В останні кілька днів світове співтовариство знову сконцентрувало увагу на конфлікті між Україною та Росією, коли держсекретар США Марко Рубіо в черговий раз озвучив перспективу швидкого припинення вогню. За словами Рубіо, Росія може буквально за “дні” зупинити бойові дії, якщо погодиться на пропозицію, котру американська сторона спільно з українськими офіційними особами обговорювала під час зустрічі в Джедді, Саудівська Аравія.
Ці події збіглися з наближенням саміту країн “Групи семи” в Канаді, де заплановані переговори про координацію зусиль із врегулювання війни на сході Європи. Попри те, що президент Дональд Трамп неодноразово давав зрозуміти, що для нього питання торговельних мит і “економічного суверенітету” є пріоритетними, держсекретар Рубіо має намір зорієнтувати колег із країн Заходу на першочергове обговорення подій в Україні. Більше того, епатажні заяви Трампа про можливу “анексію” Канади лише підкреслюють, наскільки непередбачуваною залишається американська позиція в часи нинішньої глобальної геополітики.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово висловлював вдячність президенту Трампу за кілька днів після їхньої гнівної зустрічі в Овальному кабінеті. Роман Піліпей
Ключовою стала зустріч у Джедді, де Марко Рубіо разом із радником Білого дому з нацбезпеки Майклом Волтцом і офіційними представниками Києва обговорили умови, за яких російські війська припинять агресивні дії на окупованих територій України. Зустріч відбулася після різкого погіршення відносин між Трампом і Володимиром Зеленським — президент США навіть призупинив надання зброї та розвідданих. Цей крок був спрямований на те, щоб змусити Київ прийняти ідею “перемир’я” і, за словами критиків, “умовити” Україну на поступки перед Кремлем.
Однак, схоже, ситуація змінилася: на переговорах у Джедді американська сторона запевнила, що допомога Україні поновлюється, як тільки офіційний Київ схвалить план 30-денного тимчасового припинення вогню. Це рішення викликало неабиякий резонанс серед західних експертів: хтось вважає крок Трампа політичним тиском, а хтось називає його прагненням швидше “заморозити” війну. Тим часом київські дипломати повідомили, що погоджуються розглянути пропозицію, якщо Росія дійсно пристане на варіант комплексного врегулювання — зокрема, звільнення військовополонених, повернення викрадених дітей та допуску міжнародних організацій до зон гуманітарної катастрофи.
“Якщо їхня відповідь буде ‘ні’, то це багато що скаже про їхні справжні наміри,” — наголосив держсекретар Рубіо, маючи на увазі, що саме Москва повинна зробити вирішальний крок. І хоча конкретних дат він не називає, у ЗМІ вже шириться припущення, що найближче “вікно можливостей” з’явиться на зустрічі з російськими офіційними особами, які раніше давали зрозуміти: Володимир Путін може розглянути варіант “завершити конфлікт”, але в дуже “специфічних обставинах”. Як виглядають ці обставини, поки що незрозуміло.
Утім, навіть якщо Кремль заявить про готовність сідати за стіл мирних переговорів, існує ціла низка перепон. Передусім мова йде про окупація Криму й інших українських територій, що відбувається з 2014 року, а також повномасштабне вторгнення, розпочате в 2022-му. Для Києва принципово, щоб Росія продемонструвала реальні кроки до виведення військ, а не лише формальне погодження на тимчасове перемир’я. Ба більше, Україна очікує забезпечення реальних гарантій безпеки, аби уникнути повторного наступу. Зокрема, як відомо, українська влада вимагає від США та європейських союзників гарантійного механізму, який унеможливить повторний напад.
Серйозна інтрига криється й у позиції інших країн “Групи семи” (G7), де крім США головну роль відіграють Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія. Рубіо сподівається, що його колеги одностайно підтримає заклик до швидких мирних переговорів. Утім, ситуація далеко не однозначна:
- Британія, на тлі власних інтересів у домовленостях зі Сполученими Штатами, вже проявила відмінний від ЄС підхід до американських мит. Та чи зможе вона підтримає жорсткі заяви Вашингтона щодо Росії?
- Канада опинилася в конфузній ситуації через риторику Трампа про “51-й штат”: президент США заявив, що анексія могла б “спростити питання кордону й фентанілу”. Звісно, для канадського уряду такі слова звучать як відвертий виклик — однак Марко Рубіо намагається “не підливати олії у вогонь”.
- Франція і Німеччина теж прагнуть пришвидшити дипломатичні процеси, але не забувають про необхідність збереження єдності країни Заходу у питанні санкції проти Москви.
