Україна входить у новий опалювальний сезон в умовах, коли військові потреби зростають, атаки по інфраструктурі посилюються, а бюджетна система дедалі гостріше відчуває нестачу коштів. Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що нинішня ситуація з державними фінансами є найскладнішою від початку повномасштабної війни у 2022 році.
За його словами, Україні необхідно знайти додаткове фінансування на суму 32,6 млрд доларів. Якщо необхідних ресурсів не буде, уряду доведеться ухвалювати неприємні рішення щодо фінансування частини цивільних програм.
Йдеться не про абстрактну цифру в державному бюджеті. За нею стоять конкретні платежі, інфраструктурні проєкти, місцеві програми та здатність держави одночасно фінансувати оборону й підтримувати нормальну роботу країни.
Чому фінансова ситуація різко загострилася
Основною причиною нового бюджетного тиску стало суттєве посилення війни.
Марченко зазначив, що інтенсивність ударів по Україні різко зросла в серпні. Окрім безпосередньої шкоди цивільній інфраструктурі, атаки створюють додаткове фінансове навантаження на державу.
Пошкоджені об'єкти необхідно відновлювати. Потрібно ремонтувати енергетичну інфраструктуру, дороги, залізницю, комунальні системи, будувати та облаштовувати укриття. Одночасно держава має закуповувати зброю, боєприпаси, техніку та інше обладнання для Сил оборони.
У мирний час бюджет може розподіляти ресурси між великою кількістю напрямів. Під час масштабної війни пріоритети стають значно жорсткішими.
Оборона фактично забирає дедалі більшу частину доступних ресурсів, а інші видатки змушені конкурувати за кошти, яких стає недостатньо.
Саме тому міністр фінансів говорить уже не просто про дефіцит бюджету, а про проблеми з ліквідністю.
Україна вже відчуває нестачу грошей
За словами Марченка, уряд уже бачить проблеми з ліквідністю та очікує дефіциту коштів у бюджеті.
Це принципово важливий момент.
Дефіцит бюджету та нестача ліквідності — не зовсім одне й те саме. Держава може мати затверджені видатки, але в конкретний момент не мати достатньої кількості вільних коштів для їх своєчасного фінансування.
У такій ситуації уряду доводиться визначати, які платежі мають абсолютний пріоритет.
Під час війни відповідь на це питання очевидна: першими захищаються видатки, без яких країна не може вести оборону.
А от цивільні програми можуть чекати.
Марченко прямо попередив, що через нестачу ліквідності Україні, можливо, доведеться відкладати деякі платежі, які безпосередньо не пов'язані з війною.
І наслідки цього можуть бути помітними на місцях.
Що може постраждати
Найбільш вразливими в такій ситуації стають капітальні видатки та частина інфраструктурних проєктів.
Наприклад, якщо на певний об'єкт уже передбачені кошти, але його фінансування можна перенести без негайної загрози життю людей, уряд може віддати перевагу оборонним потребам.
Це означає, що окремі проєкти можуть будуватися повільніше або тимчасово зупинятися.
Особливо чутливою ця проблема може бути для місцевих громад.
Йдеться, зокрема, про будівництво укриттів, інфраструктурних об'єктів та інші проєкти, які формально не належать до безпосередніх військових витрат, але мають велике значення для нормального життя населення.
Фактично перед урядом стоїть надзвичайно складний вибір: спрямовувати кожну додаткову гривню на оборону зараз або фінансувати цивільні потреби, які також нікуди не зникають.
І чим довше триває війна, тим складніше балансувати між цими двома напрямами.
Водночас зовнішні кредитори не повинні постраждати
Марченко окремо наголосив, що можливі затримки не стосуватимуться зовнішніх кредиторів.
Це важливий сигнал для міжнародних партнерів та фінансових ринків. Україна прагне зберегти виконання своїх міжнародних фінансових зобов'язань навіть в умовах надзвичайного тиску на внутрішній бюджет.
