Українська металургія входить у період, коли кожна тонна виробленої сталі має значення не лише для самих підприємств, а й для економіки держави. Серпневі цифри показали, наскільки крихким стало становище галузі після кількох років війни. За один місяць випуск сталі скоротився більш ніж удвічі, а наслідки зупинки найбільших підприємств можуть відчуватися ще довго.
За даними об'єднання «Укрметалургпром», у серпні 2026 року українські підприємства виробили лише 277 тисяч тонн сталі. У порівнянні із серпнем минулого року це означає падіння на 57,3%. Ще тривожніша динаміка порівняно з липнем: лише за місяць обсяги скоротилися на 39,4%.
Це вже не просто статистичне коливання. За оцінкою GMK Center, серпневий результат належить до найнижчих за всю історію сучасної української металургії. Гірші показники фіксували лише у квітні та грудні 2022 року — період, коли промисловість переживала наймасштабніший шок після початку повномасштабної війни.
Особливо небезпечним є те, що нинішнє падіння стало результатом одразу кількох факторів. Частина проблем накопичувалася поступово: складнощі з морською логістикою, дорожчий експорт, обмеження доступу до європейського ринку та невизначеність із майбутніми поставками. Але в другій половині серпня ситуація різко погіршилася через удари по великих виробничих майданчиках.
Одним із найболючіших ударів стала зупинка «Запоріжсталі». Після атак 11 та 27 серпня підприємство було змушене повністю припинити роботу. Внаслідок обстрілів загинули семеро працівників, ще 21 людина отримала поранення. Пошкоджень зазнали енергетична та транспортна інфраструктура, а також об'єкти доменного й коксового виробництв.
До вимушеної зупинки комбінат устиг виготовити у серпні 46,2 тисячі тонн сталі. Однак головна проблема полягає не лише у втраченому місячному обсязі. Зруйноване або пошкоджене обладнання потребує складного ремонту, а частина виробничого циклу залежить від роботи інших систем підприємства. Саме тому повернення комбінату до повноцінної роботи може виявитися значно складнішим, ніж звичайне відновлення після аварії.
Новий удар по галузі стався вже на початку вересня. У ніч проти 5 вересня балістичні ракети вдарили по «Каметсталі» у Кам'янському. За повідомленням компанії Метінвест, загинули п'ятеро працівників, ще четверо були поранені. Внаслідок атаки пошкоджено важливі виробничі об'єкти та інфраструктуру, після чого комбінат повністю зупинив виробничі процеси.
Це означає, що вересень для української металургії може виявитися ще складнішим. Якщо серпневий провал частково пояснювався проблемами з експортом та логістикою, то тепер до них додалася фізична втрата виробничих потужностей.
За перші вісім місяців 2026 року українські підприємства виготовили близько 4,3 млн тонн сталі — на 12,5% менше, ніж за аналогічний період торік. Виробництво чавуну зменшилося на 14,8%, до 4,35 млн тонн, а металопрокату — на 15,6%, до 3,59 млн тонн.
За кожною з цих цифр стоять не лише заводські потужності. Металургія формує величезний ланцюг суміжних галузей: від видобутку руди та виробництва коксу до залізничних перевезень, енергетики, портової логістики й експорту. Коли зупиняється великий комбінат, проблеми швидко поширюються далеко за межі його промислового майданчика.
Окремим викликом залишається доступ до зовнішніх ринків. Український гірничо-металургійний комплекс фактично працює в умовах серйозних логістичних обмежень через ситуацію з морськими портами. Водночас на європейському напрямку галузь стикається з новими торговельними бар'єрами, зокрема механізмом вуглецевого коригування імпорту CBAM та квотами на постачання сталі.
Для підприємств це створює подвійний тиск. З одного боку, необхідно підтримувати роботу заводів, ремонтувати пошкоджене обладнання та оплачувати енергію й логістику. З іншого — знайти покупця на продукцію за умов, коли експортні маршрути стали складнішими, а правила доступу до європейського ринку поступово змінюються.
Ще рік тому ситуація виглядала дещо оптимістичніше. У 2025 році українські металурги збільшили виробництво товарного металопрокату на 4,8%, до 6,52 млн тонн. Випуск чавуну зріс на 11,2%, до 7,88 млн тонн. Виробництво сталі тоді зменшилося лише на 2,2%, до 7,41 млн тонн.
Тепер ця динаміка виглядає зовсім інакше. Серпневі події показали, що навіть підприємства, які продовжували працювати попри війну, залишаються надзвичайно вразливими. Один удар по великому комбінату здатен змінити показники всієї галузі, а відновлення може потребувати місяців або навіть значно більшого часу.
Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко оцінює серпневий результат як один із найнижчих в історії українського сталевого виробництва. За його прогнозом, у вересні обсяги можуть скоротитися ще сильніше.
Перед українською металургією нині стоїть питання не просто зростання чи падіння виробництва. Йдеться про збереження самої промислової спроможності країни. Від того, наскільки швидко вдасться захистити підприємства, відновити пошкоджені потужності, забезпечити логістику та зберегти доступ до ключових ринків, залежить майбутнє однієї з найважливіших галузей української економіки.
Серпневі 277 тисяч тонн стали стали тривожним сигналом. І якщо тенденція збережеться, наслідки вимірюватимуться вже не лише мільйонами тонн недовиробленої продукції, а й робочими місцями, експортною виручкою, податковими надходженнями та здатністю української промисловості вистояти в умовах війни.
