Байден попереджає, що світ стоїть перед «точкою перегину» на тлі глобальних потрясінь

Назвімо це "Віссю гніву".

Це виглядає, як щось зі сторінок світових війн або холодної війни: коаліція держав, які працюють над зміцненням військових потужностей одна одної, щоб протистояти партнерам Америки і, зрештою, самим Сполученим Штатам.

Саме так адміністрація Байдена охарактеризувала Росію, Китай, Північну Корею та Іран, оскільки ці країни дедалі більше зближуються. Американські посадовці активно висловлюють занепокоєння щодо цього у своїх виступах та закритих переговорах по всьому світу, зокрема на нещодавній Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку, яка завершилася минулими вихідними.

Назвімо це "Віссю гніву".

Це виглядає, як щось зі сторінок світових війн або холодної війни: коаліція держав, які працюють над зміцненням військових потужностей одна одної, щоб протистояти партнерам Америки і, зрештою, самим Сполученим Штатам.

Саме так адміністрація Байдена охарактеризувала Росію, Китай, Північну Корею та Іран, оскільки ці країни дедалі більше зближуються. Американські посадовці активно висловлюють занепокоєння щодо цього у своїх виступах та закритих переговорах по всьому світу, зокрема на нещодавній Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку, яка завершилася минулими вихідними.

На тлі загострення конфлікту на Близькому Сході та очікувань, чи буде Іран відповідати на вбивство Хасана Насралли, лідера Хезболли, у п'ятницю, та ізраїльські удари по Лівану, американські посадовці відчувають ще більшу терміновість.

Однак ці партнерства не настільки об'єднані, як може здатися на перший погляд, і, за словами американських офіційних осіб, є можливості сповільнити цей процес.

На засіданні Ради Безпеки ООН у вівторок державний секретар США Ентоні Дж. Блінкен заявив, що пріоритетом ради має бути зупинка постачання військової допомоги Росії, зокрема балістичних ракет, дронів та артилерійських снарядів, з боку Північної Кореї та Ірану. Він також зазначив, що Китай надсилає Росії машинні інструменти, мікроелектроніку та інші матеріали для оборонної промисловості, тоді як президент Росії Володимир Путін продовжує вторгнення в Україну.

"Якби країни припинили підтримувати Росію, вторгнення Путіна скоро б закінчилося," — сказав Блінкен.

Натомість Росія допомагає цим країнам досягати їхніх цілей, зокрема надає Ірану ядерні технології та "космічну інформацію", зазначив Блінкен. Інший високопосадовець США повідомив, що хоча ядерна допомога Ірану на даний момент, ймовірно, спрямована на його цивільну ядерну програму, космічна інформація може дозволити Ірану розробляти міжконтинентальні балістичні ракети.

Також, за словами американських чиновників, Росія розглядає можливість озброєння хуситів у Ємені, підтримуваних Іраном, новітніми протикорабельними крилатими ракетами.

Ці держави заперечують деякі з конкретних звинувачень США. Вони також стверджують, що саме Сполучені Штати формують альянси по всьому світу для збереження домінування. У суботу на Генеральній Асамблеї ООН міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Америка "просто намагається зберегти свою гегемонію і керувати всім".

Однак немає сумнівів, що ці потужні країни збільшили свою військову, дипломатичну та економічну співпрацю, прагнучи протистояти Сполученим Штатам.

Загроза для світової стабільності

Лідери партнерських країн США швидко вказують на зростаючу загрозу. На Генеральній Асамблеї ООН минулого тижня президент України Володимир Зеленський засудив постачання зброї Росії з боку Північної Кореї та Ірану.

Поруч з ним прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен зазначила: "Це глобальна проблема, оскільки тісніша співпраця між Північною Кореєю, Іраном і Росією є викликом для всіх нас, включно з США, а також із залученням Китаю."

Деякі лідери країн-противників США активно демонструють свої альянси, наче кидаючи виклик Америці. У червні Путін відновив пакт взаємної оборони часів холодної війни з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином під час візиту до Пхеньяна. Ці дві країни перебувають в активній фазі антиамериканської співпраці, зазначив один високопоставлений американський чиновник.

За два тижні до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Москва та Пекін оголосили про партнерство "без меж" у спільній заяві на 5000 слів під час візиту Путіна до Сі Цзіньпіна в Китаї.

"Мілітаризація цих відносин є дуже помітною," — сказав Майкл Кіммідж, колишній чиновник Держдепартаменту і професор історії холодної війни та відносин між США і Росією. "Найбільше турбує Сполучені Штати саме їхній публічний аспект."

