Спроби організувати прямі мирні переговори між представниками України та Росії, які відбулися 16 травня 2025 року в палаці в Стамбулі, завершилися без жодного результату. Зустріч, що тривала 1 годину 40 хвилин, пройшла під знаком суперечливих заяв із Вашингтона та Москви й без наперед узгодженого режиму припинення вогню. Кремль оминули умову Києва та його західних партнерів про паузу на фронті, що стало тактичним успіхом для Президента Володимира Путіна та викликало обурення в українському таборі.
Після кількох днів двозначних сигналів і публічних вимог України та її союзників Росія несподівано погодилася на пряму розмову в Туреччині. Однак міжнародні надії на серйозний прогрес були невисокими: навіть безпосередня підтримка 45-го президента США Дональда Трампа не могла забезпечити ухвалення принципових рішень. Замість офіційної заяви про дату та порядок денний сторони зібралися в Стамбулі лише за ініціативою Анкари та Вашингтона, а попри обіцянки високого рівня зустрічі, до переговорів не долучилися самі президенти.
Представники адміністрації США, зокрема держсекретар Марко Рубіо, наполягали, що реальний прорив можливий тільки після особистої зустрічі лідерів. Напередодні Трамп висловив думку, що без прямої бесіди з Путіним жодна домовленість не матиме сенсу. Москва підхопила цю тезу: спікер Кремля Дмитро Пєсков зазначив, що «важливий двосторонній саміт США–Росія» може стати «основою для конструктиву». Утім, конкретних дат чи механізмів підготовки цієї зустрічі не було.
Президент України Володимир Зеленський у четвер в Анкарі, столиці Туреччини. Сердар Озсой/Getty Images
У Стамбулі російську делегацію очолив радник президента та екс-міністр культури Володимир Мединський, а також керівник ГРУ Ігор Костюков, заступники міністрів закордонних справ і оборони. Україну представляли міністр оборони Рустем Умеров, перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця та керівники розвідслужб. Попри рівень учасників, узгоджений порядок денний так і не був оприлюднений, а ключове питання – припинення бойових дій – лишилося в підвішеному стані.
З огляду на поведінку сторін, зустріч швидше нагадувала демонстрацію дипломатичного ритуалу, ніж справжні міждержавні переговори. Президент Зеленський і його команда звертали увагу на те, що переговори мають відбутися за умов дотримання режиму тиші, що є єдиною гарантією безпеки учасників і довіри обох сторін. Москва ж не надала жодних підтверджень про відведення сил або мораторій на обстріли.
Замість цього Кремль зміг втілити тактичну мету: підтвердити самим фактом проведення прямих перемовин свою позицію сильнішої сторони, яка диктує умови. Експерти вказують, що безпека та стратегічна ініціатива на полі бою залишаються за Росією, оскільки протягом трьох років війни вона контролює частину українських територій і має значну перевагу в ресурсах.
У Вашингтоні між тим наростала критика через відсутність здобутків і повідомлень про прямі переговори з Україною. Багато хто з американських союзників побоюється, що Трамп може пожертвувати інтересами Києва задля налагодження відносин з Кремлем. У відкритих заявах представники ЄС і Великої сімки висловлювали підтримку Україні та наголошували на необхідності спочатку припинити вогонь, а потім формувати умови для мирних переговорів.
Російську делегацію в Стамбулі очолює колишній міністр культури Володимир Мединський. Франсіско Секо/Associated Press
Незважаючи на невдачу зустрічі в Стамбулі, українська сторона планує не припиняти пошук дипломатичних форматів. У майбутньому Київ може звернутися до механізмів ООН, ОБСЄ або ініціатив таких країн, як Німеччина та Франція, для організації більш структурованих і конкретних перемовин. Пріоритетом залишаються питання безпеки, відшкодування збитків та повернення територій, а також забезпечення довготривалого міжнародного контролю за виконанням домовленостей.
Підсумовуючи, ця коротка зустріч засвідчила, що мирний процес між Росією та Україною перебуває в глухому куті: без попереднього припинення вогню й узгодженого порядку денного ні Київ, ні його західні партнери не готові до масштабних поступок. Кремль же, навпаки, використовує будь-які дипломатичні майданчики для зміцнення власної позиції та тиску на Україну через посередників. Прорив можливий лише за комплексного підходу, який поєднає військову стабілізацію з чіткою дорожньою картою мирних ініціатив.
У наступні місяці слід очікувати нових спроб ініціювати пряму комунікацію, але їх успіх залежатиме від готовності сторін виконувати базові умови перш за все на полі бою. Лише так можна створити надійний фундамент для перемовин, здатних привести до остаточного врегулювання конфлікту.
