Війна безпілотників стрімко переходить у нову фазу. Якщо раніше один дрон переважно означав одну бойову одиницю, то тепер дедалі активніше розвивається концепція, за якої один великий безпілотник стає своєрідним носієм для цілої групи менших апаратів. Така схема здатна радикально збільшити кількість цілей, які можна атакувати під час одного бойового застосування.
Росія намагається розвивати так звані «дрони-матки» — великі БПЛА, здатні доставляти та запускати менші безпілотники безпосередньо в повітрі. За словами директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, йдеться не просто про ще один різновид безпілотної техніки. Фактично формується нова система застосування дронів, у якій один носій може перетворюватися на платформу для декількох ударних апаратів.
Один носій — багато ударних цілей
Принцип такої системи на перший погляд здається простим: великий безпілотник доставляє менші апарати ближче до району їхнього застосування, після чого випускає їх. Але саме ця простота створює серйозну військову перевагу.
Замість того щоб кожен малий дрон самостійно долав увесь маршрут від точки запуску до цілі, частину цієї роботи бере на себе великий носій. Це потенційно дозволяє збільшити дальність застосування менших апаратів, економити їхній запас енергії та доставляти їх у район, де противник уже має менше часу на реагування.
За оцінкою Бадрака, така концепція пов'язана з розширенням мультидоменних можливостей безпілотників. Тобто йдеться про системи, здатні діяти не лише як звичайні ударні БПЛА, а й використовувати різні типи дронів для роботи по цілях у повітрі та на поверхні.
Особливо небезпечним стає поєднання кількох технологічних тенденцій одночасно. Дрони-носії можуть працювати разом із роями безпілотників, автоматизованими системами та алгоритмами штучного інтелекту. У результаті формується не просто група апаратів, а складна система, у якій окремі дрони можуть виконувати різні завдання.
Штучний інтелект може зробити атаку значно складнішою
Найбільше занепокоєння викликає можливість автоматизованого донаведення. Якщо великий БПЛА доставляє кілька менших ударних апаратів, а ті після запуску отримують координати або самостійно уточнюють маршрут до цілі, навантаження на оператора може суттєво зменшитися.
Саме тут, за словами експерта, поєднання дронів-маток та штучного інтелекту може створити якісно нову загрозу.
Уявімо ситуацію: один носій наближається до району виконання завдання, а потім випускає одразу кілька малих FPV-дронів. Кожен із них може отримати окреме завдання. Один апарат прямує до техніки, інший — до інфраструктурного об'єкта, третій — до іншої визначеної цілі. При цьому оператору вже не обов'язково фізично перебувати неподалік від району бойової роботи.
Це означає, що умовно один оператор або одна група управління потенційно отримує можливість координувати значно більшу кількість атак.
Саме тому Бадрак наголошує на особливій небезпеці такої технології для міст. Масове застосування недорогих малих дронів, доставлених одним носієм, може створити ситуацію, коли засобам протиповітряної оборони доведеться одночасно реагувати на велику кількість повітряних об'єктів.
Чому це особливо небезпечно для міст
Головна проблема полягає не лише в потужності окремого безпілотника. Значно важливішим може стати масштабування самої атаки.
Один великий носій потенційно здатен доставити одразу десяток або іншу кількість малих дронів. Якщо такі системи почнуть застосовуватися масово, кількість повітряних цілей під час одного удару може зростати кратно.
Для системи протиповітряної оборони це означає додаткове навантаження. Потрібно не тільки виявити повітряні об'єкти, а й визначити, які з них є основними носіями, які — ударними дронами, а які можуть виконувати допоміжні завдання.
Крім того, носій може запускати менші апарати вже на значній відстані від місця старту. Це потенційно ускладнює прогнозування маршруту атаки. Якщо раніше можна було приблизно оцінити напрямок руху дрона від його стартової точки, то поява повітряного носія створює додатковий етап, після якого траєкторія бойових апаратів може різко змінитися.
У результаті захисній стороні доводиться працювати одразу проти декількох рівнів загрози.
Росія намагається масштабувати виробництво
Водночас Бадрак звертає увагу ще на один фактор — здатність російської промисловості швидко масштабувати виробництво безпілотних систем.
