Український банківський сектор після періоду відносної стабілізації входить у новий цикл — із дорожчими ресурсами та зміною структури фондування. Сигнали, які подають самі банки, вказують на поступовий розворот: грошей у системі ставатиме більше, але вони коштуватимуть дорожче. Це створює складнішу конфігурацію для економіки, де доступ до кредитів напряму залежить від вартості залучених коштів.
Перший квартал 2026 року окреслив цю тенденцію досить чітко. Загальний обсяг фондування скоротився, насамперед через відтік коштів корпоративного сектору. Водночас населення частково компенсувало цей тренд, збільшивши обсяг депозитів. Така асиметрія свідчить про зміну поведінки ключових гравців: бізнес стає обережнішим у ліквідності, тоді як домогосподарства реагують на ставки і шукають захисту заощаджень.
Ціна цих ресурсів уже почала змінюватися. Найбільш відчутно подорожчали кошти населення — ключова база для банківського фондування. Це означає, що конкуренція за депозити загострюється, а банки змушені підвищувати ставки, щоб утримати та залучити клієнтів. За попереднім аналізом Дейком, така динаміка формує нову рівновагу: система стає більш залежною від внутрішнього ресурсу, але водночас і більш чутливою до його вартості.
Другий квартал, за очікуваннями банків, стане точкою зростання. Фінансові установи прогнозують збільшення обсягів залучення коштів як від населення, так і від бізнесу. Йдеться не лише про депозити, а й про оптове фондування — ресурс, який часто пов’язаний із міжнародними фінансовими організаціями та програмами відновлення. Саме цей сегмент може стати критично важливим для фінансування великих інфраструктурних і відбудовчих проєктів.
Водночас зростання обсягів не означає полегшення умов. Банки прямо очікують подальшого підвищення вартості запозичень. Депозитні ставки для населення і бізнесу зростатимуть, що автоматично позначиться на вартості кредитів. У таких умовах економіка опиняється перед класичним викликом: дорожчі гроші стримують інвестиційну активність, але водночас підтримують фінансову стабільність і привабливість банківської системи.
Окремий вимір — валютна структура фондування. Частка коштів в іноземній валюті зросла, що відображає збереження валютних ризиків і недовіру до довгострокових гривневих інструментів. Однак банки очікують зворотного руху вже найближчим часом. Це може свідчити про поступове відновлення довіри до національної валюти та стабілізацію макрофінансових очікувань.
Ще один показовий тренд — подовження строків фондування. Четвертий квартал поспіль банки фіксують зростання частки довгострокових ресурсів. Це критично важливо для кредитування економіки, адже дозволяє фінансувати довші проєкти — від іпотеки до інфраструктури. У перспективі наступного року цей тренд лише посилюватиметься, формуючи більш передбачувану ресурсну базу.
Паралельно змінюється ситуація з капіталом банків. Попри загальне зростання обсягів капіталу за останній рік, його вартість почала знижуватися — вперше з кінця 2024 року. Це створює певний баланс: дорожчі залучені кошти частково компенсуються дешевшим капіталом, що дозволяє банкам утримувати маржу в умовах зростаючих ставок.
У підсумку банківська система України входить у фазу складнішої, але більш зрілої рівноваги. Зростання депозитів, підвищення ставок, зміна структури фондування і подовження строків ресурсів — це ознаки адаптації до нової економічної реальності. Головне питання тепер полягає не в наявності грошей у системі, а в їхній ціні — і в тому, наскільки економіка зможе витримати цей новий рівень вартості.
