Хімічні заводи, що належать або частково контролюються п’ятьма найбагатшими людьми Росії, стали критичними елементами у виробництві боєприпасів для військових потреб Москви. Як повідомляє агентство Reuters, аналіз залізничних перевезень і фінансових документів виявив, що понад 75% ключових хімічних речовин для російських заводів вибухівки постачалися саме цими компаніями.
Олігархи і війна: хто підтримує російську армію?
Серед мільярдерів, чиї компанії мають вирішальне значення для російської військової промисловості, фігурують такі відомі постаті, як Роман Абрамович, колишній власник футбольного клубу «Челсі», та Вагіт Алекперов, якого Forbes назвав найбагатшою людиною Росії. Інші учасники цієї схеми – Андрій Мельниченко, засновник «Єврохім», Дмитро Мазепін, колишній власник «Уралхім», та Іскандер Махмудов, який контролює металургійний бізнес.
Попри те, що всі п’ятеро мільярдерів перебувають під санкціями Заходу, їхні підприємства продовжують працювати, виробляючи продукцію, яка має вирішальне значення для виробництва боєприпасів. При цьому компанії офіційно заявляють, що їхня діяльність має виключно цивільний характер.
Хімічні компоненти для вибухівки: як усе працює?
Згідно з аналізом Reuters, який базується на більш ніж 600 тисячах залізничних перевезень із лютого 2022 року до вересня 2024 року, п’ять російських хімічних підприємств постачали ключові компоненти, такі як оцтова кислота, азотна кислота, аміачна селітра та толуол, на п’ять основних заводів вибухівки. Ці заводи, включаючи «Свердловський завод» у Дзержинську, є дочірніми компаніями держкорпорації Ростех, яка перебуває під санкціями.
Наприклад, компанія «Єврохім» Андрія Мельниченка доставила понад 38 тисяч тонн оцтової кислоти та 5 тисяч тонн азотної кислоти на завод «Свердлов». Ці хімічні речовини є ключовими інгредієнтами для виготовлення вибухівки HMX і RDX, які використовуються в артилерійських снарядах та ракетах.
За даними, отриманими Reuters, заводи також отримували постачання аміачної селітри, яка змішується з тротилом для створення вибухівки Аматол, а також толуол, основний компонент тротилу. Сумарний обсяг цих постачань дозволяє виробляти сотні тисяч боєприпасів.
Розрив між санкціями і реальністю
Попри запровадження санкцій проти мільярдерів і їхнього бізнесу, хімічні підприємства досі працюють, уникаючи значних обмежень. Це стало можливим завдяки тому, що більшість продукції таких компаній, як «Єврохім» та «Уралхім», офіційно класифікується як цивільна. Наприклад, 97% виробництва «Єврохіму» складають добрива, які є критично важливими для світового сільського господарства.
Міжнародні правила санкцій, включаючи політику Європейського Союзу та США, передбачають винятки для продуктів, пов'язаних із харчовою безпекою, щоб уникнути гуманітарних криз. Однак експерти, такі як Пітер Гаррелл, колишній радник Білого дому, закликають переглянути ці рішення.
«Настав час переглянути політику 2022 року, зважаючи на нові обставини. Країни, які залежали від російських добрив, вже знайшли альтернативних постачальників», – зазначив Гаррелл.
Дилема санкцій: продовольча безпека проти підтримки війни
Запровадження санкцій проти російських хімічних підприємств може мати глобальні наслідки. Як зазначає Маніш Н. Райзада, професор сільського господарства з Університету Гуелфа, такі заходи можуть поставити під загрозу сотні мільйонів дрібних фермерів у країнах, що розвиваються, і спричинити зростання цін на продукти харчування.
Європейська комісія визнала складність ситуації, заявивши, що можливі нові санкції будуть ретельно проаналізовані, щоб уникнути негативних наслідків для продовольчої безпеки та бізнесу європейських компаній.
Військова машина Росії: як вона виграє
Тим часом Росія активно нарощує виробництво боєприпасів. За даними української розвідки, у 2024 році країна виготовила близько 2,4 мільйона артилерійських снарядів і додатково імпортувала 3 мільйони снарядів із Північної Кореї. Заводи, які отримують постачання від хімічних підприємств, працюють у посиленому режимі, щоб забезпечити потреби фронту.
Усе це підкреслює, наскільки складно Західним країнам ефективно обмежити доступ Росії до ресурсів, необхідних для ведення війни. На тлі глобальних викликів, включаючи продовольчу безпеку, російські мільярдери продовжують отримувати прибутки, прямо чи опосередковано підтримуючи військову машину Кремля.
Висновки
Попри всі зусилля міжнародної спільноти, ключові гравці російської хімічної промисловості залишаються важливими постачальниками для військових потреб. Їхній бізнес балансує між цивільним виробництвом і прихованою підтримкою війни, що ставить під сумнів ефективність санкційної політики.