Солдати в Донецькій області на сході України в лютому. Тайлер Хікс
Тож чи вдасться держсекретарю Рубіо об’єднати всіх довкола ідеї негайного припинення вогню? У теорії, якщо Вашингтон, Берлін, Париж, Лондон, Токіо та Оттава спільно закличуть Кремль зупинити бойові дії, тиск на Росію може зрости, хоча не факт, що Кремль послухається.
Україна наполягає: без реальних гарантій безпеки ніякі паперові домовленості не мають цінності. Наприклад, якщо Росія згодиться на паузу в наступі, але збереже всі свої війська на окупованих ділянках, то ризик відновлення агресії лишатиметься високим. Для Києва принципово отримати чіткі механізми захисту, які не дозволять Москві розпочати новий штурм.
Рубіо ж наголошує, що питання “стримування” Росії, включно з перспективою розширення постачання зброї і гарантіями безпеки, мають бути частиною будь-яких мирних домовленостей. Дональд Трамп же дивиться на цю проблему під кутом “комерційної складової”: мовляв, інвестиції американських компаній у відбудову України можуть зміцнити економічно Київ і зменшити його вразливість. Але чи вистачить цього, аби втримати Москва від нового удару? Багато аналітиків сумніваються. Європейці також застерігають, що повернення до “business as usual” із Росією неможливе без реального відновлення суверенітету України над усіма її кордонами.
Одним із ключових пунктів будь-якого мирного плану можуть стати європейські та американські санкції, що боляче вдарили по російській економіці. Якщо Росія все ж піде на поступки, вона, ймовірно, вимагатиме часткового чи повного зняття обмежень, розблокування заморожених активів і послаблення торговельних бар’єрів. На це теж має знайтися відповідь “Великої сімки”. Марко Рубіо підкреслює, що “питання санкцій обов’язково стоятиме на порядку денному, якщо ми дійдемо до реальних переговорів із Кремлем”.
Сумніви викликає позиція Трампа, чия адміністрація демонструє суперечливі сигнали: з одного боку, агресивні торговельні тарифи проти низки країн, із другого — декларування бажання знайти компроміс із Росією у питанні України. Тим часом у Канаді, куди летить Рубіо, підходять до зустрічі з надією знайти спільний знаменник для вирішення не лише “української” кризи, а й проблеми мит, через які канадська економіка зазнає збитків.
Чи дійсно світ може побачити припинення вогню в Україні “за лічені дні”? Скептики вказують на те, що Володимир Путін не виявляє бажання легко відступати від геополітичних амбіцій. А якщо Кремль погодиться на перемир’я, то, цілком імовірно, захоче “закріпити” контроль над нині окупованими землями, відмовляючись обговорювати повернення їх під повний суверенітет Києва. Для України це прийнятно лише як перший крок до звільнення усіх територій, захоплених Росією з 2014 року.
Президент Росії Володимир Путін, сфотографований державними ЗМІ цього місяця. Раніше він говорив про бажання «довгострокового миру», а не «якоїсь перепочинку». Володимир Новіков/Sputnik
Тож “прорив” залежатиме від цілої низки чинників: від того, чи зможе Трамп утримати свою адміністрацію в єдності; чи готові будуть європейські лідери надати власні гарантії безпеки Україні, а також від внутрішніх настроїв у Росії, де частина еліт, за чутками, втомилася від затяжної війни. Головне питання: чи стане новий план Рубіо-Волтца реальним шляхом до миру, а не черговим “паперовим” проєктом, який продемонструє неспроможність дипломатії?
Від того, наскільки щиро Росія погодиться зупинити бойові дії й почати змістовні мирні переговори, залежить доля мільйонів людей. Для України найважливішим є встановлення справедливого миру з виведенням російських військ та реальними безпековими гарантіями, щоби запобігти повторній агресії. Для США й союзників у “Групі семи” — зупинити кровопролиття та підтвердити свою рішучість у стримуванні Кремль.
Усе це відбувається на тлі політичної непередбачуваності Дональда Трампа, який то погрожує Канаді анексією, то береться за “порятунок” України. Зрештою, зустрічі дипломатів і лідерів держав у Канаді мають показати, чи здатен колективний Захід знайти формулу, яка буде прийнятною для Києва та водночас не викличе різкої відсічі з боку Москви. Якщо “вікно можливостей” для припинення вогню справді лишається відчиненим на найближчі дні, світ має шанс побачити перші кроки до завершення найдраматичнішого збройного зіткнення у Європі за останні десятиліття. Якщо ж цього не станеться, історія поповниться ще одним зірваним планом, а війна продовжить залишатися кривавим тягарем у серці континенту.