Однак Кіммідж застерігає, що "можна надмірно тлумачити ступінь політичної єдності", додаючи, що США під час холодної війни помилково сприймали більшу однорідність цих відносин, ніж це було насправді.

Паралелі з холодною війною

Поточні альянси є певним продовженням холодної війни. Як і тоді, центром антиамериканських партнерств залишається Росія. Ця країна бореться проти американського та європейського союзника — України, намагаючись знищити її. Росія отримує допомогу від Північної Кореї, Ірану та Китаю.

Фактично, Україна перетворилася на таке ж поле бою проксі-війни, як це було під час холодної війни в Кореї чи В'єтнамі. Іронічно, що тут також простежується тінь Корейської війни, яка ніколи офіційно не закінчилася: тоді як Північна Корея постачає зброю Росії, Південна Корея робить те ж саме для України через США.

Однак коаліції не настільки монолітні, як здається, що США неодноразово відкривали для себе під час конфліктів 20-го століття. І сьогодні ці партнерства ґрунтуються не стільки на спільній ідеології — комунізм був об'єднуючим фактором для більшої частини холодної війни — скільки на спільній опозиції до американської сили, зумовленій інтересами кожної автократичної держави. Аналітики зазначають, що ці відносини є радше союзами зручності або прагматизму.

Наприклад, теократичні лідери Ірану мають зовсім інші ідеологічні погляди, ніж лідери Росії, Китаю чи Північної Кореї, що мають комуністичну історію.

Наймогутніша з цих країн, Китай, не прагне об'єднати коаліцію на основі грандіозної ідеології, як це колись намагався зробити Радянський Союз.

"Зовнішня політика Китаю проводить лінію розділу, використовуючи США як критерій," — зазначила Юн Сун, директорка програми Китаю в Центрі Стімсона. "Що це означає, так це те, що коли Китай дивиться на Росію, Північну Корею та Іран, він бачить антиамериканських партнерів."

"Китай вважає, що не має альянсу або осі з цими країнами, оскільки єдиним, що їх об’єднує, є США," — додала вона. "Але з погляду кінцевого результату, мотив має менше значення, ніж сама суть відносин. Якщо це виглядає як качка і крякає як качка, то це качка."

Спроби стримування Китаю

Протягом кількох місяців адміністрація Байдена попереджала Китай про неприпустимість торгівлі, яка дозволяє Росії відновлювати свою оборонну промисловість. Адміністрація вже ввела санкції проти понад 300 китайських компаній. Однак американські офіційні особи також зазначають, що Китай не надавав прямої військової допомоги Росії.

Китай має другу за величиною економіку у світі та активно торгує з США та їхніми союзниками. Американські посадовці відзначають, що Сі Цзіньпін, схоже, прагне зберегти Китай у глобальній мережі інститутів і торгівлі, якою Сполучені Штати домінували десятиліттями. Вони вважають, що Сі вірить у поступовий занепад США і прагне зайняти їхнє місце в цій глобальній системі, а не створювати альтернативну.

Ентоні Блінкен та радник з національної безпеки Джейк Салліван регулярно зустрічаються з Ван Ї, головним китайським дипломатом, іноді — з самим Сі. Їхня ідея полягає в тому, що високий рівень дипломатії разом зі зміцненням військової присутності США в Азії допоможе стримувати Китай від вторгнення на Тайвань або інших агресивних дій.

"Наш намір не полягає у тому, щоб розривати зв'язки між Росією та Китаєм," — зазначив Блінкен після зустрічі з Ван Ї у Нью-Йорку. "Але якщо ці відносини включають надання Росії того, що їй потрібно для продовження війни, це стає проблемою для нас і для багатьох інших країн, особливо в Європі."

Чи можливі зміни в альянсах?

Американські та європейські посадовці сподіваються, що Китай зрозуміє, що його підтримка Росії може поставити під загрозу економічні зв’язки з Європою. Водночас, США уважно стежать за Іраном, аби зрозуміти, чи є можливості для дипломатичного прориву через майбутні ядерні переговори, щоб обмежити його співпрацю з Росією.

Хоча відносини між Іраном і США історично ворожі, іранські лідери прагнуть домогтися зняття санкцій зі своєї країни.

Новий президент Ірану, Масуд Пезешкіан, виступаючи на Генеральній Асамблеї ООН, використав примирливу риторику, заявивши: "Ми прагнемо миру для всіх і не шукаємо війни чи конфліктів."