Однак це водночас означає, що навантаження може сильніше відчуватися всередині країни.
Якщо певні платежі не можна скоротити або перенести через міжнародні зобов'язання, а військові видатки є недоторканним пріоритетом, простір для інших статей бюджету стає дедалі меншим.
Це своєрідна бюджетна лещата, в яких опинилася держава.
З одного боку — величезні потреби фронту. З іншого — соціальні та інфраструктурні зобов'язання. Між ними — обмежені внутрішні доходи та залежність від міжнародної фінансової підтримки.
$32,6 млрд — це не просто «дірка» в бюджеті
Озвучена Марченком сума у 32,6 млрд доларів показує масштаб проблеми.
Йдеться про фінансовий ресурс, який необхідно знайти для покриття потреб держави за умов, що війна може тривати й у 2027 році.
Саме на такому сценарії, за словами міністра, будується новий бюджет.
Це означає, що уряд більше не може планувати фінансовий рік, виходячи з припущення про швидке завершення війни. Навпаки, бюджетна політика повинна враховувати тривалу надзвичайно високу потребу в оборонних витратах.
Це кардинально змінює підхід до планування.
Держава повинна одночасно готуватися до нових атак, підтримувати економіку, фінансувати соціальні виплати, відновлювати пошкоджені об'єкти та забезпечувати армію.
І все це потребує грошей.
МВФ бачить схожу проблему
За словами Марченка, Міжнародний валютний фонд, місія якого цього тижня працювала в Києві, також оперує співставними оцінками фінансової потреби України.
Це важливо, оскільки йдеться не лише про внутрішню оцінку українського Міністерства фінансів.
Міжнародні фінансові партнери також розуміють, що потреби України на наступний період значно перевищують можливості її власних доходів.
Українська економіка продовжує працювати, підприємства сплачують податки, а держава отримує внутрішні доходи. Але масштаб війни створює ситуацію, коли навіть значні бюджетні надходження не можуть повністю покрити необхідні витрати.
Тому міжнародна підтримка залишається критично важливою.
«Ми очікуємо дуже важку зиму»
Окремо Марченко звернув увагу на підготовку до зимового періоду.
За його словами, останні атаки на українську логістику показали, наскільки швидко може змінитися ситуація.
Ще місяць тому бюджетні розрахунки могли базуватися на одних припущеннях. Після різкого посилення ударів ці припущення доводиться переглядати.
І це стосується не лише військової сфери.
Зима традиційно є одним із найскладніших періодів для української інфраструктури. Енергетична система повинна працювати в умовах високого навантаження, а пошкодження об'єктів можуть створювати потребу в термінових ремонтах.
Кожна нова атака означає додаткові витрати.
Тому підготовка до зими — це одночасно військове, енергетичне та фінансове питання.
У Києва є план, але для нього потрібна Європа
На тлі фінансового тиску Україна знову повертається до питання використання заморожених російських активів.
Йдеться приблизно про 300 млрд доларів активів, які перебувають під санкціями в різних юрисдикціях, значна частина яких зберігається в Бельгії через міжнародну депозитарну інфраструктуру Euroclear.
Для Києва це потенційно величезне джерело фінансування.
Але проблема полягає в юридичних ризиках.
Європейські держави побоюються можливих судових позовів та фінансових наслідків рішень щодо російських активів. Особливо складною є ситуація для Бельгії, на території якої зберігається значний обсяг цих коштів.
Саме тому попередні спроби просунути радикальніший механізм використання заморожених активів наштовхувалися на політичні та юридичні розбіжності.
Україна пропонує змінити саму схему
Тепер Київ намагається запропонувати інший підхід.
За словами Марченка, український план передбачає зміну схеми управління активами, які зараз перебувають у Бельгії.
Його мета — зменшити юридичні ризики для бельгійського уряду та Euroclear.
