву зустрів голова НБУ Андрій Пишний біля Михайлівського Золотоверхого, де виставлені спалені російські танки, а далі — квіти біля стіни пам’яті загиблих.
За попереднім аналізом Дейком, такий маршрут — це дипломатична мова без слів: МВФ фіксує, що економіка України працює не «попри війну», а всередині війни, і фінансування України має враховувати довгу невизначеність, а не короткий форс-мажор.
Візит тримали в таємниці до моменту прибуття — питання безпеки диктує правила навіть для міжнародних інституцій. Георгієва має зустрітися із президентом Володимиром Зеленським, прем’єркою Юлією Свириденко та іншими урядовцями.
По суті, на столі — нова кредитна програма МВФ: у листопаді сторони досягли попередньої домовленості щодо пакета на $8,2 млрд на чотири роки. Рішення Ради директорів очікують «за кілька тижнів», але воно залежить від умов.
Найжорсткіша умова звучить буденно: бюджет-2026, податкова база, дисципліна доходів. МВФ хоче бачити не лише цифри на папері, а й механізми — як держава перекриває ухилення від податків і зменшує «тіньову» економіку.
Окремий шар — донорська підтримка. МВФ прямо прив’язує програму до «запевнень» партнерів: якщо грантові кошти й довгі кредити не приходять вчасно, дефіцит бюджету перетворюється на ризик для макростабільності, а не лише на проблему Мінфіну.
Сам МВФ оцінює потреби у зовнішньому фінансуванні як близько $136,5 млрд на період до 2029 року — це масштаб, який не закрити одним інструментом. Тому програма Фонду виступає «якорем», що відкриває інші гроші.
Важливим доповненням стала угода ЄС: лідери Євросоюзу погодили позику на 90 млрд євро на два роки, із логікою, що обслуговування має настати лише за умов репарацій після війни. Для Києва це знижує короткостроковий борговий тиск.
Фінансовий «кисень» потрібен ще й тому, що воєнні видатки задають ритм усьому іншому. Reuters наводить оцінку: у 2026 році Україна планує спрямувати на оборону 2,8 трлн грн — близько 27,2% ВВП, тобто більшість доходів бюджету.
На цьому тлі візит Георгієвої накладається на іншу надзвичайну тему — енергетичну кризу. Зеленський напередодні оголосив надзвичайний стан в енергосекторі через удари по інфраструктурі та морози до мінус 20°C, що ускладнюють ремонт.
Економіка тут зчіплюється з фізикою: немає стабільного струму — дорожчає виробництво, зупиняються малі бізнеси, падають податкові надходження. Відновлення енергосистеми стає не «галузевим» питанням, а умовою виконання будь-якого бюджету.
Тому вимоги МВФ щодо податків виглядають не як бюрократія, а як спроба підстрахувати державу на 2027-й і далі. Фонд, за даними Reuters, не очікує миттєвого ефекту від частини заходів — підвищені надходження прогнозують радше з 2027 року.
Ще одна «червона лінія» — антикорупційні реформи та незалежність інституцій. Для МВФ це маркер керованості держави у війні: якщо контроль слабшає, зростає ціна запозичень, а донорська підтримка починає буксувати через політичні сумніви.
Так само технічним, але політично чутливим є трудове законодавство: МВФ очікує закриття «дір» у трудовому кодексі та кроків із «детінізації» зайнятості. Логіка проста: легальні зарплати — це ПДФО та внески, тобто опора бюджету.
Додаткове послаблення для Києва дала реструктуризація $2,6 млрд ВВП-варантів (growth-linked debt). Влада попереджала, що без змін ці інструменти могли коштувати до $20 млрд до 2041 року, а тепер тиск на держборг став нижчим.
Принципово важливо, що нова програма має замінити чинну EFF приблизно на $15,5–15,6 млрд, затверджену у 2023-му, з якої вже виплатили понад $10 млрд. Це означає: МВФ переписує припущення про війну та горизонти відновлення.
У документах також закладено сценарність: базове припущення — війна завершується у 2026-му, але є «downside scenario», де затухання затягується до 2028 року. Для інвесторів це сигнал: ризик не зникає, а просто оцінюється й страхується.
Що означає сам візит у практичному сенсі? Найчастіше — прискорення рішень: якщо політичний центр підтверджує готовність до умов, МВФ легше рухає програму на Раду директорів, а партнери синхронізують свої транші з «якорем» Фонду.
Для української влади це ще й інструкція щодо пріоритетів: не все одразу, але без «провалів» у трьох вузлах — бюджет-2026, доходи (податкова база) та довіра (антикорупційні реформи). У воєнній економіці саме ці вузли тримають систему.
Підсумок візиту навряд чи буде гучним у день приїзду: такі домовленості рідко звучать фанфарами. Але факт появи Георгієвої в засніженому Києві — це сигнал про те, що фінансова війна за стійкість триває паралельно з військовою, і програти її не можна.