Коли президент України Володимир Зеленський відвідав Капітолійський пагорб менше двох років тому, він збирав повні зали, отримував гучні овації та обіцянки допомоги на майже 50 мільярдів доларів для боротьби проти російського вторгнення. Проте його прийом у четвер був значно стриманішим: лише кілька десятків законодавців зустрілися з ним за зачиненими дверима, тоді як спікер Палати представників проігнорував його.

Володимир Зеленський, якого часто називають найпереконливішим адвокатом України, завдяки своїй здатності прориватися крізь партійні розбіжності в Конгресі та закликати до швидшого постачання зброї та інших ресурсів до Києва, зараз відчуває помітне зниження своєї популярності у Вашингтоні. Це може мати серйозні наслідки для майбутнього військової допомоги США Україні.

Україна використовує військову допомогу у розмірі майже 61 мільярда доларів, яку Конгрес затвердив навесні, а Пентагон намагається якнайшвидше доставити всю допомогу до завершення терміну президентства Джо Байдена. У четвер Байден оголосив про черговий пакет на 8 мільярдів доларів, що включає авіабомби, ракети протиповітряної оборони та додаткову батарею Patriot. Проте коли ця допомога закінчиться, доля України знову значною мірою залежатиме від готовності Конгресу продовжити фінансування оборонних зусиль Зеленського.

Коли президент України Володимир Зеленський відвідав Капітолійський пагорб менше двох років тому, він збирав повні зали, отримував гучні овації та обіцянки допомоги на майже 50 мільярдів доларів для боротьби проти російського вторгнення. Проте його прийом у четвер був значно стриманішим: лише кілька десятків законодавців зустрілися з ним за зачиненими дверима, тоді як спікер Палати представників проігнорував його.

Володимир Зеленський, якого часто називають найпереконливішим адвокатом України, завдяки своїй здатності прориватися крізь партійні розбіжності в Конгресі та закликати до швидшого постачання зброї та інших ресурсів до Києва, зараз відчуває помітне зниження своєї популярності у Вашингтоні. Це може мати серйозні наслідки для майбутнього військової допомоги США Україні.

Україна використовує військову допомогу у розмірі майже 61 мільярда доларів, яку Конгрес затвердив навесні, а Пентагон намагається якнайшвидше доставити всю допомогу до завершення терміну президентства Джо Байдена. У четвер Байден оголосив про черговий пакет на 8 мільярдів доларів, що включає авіабомби, ракети протиповітряної оборони та додаткову батарею Patriot. Проте коли ця допомога закінчиться, доля України знову значною мірою залежатиме від готовності Конгресу продовжити фінансування оборонних зусиль Зеленського.

У четвер президент Зеленський провів дві зустрічі у Капітолії: спочатку він відповідав на питання від двопартійної групи сенаторів, серед яких були Чак Шумер, лідер більшості від демократів з Нью-Йорка, та Мітч Макконнел, лідер меншості від республіканців з Кентуккі. Потім він зустрівся з групою членів Палати представників, включаючи Хакіма Джеффріса, лідера меншості.

Візит Зеленського відбувся одразу після закриття обох палат Конгресу на передвиборчий сезон, що вплинуло на низьку явку законодавців. Лідери Конгресу майже не підняли профіль візиту Зеленського: ні Шумер, ні Макконнел не виступили перед ЗМІ, ані особисто, ані через офіційні заяви, як це було під час попередніх візитів Зеленського. Навіть Джеффріс не зробив жодних публічних заяв.

Майже всі законодавці, які були присутні на зустрічах, раніше неодноразово підтримували надання військової допомоги Україні.

«Я вважаю, що він гідна людина, яка продемонструвала велику мужність і лідерство у дуже, дуже важкі часи», — заявив сенатор Джон Корнін, республіканець з Техасу, про Зеленського. «Бажання українців боротися та захищати свою країну є тим, що більшість із нас вважає надихаючим».

Він зазначив, що Зеленський підкреслив важливість надання довготривалих ракет для ударів по військових цілях усередині Росії, а також необхідність швидшого постачання зброї до Києва, щоб допомогти Україні здобути ініціативу на фронті.

Однак в інших колах візит Зеленського викликав обурення через те, що деякі республіканці розцінили його як підтримку демократів та адміністрації Байдена в розпал передвиборчої кампанії.

У середу спікер Майк Джонсон, республіканець із Луїзіани, вимагав від Зеленського відкликати свого посла в США за організацію поїздки до заводу боєприпасів у Скрантоні, штат Пенсільванія, де виробляються 155-міліметрові артилерійські снаряди, які є основною складовою української військової машини.

