Швеція переводить військову співпрацю з Фінляндією на новий рівень: її винищувачі JAS 39 Gripen і корвет братимуть участь не лише у спільних навчаннях, а й у реальному спостереженні та захисті фінської території щонайменше до кінця 2026 року. Про рішення 28 серпня повідомили фінські військові.
За задумом Гельсінкі, шведські літаки передусім посилять повітряне спостереження. Це дозволить Фінляндії вивільнити власні сили для реагування на порушення кордону, невстановлені безпілотники або інші інциденти, які потребуватимуть швидкого військового втручання.
Міністр оборони Швеції Пол Йонсон заявив, що Стокгольм відповів на прохання Фінляндії зміцнити її протиповітряну оборону через погіршення безпекової ситуації. За його словами, шведські військові за необхідності зможуть допомагати й безпосередньо відбивати порушення фінської території.
Це формулювання має більше значення, ніж проста присутність кількох літаків на сусідній базі. Йдеться про готовність однієї держави НАТО використовувати власні бойові засоби для охорони території іншої ще до того, як виникне масштабна криза, що потребуватиме окремого політичного рішення всього Альянсу.
Аналіз «Дейком» показує, що перекидання Gripen до Фінляндії є частиною переходу Північної Європи від моделі спільних навчань до постійнішої інтегрованої оборони. Кордон між національними військовими системами поступово стає менш важливим, ніж здатність спільно закривати один повітряний і морський простір.
Фінляндія має приблизно 1340 кілометрів сухопутного кордону з Росією — найдовший кордон між РФ і будь-якою державою НАТО. Після вступу Гельсінкі до Альянсу у квітні 2023 року ця ділянка стала одним із ключових північних рубежів колективної оборони.
Швеція приєдналася до НАТО 7 березня 2024 року, завершивши стратегічну перебудову всього Північного регіону. Дві країни подали заявки разом після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, відмовившись від багаторічної політики військового неприєднання.
Ще до членства в НАТО фінські та шведські військові десятиліттями відпрацьовували спільні операції. Їхні авіаційні підрозділи регулярно тренувалися використовувати сусідні аеродроми, обмінюватися даними та діяти в єдиному повітряному просторі. Тепер ця сумісність отримує оперативне застосування.
Gripen особливо зручний для такої моделі. Шведський винищувач створювався з розрахунком на швидке розосередження, роботу з невеликих баз і оперативне обслуговування. Для Північної Європи, де великі стаціонарні аеродроми можуть стати першими цілями у кризі, це має практичне значення.
Присутність шведських літаків також дозволяє Фінляндії не витрачати весь власний авіаційний ресурс на постійне патрулювання. Це важливо в період, коли військовим доводиться одночасно стежити за кордоном, Балтійським морем, повітряними маршрутами й зростаючою кількістю безпілотних цілей.
Морський компонент рішення має схожу логіку. Шведський корвет посилить спостереження у Балтійському морі, де після початку великої війни різко зросла увага до портів, підводних кабелів, газопроводів, транспортних маршрутів і переміщення військових та цивільних суден.
Йонсон повідомив Reuters, що Швеція може надати не лише винищувачі й кораблі з можливостями боротьби проти дронів. За необхідності до Фінляндії можуть бути перекинуті й наземні протидронові системи, що показує, наскільки центральним став саме безпілотний компонент нової оборонної моделі.
Упродовж серпня безпілотники неодноразово створювали проблеми біля північних і балтійських кордонів НАТО. Один із найпомітніших епізодів стався 14 серпня, коли італійський Eurofighter, що виконував місію Альянсу, збив невстановлений дрон у повітряному просторі Латвії.
Того ж дня Фінляндія обмежувала частину повітряного простору над східною частиною Фінської затоки як запобіжний захід. Інциденти відбувалися на тлі українських атак на російські нафтові порти біля Санкт-Петербурга, і походження окремих апаратів залишалося невстановленим.
Саме ця невизначеність є однією з головних проблем. Не кожен дрон, який перетинає кордон країни НАТО, обов’язково є навмисною російською атакою. Частина апаратів може збитися з маршруту, потрапити під дію РЕБ або походити з українських операцій проти об’єктів у Росії.
Але для системи ППО походження апарата має менше значення у перші хвилини інциденту, ніж його траєкторія, швидкість, потенційне озброєння та об’єкт, до якого він наближається. Саме тому країнам Балтійського регіону потрібні додаткові радари, чергові винищувачі та дешевші засоби перехоплення.
Проблема вже виходить за межі двосторонньої співпраці Швеції та Фінляндії. 28 серпня Німеччина повідомила, що вісім країн НАТО навколо Балтійського моря планують створити спільну групу протидії дронам і гібридним загрозам із прискореним обміном інформацією.
Таким чином формується багаторівнева конструкція. НАТО забезпечує колективне стримування, країни регіону створюють спільні механізми протидії дронам, а найближчі партнери — як Швеція та Фінляндія — інтегрують конкретні літаки, кораблі й наземні системи безпосередньо у щоденну оборону.