Одна з ключових ідей полягає в тому, щоб відповідальність за потенційні судові спори не лежала виключно на одній країні.
«Ми хочемо це обговорити», — заявив Марченко, пояснюючи, що нова схема має створити умови, за яких ризики будуть розподілені між усіма 27 державами Європейського Союзу.
Для України це може стати принципово важливим рішенням.
Адже якщо європейські держави погодятся використати заморожені активи або пов'язаний із ними фінансовий механізм, це потенційно дозволить значно зменшити бюджетний тиск.
Європа вже повертається до цього питання
Питання заморожених активів нікуди не зникло навіть після попередніх суперечок.
Минулого тижня група країн ЄС на чолі зі Швецією знову порушила питання використання заморожених російських коштів.
Марченко привітав цю ініціативу та висловив сподівання, що до запланованої на вересень зустрічі міністрів фінансів країн єврозони до неї приєднаються інші держави.
Для Києва це може стати одним із ключових фінансових питань найближчих місяців.
Адже альтернатива очевидна: або Україна отримує нові зовнішні ресурси, або уряд змушений буде дедалі жорсткіше розставляти пріоритети всередині бюджету.
Уряд уже переходить до режиму економії
Складність ситуації підтверджують і рішення всередині України.
Уряд планує запровадити жорсткіший режим економії бюджетних коштів та, за наведеними даними, має намір заощадити близько 70 млрд гривень, спрямовуючи ці ресурси на фінансування Сил оборони.
Експерти очікують, що скорочення може торкнутися загальних державних програм та частини капітальних видатків міністерств.
Це означає, що бюджетна економія поступово переходить із теоретичної дискусії у практичну площину.
Держава змушена шукати гроші буквально всередині кожної статті витрат.
Що це означає для звичайних українців
За сухими бюджетними цифрами стоїть цілком реальна повсякденність.
Якщо державі не вистачає коштів, це не обов'язково означає негайне припинення соціальних виплат чи повну зупинку роботи бюджетних установ. Однак це може означати перенесення будівництва, скорочення окремих програм, відкладені ремонти або повільніше фінансування інфраструктурних проєктів.
У громадах такі рішення можуть бути особливо помітними.
Наприклад, проєкт укриття, ремонт дороги, модернізація комунальної інфраструктури або будівництво іншого об'єкта може залишитися без повного фінансування або бути перенесений на пізніший термін.
Причина проста: у держави є видатки, які неможливо відкласти.
Війна вимагає постійного фінансування оборони — незалежно від того, наскільки великим є бюджетний дефіцит.
Найскладніше ще попереду
Заява Сергія Марченка фактично є попередженням про те, що Україна входить у надзвичайно складний фінансовий період.
Проблема не лише в тому, що державі потрібні десятки мільярдів доларів. Проблема в тому, що одночасно зростають військові потреби, збільшується навантаження на інфраструктуру, а попереду — зима, яка традиційно створює додаткові ризики для енергетики та економіки.
Україна продовжує працювати, збирати податки та підтримувати економічну активність. Але масштаб потреб уже такий, що власних ресурсів недостатньо.
Тому питання міжнародної допомоги стає не другорядним, а одним із центральних для фінансової стійкості держави.
32,6 млрд доларів — це сума, яку Україна має знайти, якщо війна триватиме за нинішнього сценарію.
І від того, де саме будуть знайдені ці кошти, залежатиме не лише здатність держави фінансувати оборону. Це безпосередньо впливатиме на те, які цивільні проєкти зможуть продовжуватися, наскільки швидко відновлюватиметься інфраструктура та яким буде фінансове навантаження на країну в найближчі місяці.
Тому боротьба за фінансування сьогодні відбувається не тільки на полі бою чи за столами міжнародних переговорів. Вона відбувається і в бюджеті — там, де кожен мільярд означає конкретне рішення про те, що держава може профінансувати зараз, а що змушена буде відкласти до кращих часів.