Того ж дня представник Джеймс Комер, республіканець з Кентуккі та голова комітету з нагляду, розпочав розслідування щодо того, чи використовувала адміністрація Байдена державні кошти неправомірно, літаючи Зеленського військовими літаками для відвідування цього заводу.

Тур Зеленського на завод був організований губернатором Джошем Шапіро, демократом із Пенсільванії, який, імовірно, є одним із головних кандидатів на президентських виборах.

«Це підприємство розташоване у штаті, що має велике політичне значення, його супроводжував один із головних політичних соратників Камали Гарріс, і жодного республіканця не було залучено», — написав Джонсон у листі до Зеленського, назвавши цей візит «короткозорим і навмисно політичним кроком».

Джонсон також згадав коментарі Зеленського у «The New Yorker», де він назвав сенатора Дж. Д. Ванса, кандидата від республіканців на пост віце-президента, «занадто радикальним».

«Підтримка завершення війни Росії проти України залишається двопартійною, але наші відносини непотрібно випробовуються та підриваються, коли кандидати від республіканців стають мішенню в медіа через коментарі представників вашого уряду», — написав Джонсон.

Ці події розчарували деяких республіканських прихильників Зеленського, які висловили занепокоєння тим, що український президент втрутився в американську політику.

«Я думаю, він отримав погані поради», — сказав Корнін, який також окремо зазначив, що це була «монументальна помилка».

Інші республіканці не погодилися з оцінкою спікера щодо турне у Скрантоні.

«Це не мало бути політичним, але зрозуміло, що це могло так сприйматися», — сказав представник Джо Вілсон, республіканець із Південної Кароліни та співголова Конгресового комітету з питань України, журналістам щодо події у Скрантоні. «Я впевнений, що уряд України не мав наміру робити це політично».

Цей інцидент нагадує про виклики, з якими може стикнутися Зеленський у найближчі місяці, якщо республіканці повністю контролюватимуть Конгрес і якщо колишній президент Дональд Трамп, який активно виступає проти надання Україні зброї, виграє вибори.

Джонсон, під тиском правого крила республіканців, які виступають проти фінансування військових зусиль України, протягом кількох місяців відмовлявся винести на розгляд законопроєкт про військову допомогу. Зрештою, він пішов на поступки навесні, коли Конгрес схвалив 61 мільярд для Києва в рамках пакету законопроєктів з питань національної безпеки. Хоча Конгрес зрештою ухвалив військову допомогу для України з сильною двопартійною підтримкою, більшість республіканців у Палаті представників та близько третини сенаторів-республіканців голосували проти.

Зеленський, який минулого року двічі відвідував Капітолійський пагорб — у вересні та грудні, здається, усвідомлював труднощі, з якими стикається питання допомоги Україні, і намагався уникнути їх. Під час зустрічей у четвер, за словами присутніх, він ретельно уникав прохання до законодавців затвердити будь-яку додаткову допомогу.

Коли журналісти запитали його, чи може він завершити війну з Росією, Зеленський відповів ствердно.

«Звичайно», — сказав він. «Ми повинні».

У п’ятницю вдень ізраїльські військові літаки зруйнували кілька житлових будівель на південь від Бейрута, заявивши, що під ними знаходиться центральна штаб-квартира Хезболли. Атака відбулася після промови прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу на Генеральній асамблеї ООН, де він захищав дії свого уряду у війнах в Газі та Лівані й запевнив, що Ізраїль продовжить боротьбу, незважаючи на міжнародні заклики до припинення вогню.

Ціль удару — Хасан Насралла, лідер Хезболли, за словами восьми ізраїльських і двох американських чиновників, які говорили на умовах анонімності через чутливість питання. Наразі невідомо, чи перебував Насралла у будівлях під час удару.

За даними Міністерства охорони здоров’я Лівану, внаслідок останніх ударів загинуло щонайменше двоє людей і 76 були поранені. Міністр охорони здоров’я Фірас Абіад зазначив, що кількість жертв може зрости. Він повідомив, що удари спричинили «повне знищення» чотирьох-шести житлових будівель, а кількість постраждалих у лікарнях наразі невелика, оскільки багато людей все ще знаходяться під завалами.