Показово, що одночасно з оголошенням про шведське розгортання Фінляндія замовила у Saab нові комплекси RBS 70 NG. Вартість початкового контракту становить 1,2 млрд шведських крон, приблизно $126 млн за курсом, наведеним Reuters.
RBS 70 NG — переносний комплекс ближньої протиповітряної оборони з лазерним наведенням. Saab заявляє, що нова версія має автоматичне супроводження цілі, нічний канал і систему наведення, стійку до традиційного радіоелектронного глушіння.
Фінляндія використовує попередню версію RBS 70 з 2008 року, тому закупівля не означає появу цілком нового для її армії класу зброї. Важливішим є масштаб модернізації: нові комплекси додають ще один нижній ешелон до системи, якій дедалі частіше доводиться мати справу з малими цілями.
Це принципово для боротьби з дронами. Використовувати дорогий винищувач або велику зенітну ракету проти кожного невеликого безпілотника економічно невигідно. Сучасна ППО тому будується шарами — від РЕБ і мобільних груп до переносних комплексів, винищувачів та далекобійних систем.
Шведська допомога дозволяє Фінляндії додати до цих шарів ще й зовнішній ресурс. Якщо Gripen беруть на себе частину патрулювання, фінські літаки та інші засоби можна тримати готовими до складніших інцидентів або концентрувати там, де ризик у конкретний момент вищий.
Те саме стосується моря. Балтійський регіон перетворився на простір, де одночасно потрібно контролювати російський військовий флот, нафтове судноплавство, підводну інфраструктуру, дрони, авіацію та цивільні маршрути. Один тип сил уже не здатний перекрити всі ці ризики.
Рішення Швеції також показує, наскільки змінилося стратегічне значення її вступу до НАТО. До 2024 року Фінляндія залишалася членом Альянсу, відокремленим від основної території НАТО нейтральною Швецією. Тепер обидві держави перебувають усередині однієї системи колективної оборони.
Це спрощує логістику між Норвегією, Швецією та Фінляндією, а також планування оборони крайньої півночі й Балтійського моря. У військовому сенсі регіон дедалі більше розглядається як єдиний театр, де повітряні бази, порти, радари та сухопутні маршрути можуть підтримувати сусідні держави.
Водночас розгортання Gripen не є доказом того, що Фінляндія або НАТО очікують неминучого російського нападу. Офіційне пояснення значно конкретніше: погіршення безпекової ситуації, необхідність посилити повітряне спостереження та здатність швидко реагувати на порушення.
Таке розмежування важливе. Посилення оборони може бути відповіддю на зростання ризику без припущення, що масштабна війна вже близька. Фактично завдання полягає в тому, щоб зменшити ймовірність ескалації, зробивши навіть малу провокацію або випадкове проникнення контрольованішими.
Для Росії нова структура означає, що північний напрямок стає дедалі щільніше інтегрованим. Повномасштабне вторгнення в Україну, яке мало обмежити розширення західної військової інфраструктури, зрештою привело Фінляндію і Швецію до НАТО.
Тепер цей процес переходить від політичного членства до практичної військової інтеграції. Шведський винищувач у фінському небі вже не просто учасник міжнародних навчань: за домовленістю він може допомогти державі-союзниці відбивати реальне порушення її території.
Для НАТО саме така взаємозамінність має довгострокове значення. Альянсу вигідно, щоб оборона не залежала від того, чи перебуває конкретний радар, літак або корабель формально по один чи інший бік внутрішнього кордону між союзниками.
У Балтійському морі ця логіка стає особливо помітною. Швеція займає центральне географічне положення, Фінляндія контролює довгу ділянку кордону з Росією, а країни Балтії залишаються найбільш вузьким і потенційно вразливим сегментом північно-східного флангу Альянсу.
Gripen, корвет і можливі наземні протидронові комплекси самі по собі не змінюють баланс сил у регіоні. Їхня важливість полягає в іншому: вони демонструють модель, за якої національні військові ресурси можна швидко переміщувати туди, де в конкретний момент виникає прогалина.
Саме така гнучкість стає відповіддю на епоху дронів і гібридних інцидентів. Загроза може з’явитися раптово, бути невеликою за масштабом і незрозумілою за походженням. Класична система мобілізації, розрахована на попередження про велику війну, для цього надто повільна.
Швеція і Фінляндія фактично випробовують іншу модель: спільне патрулювання до кризи, спільний захист під час інциденту і можливість швидко перетворити двосторонню домовленість на частину ширшої відповіді НАТО.
Тому перекидання кількох Gripen і корвета важливе не їхньою кількістю. Воно показує, як два найновіші члени НАТО перетворюють формальне союзництво на повсякденну військову практику — і як північний кордон з Росією поступово стає не фінською лінією оборони, а спільним простором безпеки всього Альянсу.