За його словами, у Росії вже відбувається розширення виробничих майданчиків, зокрема в Татарстані, в районі Єлабуги. Якщо такі тенденції збережуться, Москва може збільшувати не лише кількість уже відомих ударних БПЛА, а й виробництво нових платформ-носіїв.
Саме масштабування може стати ключовим фактором у цій історії. Навіть відносно проста технологія перетворюється на серйозну проблему, якщо її можна виробляти тисячами та застосовувати хвилями.
Війна вже продемонструвала, що дешеві безпілотники здатні створювати величезне навантаження на значно дорожчі системи оборони. Тому поява носіїв, які дозволяють доставляти до району атаки одразу кілька апаратів, потенційно робить цю модель ще ефективнішою.
Україна має технологічну перевагу, але загрозу не можна недооцінювати
Водночас експерт зазначає, що Росія не є безумовним лідером у розвитку таких технологій. За його оцінкою, російська сторона значною мірою наздоганяє Україну та копіює рішення, які вже розроблялися українськими виробниками.
Проте технологічне відставання не означає відсутності небезпеки.
У сучасній війні важлива не лише якість конкретної розробки. Величезне значення мають темпи виробництва, доступність компонентів, можливість швидко вносити зміни у конструкцію та здатність адаптувати техніку безпосередньо під потреби фронту.
Саме тому будь-яка нова концепція безпілотної зброї потребує швидкої відповіді. Перевага може бути втрачена, якщо противник зуміє поставити технологію на масове виробництво.
Найкращий спосіб боротьби — не чекати дрон у небі
Протидія дронам-маткам також змінює саме розуміння протиповітряної оборони. Знищення окремого малого безпілотника залишається важливим, але воно не обов'язково є найефективнішим способом зупинити всю систему.
Якщо один носій здатен доставити кілька ударних апаратів, логічною метою стає саме носій. Ще ефективніше — не допустити його появи в небі.
Бадрак наголошує, що одним із ключових напрямів протидії мають бути удари по місцях запуску та пускових установках. Такий підхід дозволяє боротися не з наслідками атаки, а з її джерелом.
Це принципово важлива зміна. Адже боротьба лише з безпілотниками, які вже летять до міста, означає постійне перебування в ролі того, хто реагує. Натомість знищення інфраструктури запуску та підготовки може позбавити противника можливості сформувати саму повітряну загрозу.
Нова гонка технологій уже почалася
Історія з дронами-матками показує, наскільки швидко змінюється характер сучасної війни. Ще кілька років тому безпілотник переважно сприймався як окремий дистанційно керований апарат. Тепер дедалі більше йдеться про цілі екосистеми, у яких різні безпілотники взаємодіють між собою.
Носій, рій, автономне наведення, штучний інтелект, розвідка та ударні апарати можуть поступово об'єднуватися в одну систему. І тоді головним питанням стає вже не те, наскільки досконалий кожен окремий дрон, а те, наскільки ефективно вся система здатна знаходити, розподіляти та вражати цілі.
Для України це означає необхідність постійно розвивати не тільки власні безпілотники, а й засоби їх виявлення та нейтралізації. Важливими стають радіоелектронна боротьба, мобільні вогневі групи, засоби перехоплення, розвідка та далекобійні можливості для ураження ворожої інфраструктури.
Найбільша небезпека полягає в тому, що технологія дронів-маток здатна зробити масовані атаки дешевшими, гнучкішими та складнішими для прогнозування. Один носій може стати джерелом одразу декількох загроз, а автоматизація здатна ще більше скоротити час між виявленням цілі та ударом.
Тому попередження експерта варто сприймати не як прогноз появи чергового типу безпілотника, а як сигнал про новий етап розвитку війни. Якщо такі системи справді будуть масштабовані, містам доведеться протистояти вже не окремим дронам, а цілим автономним групам, які можуть з'являтися в небі з одного носія.
І саме тут вирішальним стане не лише те, хто має більше дронів. Перемогу визначатиме здатність швидше виявити нову загрозу, адаптуватися до неї та зруйнувати ланцюг, який перетворює один безпілотник на цілу ударну систему.