У п’ятницю вдень ізраїльські військові літаки зруйнували кілька житлових будівель на південь від Бейрута, заявивши, що під ними знаходиться центральна штаб-квартира Хезболли. Атака відбулася після промови прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу на Генеральній асамблеї ООН, де він захищав дії свого уряду у війнах в Газі та Лівані й запевнив, що Ізраїль продовжить боротьбу, незважаючи на міжнародні заклики до припинення вогню.

Ціль удару — Хасан Насралла, лідер Хезболли, за словами восьми ізраїльських і двох американських чиновників, які говорили на умовах анонімності через чутливість питання. Наразі невідомо, чи перебував Насралла у будівлях під час удару.

За даними Міністерства охорони здоров’я Лівану, внаслідок останніх ударів загинуло щонайменше двоє людей і 76 були поранені. Міністр охорони здоров’я Фірас Абіад зазначив, що кількість жертв може зрости. Він повідомив, що удари спричинили «повне знищення» чотирьох-шести житлових будівель, а кількість постраждалих у лікарнях наразі невелика, оскільки багато людей все ще знаходяться під завалами.

«Це житлові будинки. Вони були заповнені людьми», — сказав Абіад в інтерв’ю. «Ті, хто перебував у цих будівлях, зараз знаходяться під уламками».

Суспільне обурення та політична відповідь

Це була остання серія ізраїльських ударів по районах Дахія, густонаселених кварталах на південь від Бейрута, де домінує Хезболла, але які також є домом для численних магазинів, підприємств та житлових будинків. Прем’єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті заявив, що остання атака на південь від Бейрута свідчить про те, що «ізраїльський ворог зовсім не зважає на зусилля та міжнародні заклики до припинення вогню».

Фотографії та відео з місця події показують, як рятувальники шукають людей серед димлячих руїн, освітлюючи їх ліхтарями, а принаймні один важкий екскаватор розчищає купи бетону та скрученого металу. Над горизонтом Бейрута підіймався густий чорний дим.

«Це було як День Суду», — сказав Хусейн Авада, 54 роки, який перебував у районі Бордж аль-Бараджне в Дахії, про вибухи, що спричинили ударну хвилю у цьому районі. Він розповів, що люди збиралися на вулиці, побоюючись, що більше будівель можуть бути вражені.

На відео та фотографіях із місця удару, геолокованих The Times, видно, що щонайменше дві будівлі заввишки близько семи поверхів були повністю зруйновані внаслідок останнього удару, який також знищив прилеглі автомобілі та залишив вирви на вулицях приблизно за 700 футів від місця події.

Офіційна позиція Ізраїлю

Головний військовий речник Ізраїлю, контр-адмірал Даніель Хагарі, сказав, що удар було завдано після майже року обстрілів Ізраїлю з боку Хезболли ракетами та безпілотниками. «Ізраїль робить те, що робила б будь-яка суверенна держава у світі», — заявив він.

Хагарі зазначив, що Хезболла навмисно розмістила свої військові операції «в самому серці» цих житлових районів, використовуючи ліванських цивільних як живий щит.

Хоча загальновідомо, що у Дахії є приховані бункери Хезболли, їхнє розташування невідоме більшості людей у Лівані. Хезболла контролює цю територію, і ліванські сили безпеки рідко заходять у цей бастіон, що підкреслює потужний вплив угруповання на Ліван як збройної міліції та політичної сили в країні.

На засіданні ООН Нетаньягу заявив, що перемога над Хезболлою є необхідною умовою для виживання Ізраїлю, назвавши угруповання «терористичною армією на нашому північному кордоні». Хезболла почала запускати ракети в бік північного Ізраїлю наступного дня після нападу на Ізраїль 7 жовтня, організованого ХАМАСом, що спровокувало війну в Газі. Відтоді Ізраїль і Хезболла обмінюються ударами, внаслідок яких понад 160 000 людей з обох боків кордону були змушені залишити свої домівки ще до того, як конфлікт загострився останніми тижнями. Протягом останніх 10 днів Ізраїль перемістив свою військову увагу з ХАМАСу в Газі на Хезболлу в Лівані, змусивши ще десятки тисяч ліванців покинути свої домівки.

Зі свого боку, Хезболла пообіцяла продовжувати свої атаки на Ізраїль, поки не буде досягнуто припинення вогню в Газі, і обмін ударами не припиняється.

Міжнародна реакція

США дистанціювалися від цієї операції. «Сполучені Штати не мали жодного відношення до цієї операції і не мали попередження про неї», — сказала Сабріна Сінгх, прес-секретарка Пентагону, під час брифінгу у п'ятницю щодо останніх ударів поблизу Бейрута. Водночас, вона зауважила, що міністр оборони Ллойд Остін спілкувався зі своїм ізраїльським колегою Йоавом Галлантом у п'ятницю.

