Прогноз, що охолодив оптимізм
Національний банк України оприлюднив оновлений макроекономічний прогноз, який засвідчив певне зниження темпів очікуваного зростання. Якщо в липні регулятор передбачав підвищення реального ВВП на 2,1%, то тепер цей показник скориговано до 1,9%. Хоча різниця на перший погляд здається незначною, вона символізує глибші економічні тенденції — уповільнення темпів відновлення після багаторічної турбулентності.
Голова Національного банку Андрій Пишний, виступаючи на брифінгу, зазначив, що українська економіка продовжує демонструвати стійкість, однак стикається з низкою структурних проблем. За його словами, у третьому кварталі 2025 року зростання підтримувалося аграрним сектором, стабільним внутрішнім споживанням і поступовим поліпшенням у сфері енергетики. Проте вже наприкінці року динаміка почала сповільнюватися.
Основними стримувальними факторами стали дефіцит енергоресурсів і нестача робочої сили. Руйнування газовидобувних потужностей, перебої в енергосистемі та скорочення трудових ресурсів позначилися на виробничих і споживчих ланцюгах. Ці обставини змушують НБУ знижувати очікування, зберігаючи при цьому обережний оптимізм щодо майбутнього.
Пишний підкреслив, що економіка України переживає не просто фазу сповільнення, а етап глибокого структурного перетворення. Відновлення відбувається у складних умовах, коли енергетична безпека, інвестиційна стабільність і соціальні настрої взаємопов’язані між собою. Проте попри всі ризики, Нацбанк прогнозує, що з часом зростання повернеться на більш сталу траєкторію.
Енергодефіцит як гальмо розвитку
Однією з головних причин коригування прогнозу став енергетичний дефіцит. Після нових хвиль руйнувань інфраструктури країна стикається з нестачею виробничих потужностей, зокрема в газовому секторі. Це створює тиск не лише на промисловість, а й на домогосподарства, які змушені адаптуватися до періодичних перебоїв.
Енергодефіцит призводить до скорочення виробничої активності, затримок у логістичних ланцюгах і зниження конкурентоздатності українських підприємств. Для багатьох галузей — від металургії до харчової промисловості — стабільність енергопостачання залишається ключовою умовою виживання. Саме тому прогнози, які раніше спиралися на швидке відновлення інфраструктури, сьогодні виглядають більш стримано.
Національний банк вважає, що часткове вирішення проблеми можливе через модернізацію енергетичних об’єктів і активізацію міжнародної допомоги. Проте навіть за найоптимістичніших сценаріїв, вплив дефіциту відчуватиметься щонайменше до кінця 2025 року. Це гальмуватиме інвестиційну активність та обмежуватиме зростання внутрішнього виробництва.
Попри труднощі, є ознаки стабілізації. В окремих регіонах вже відновлюються потужності, з’являються нові проєкти у сфері відновлюваної енергетики. Українські підприємства, які пережили попередні удари, демонструють вражаючу здатність до адаптації — і саме ця стійкість залишається головним ресурсом розвитку.
Людський фактор: нестача робочих рук і нові виклики
Крім енергетичних проблем, НБУ виділяє ще один критичний фактор — дефіцит робочої сили. Міграційні процеси, демографічні зміни та виснаження трудового потенціалу створюють довгострокові ризики для економіки. Зниження чисельності працездатного населення веде до уповільнення виробництва, скорочення податкових надходжень і зниження купівельної спроможності.
Водночас частина українців, які залишили країну, зберігають економічні зв’язки з Батьківщиною — через грошові перекази, дистанційну зайнятість або інвестиції у малі бізнеси. Це пом’якшує наслідки, але не розв’язує проблему повністю. Без активної державної політики повернення фахівців і створення нових робочих місць ситуація залишатиметься складною.
Національний банк очікує, що стабілізація ринку праці відбудеться поступово. За оцінками Пишного, у міру відновлення інфраструктури та розширення інвестиційних програм, попит на робочу силу зростатиме. Водночас держава має створити умови, які мотивуватимуть українців повертатися додому — доступ до житла, соціальних гарантій і безпечного середовища.
Цей процес може стати одним із ключових факторів економічного підйому в 2026–2027 роках. Коли людський капітал знову стане рушієм розвитку, країна отримає новий імпульс для інновацій, підприємництва та модернізації промисловості.
Помірне відновлення: шлях до 2027 року
Попри нинішню обережність у прогнозах, НБУ не втрачає віри в поступове відновлення. За словами Пишного, у 2026 році очікується зростання ВВП на 2%, а у 2027 році — на 2,8%. Цей поступ буде зумовлений збільшенням врожаїв, активізацією інвестицій у проєкти відбудови, розвитком оборонного сектору та євроінтеграційними процесами.
Європейський вектор розвитку відкриває перед Україною нові можливості. Зближення з ринками ЄС, адаптація до стандартів і відкриття спільних програм інвестування створюють підґрунтя для стабільного економічного росту. Особливо важливим стане залучення приватного капіталу — як українського, так і міжнародного.
Відбудова інфраструктури може стати своєрідним локомотивом економіки. Уже сьогодні низка регіонів демонструє ефективне використання міжнародних грантів і кредитних ресурсів, спрямованих на відновлення доріг, мостів, житла та промислових об’єктів. Ці проєкти створюють робочі місця, стимулюють внутрішній попит і зміцнюють довіру бізнесу.
Проте темпи відновлення залишатимуться помірними. Україна все ще має пройти через період енергетичної та структурної адаптації, подолати логістичні обмеження і стабілізувати фінансову систему. Лише після цього економічне зростання стане сталим і відчутним для громадян.
Погляд уряду та міжнародних партнерів
Позиція уряду дещо відрізняється від оцінки НБУ. Кабінет міністрів прогнозує, що у 2025 році ВВП зросте на 2,7%, а в 2026-му — на 2,4%. Ці оцінки базуються на передумові більш швидкого відновлення енергосистеми та реалізації масштабних проєктів міжнародної допомоги.
Міжнародний валютний фонд, своєю чергою, поки не змінив базовий сценарій. За його оцінками, економіка України у 2025 році зросте на 2%, а у 2026-му — на 4,8%. Фонд виходить із припущення, що до кінця 2025 року країна наблизиться до завершення активної фази воєнних дій, що відкриє шлях до ширшого відновлення.
Різниця між прогнозами НБУ, уряду та МВФ свідчить не лише про методологічні відмінності, а й про різне бачення перспектив. Проте всі вони сходяться в одному: українська економіка має потенціал для поступового, але стійкого зростання.
Висновок: шлях крізь випробування
Погіршення прогнозу зростання економіки України — це не вирок, а радше сигнал про необхідність зважених рішень. Країна проходить через найскладніший період у своїй сучасній історії, і кожен відсоток ВВП сьогодні вимірюється не лише цифрами, а й людськими зусиллями, витримкою та вірою.
Національний банк демонструє прагматизм і реалістичність у своїх оцінках. Уповільнення економічного зростання — природний наслідок структурних змін, які відбуваються у країні. Але навіть у цих умовах економіка не стоїть на місці: вона трансформується, адаптується і закладає основи для майбутнього підйому.
Попереду — роки поступового, але впевненого руху вперед. І якщо країна зможе поєднати стабільність енергетики, повернення трудових ресурсів і стратегічну євроінтеграцію, прогноз НБУ стане не символом уповільнення, а відправною точкою для нового економічного зростання.
