Місія МВФ розпочала роботу в Києві, а уряд синхронізує з фондом фіскальні параметри на наступний рік і контур структурних реформ. Йдеться про техніку фінансування війни та довіру інвесторів до державних фінансів.
Фокус переговорів окреслив міністр фінансів Сергій Марченко: бюджет-2026, фіскальний прогноз і структурні реформи. Це спроба відбудувати «міст» між потребами фронту і ресурсами партнерів.
Оперативна проблема проста й жорстка: видатки на оборону продовжують зростати, дефіцит — розширюватися. При цьому бюджет-2025 вже планував «червону зону» близько $38 млрд.
За оцінками НБУ, на 2026–2027 роки потрібно орієнтовно $65 млрд зовнішнього фінансування. Станом зараз забезпечено лише близько третини цієї суми — решта в переговорах.
Україна спрямовує більшість внутрішніх доходів на армію, а соціальні й гуманітарні видатки закриває за рахунок зовнішньої допомоги, яка від 2022 року наблизилась до $145 млрд.
Чинна програма МВФ — чотирирічна EFF на $15,5 млрд. Вибрано понад $10,6 млрд, але Київ уже сигналізує: час готувати нову угоду або розширення рамок.
Для МВФ критичні дві речі: спроможність обслуговувати державний борг і темп реформ. Для Києва — передбачувані обсяги траншів та ширша координація донорів під «якір» фонду.
Ризик на найближчі місяці — накладення пікових оборонних потреб на сезонну просадку доходів. Це тисне на дефіцит бюджету і на потреби в зовнішньому фінансуванні.
Окрема лінія — макроекономічна стабільність. НБУ втримує валютний курс і поступово лібералізує обмеження, але для стабільності потрібен ритм надходження валюти від партнерів.
Паралельно уряд шукає баланс між податковим навантаженням і стимулом для бізнесу. Податкова реформа має збільшити базу, не придушуючи інвестиції, і зменшити тінь.
Тиск війни підсилив роль внутрішніх запозичень. ОВДП покривають касові розриви, але без довгих донорських грошей вартість ресурсу лишається високою.
Інвестори дивляться на прогноз надходжень, курс, інфляцію й терміни реформ. Невизначеність у параметрах на 2026 рік — головний фактор премій за ризик.
Стратегічно МВФ — це більше ніж гроші; це сигнал. Кожний погоджений KPI розблоковує кошти інших донорів і формує прогнозованість ліквідності.
У пріоритеті — структурні реформи. Від приватизації та управління держпідприємствами до енергетичного ринку і корпоративного управління критичними активами.
Антикорупційні заходи лишаються умовою довіри. Прозорість держзакупівель і незалежність антикорупційних інституцій — частина «архітектури» програм МВФ і ЄС.
Митниця та податкова — ще два вузькі місця. Діджиталізація контролю, боротьба зі схематозом і вирівнювання ставок — швидкі резерви для фіскальної бази.
Пенсійна система потребує параметричних змін. Йдеться про демографію, стаж, індексацію і боротьбу зі спецвинятками, що розбалансовують солідарну модель.
Енергетика — джерело як ризиків, так і можливостей. Ринкове ціноутворення і адресні субсидії заощаджують кошти, але потребують політичної витримки.
Війна диктує витрати на відновлення інфраструктури. Розумна пріоритезація проектів з ефектом на експорт і податкову базу — ключ до мультиплікатора.
На ринку праці головний виклик — мобілізація та дефіцит кадрів. Освітні ваучери й підтримка реінтеграції ветеранів зменшують втрати продуктивності.
Фінансовий сектор зберіг стійкість, але кредитний ризик високий. Гарантійні інструменти для МСП і експортного кредитування мають підтримати обіг.
Міжнародні партнери очікують реалістичного бюджету-2026. Без «оптимістичних» доходів і з чітким планом секвестру на випадок недонадходжень.
Також у фокусі — правозастосування: конкуренція, суди, банкрутства. Без цього інвестиційний кейс навіть з дешевим ресурсом виглядає слабко.
Європа вже стала найбільшим донором Україні; США зберігають вагу у безпековій площині. Координація потоків під рамку МВФ допомагає уникати «провисань».
Додатковий аргумент — оборонна індустрія. Локалізація виробництв у партнерів і податкові стимули можуть розширити базу експорту й зняти частину тягаря.
Серед короткострокових KPI — первинний баланс, динаміка доходів і погашення ПДВ. Для МВФ важлива не лише каса, а й якість адміністрування.
На валютному ринку критичні резерви НБУ і профіцит/дефіцит поточного рахунку. Енергетичний імпорт узимку — головний сезонний фактор.
Сценарний аналіз простий: зі своєчасним зовнішнім фінансуванням і виконанням умов реформи — стабілізація; без них — інфляційний і курсовий тиск.
Тому Київ сигналізує готовність до нової програми МВФ або перезбірки чинної EFF із більшим ресурсом і гнучкішими траншами.
Ключ до успіху — політична дисципліна в середині країни. Бюджет-2026 має бути інструментом довіри, а не набором побажань різних груп впливу.
Водночас уряд мусить зберігати соціальний контракт: адресні допомоги, підтримка вразливих, інвестиції у повернення людей до економіки.
Ринок капіталу — ще один резерв. Поступова валютна лібералізація і захист інвестора піднімають інтерес до гривневих інструментів.
Реформи держсектора повинні зменшувати квазіфіскальні ризики. Чим менше «прихованого» дефіциту, тим нижча вартість запозичень.
Бізнес очікує стабільності правил на 2–3 роки вперед. Це дає змогу планувати інвестиції, а бюджету — прогнозувати доходи.
У підсумку місія МВФ — не формальність, а «настройка приладів» перед довгою зимою. На кону — макроекономічна стабільність і спроможність воювати.
Якщо переговори в Києві завершаться дорожньою картою до грудня, шанси на безпечну ліквідність зростуть. Затримки — це додаткові ризики для курсу й інфляції.
Україні потрібні не лише гроші, а й час для реформ. МВФ дає обидва ресурси, якщо виконувати умови і тримати темп змін.
Сигнал для партнерів простий: кожен виконаний structural benchmark — це плюс до довіри і мінус до вартості боргу.
І навпаки, невизначеність у правилах, судах і податках зводить нанівець навіть великі пакети допомоги — гроші стають дорожчими і коротшими.
Тому бюджет-2026 має стати «чесним» документом: консервативні доходи, реалістичні видатки, план секвестру і пріоритети для зростання.
Це складно в умовах війни, але можливо. Ключ — у прозорій комунікації й захисті реформ від політичних хвиль.
Коли МВФ, ЄС і донори бачать прогрес, вони вирівнюють графіки виплат. Це дозволяє НБУ м’якше вести валютну політику і знижувати напругу на ринку.
Якщо ж «довгі» гроші під питанням, уряд змушений піднімати податки і ставки, що б’є по бізнесу і зайнятості.
Тож головний тест осені — здатність Києва і МВФ узгодити дорожню карту фінансування-2026 і пакет реформ, який підтримає економіку у війні.
Успішний результат дасть прогнозованість для гривні, ОВДП і інвестицій. Провал — підвищить премії за ризик і зменшить маневр бюджету.
На тлі фронту, енергоризиків і виборчих циклів у партнерів стабільність — це вже конкурентна перевага. І вона починається з цієї місії МВФ у Києві.