Тим часом, високопосадовці ООН висловили серйозне занепокоєння щодо можливого впливу на цивільне населення. Жанін Хенніс-Плассхарт, провідна представниця ООН у Лівані, у п’ятницю ввечері заявила у соціальних мережах, що вона «глибоко стурбована та надзвичайно занепокоєна потенційним впливом на цивільних» внаслідок «масованих ударів Ізраїлю» у густонаселеному районі. Вона закликала до термінового припинення вогню.

У своїй промові Нетаньягу не згадав міжнародні зусилля щодо посередництва в припиненні вогню в Газі та Лівані. Він також пригрозив Ірану після майже року війни проти груп, підтримуваних Тегераном, включаючи ХАМАС у Газі, Хезболлу в Лівані та Хуситів у Ємені. За інформацією його офісу, він повернеться до Ізраїлю в п'ятницю ввечері, на єврейську суботу — надзвичайно незвичний крок, що підкреслює серйозність ситуації після останніх ударів на південь від Бейрута, спрямованих на лідерів Хезболли.

Реакція Ірану

На тлі зростання напруги в регіоні іранський верховний лідер Аятолла Алі Хаменеї у п'ятницю ввечері скликав термінове засідання Вищої ради національної безпеки у відповідь на повідомлення, що Насралла був ціллю удару, повідомили два іранські чиновники. Посольство Ірану в Лівані назвало останні удари у південних передмістях Бейрута «огидним злочином і безрозсудною поведінкою», що є «небезпечним загостренням, яке змінює правила гри». Світові лідери побоюються, що зростання напруженості між Ізраїлем та Хезболлою може безпосередньо втягнути Іран у конфлікт і розпалити регіональну війну.

Побоювання ескалації

Зростаюча напруга на кордоні між Ліваном та Ізраїлем викликає занепокоєння серед міжнародної спільноти, адже будь-яке розширення конфлікту може мати непередбачувані наслідки для всього Близького Сходу. Гуманітарна ситуація на обох сторонах кордону загострюється, оскільки дедалі більше цивільних потрапляє в пастку збройного протистояння, що не має видимих ознак припинення.

Роль міжнародної спільноти в посередництві та запобіганні подальшій ескалації стає критично важливою, але складність геополітичних інтересів у регіоні ускладнює будь-які зусилля щодо досягнення стійкого миру. Поки що, війна між Ізраїлем і Хезболлою залишається на межі перетворення на ширший регіональний конфлікт, який може змінити баланс сил на Близькому Сході.

Поки війна в Україні триває вже майже тисячу днів, Європейський Союз ухвалює рішення взяти на себе більше відповідальності за ситуацію, яка сприймається як пряма загроза безпеці його кордонів. ЄС готується підтримати Україну фінансово, навіть якщо це означає, що Сполучені Штати не приєднаються до цього зусилля.

ЄС рідко діє самостійно у міжнародних справах, особливо коли мова йде про великі конфлікти, але цей крок спрямований на те, щоб спонукати інші країни також надати допомогу Україні.

Цього тижня європейські дипломати працювали над пропозицією надати Україні пакет кредитів на суму до 35 мільярдів євро (близько 39 мільярдів доларів).

Поки війна в Україні триває вже майже тисячу днів, Європейський Союз ухвалює рішення взяти на себе більше відповідальності за ситуацію, яка сприймається як пряма загроза безпеці його кордонів. ЄС готується підтримати Україну фінансово, навіть якщо це означає, що Сполучені Штати не приєднаються до цього зусилля.

ЄС рідко діє самостійно у міжнародних справах, особливо коли мова йде про великі конфлікти, але цей крок спрямований на те, щоб спонукати інші країни також надати допомогу Україні.

Цього тижня європейські дипломати працювали над пропозицією надати Україні пакет кредитів на суму до 35 мільярдів євро (близько 39 мільярдів доларів).

«Цей кредит напряму надійде до вашого національного бюджету», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн президенту Володимиру Зеленському під час візиту до Києва минулого тижня. «Він забезпечить вам значний і такий необхідний фінансовий простір. Ви самі вирішите, як краще використати ці кошти, що надасть вам максимальну гнучкість для задоволення ваших потреб».

Зеленський планує використати ці кошти на закупівлю зброї, будівництво бомбосховищ та відновлення зруйнованої енергетичної інфраструктури України перед наближенням зими.

Наступ Росії та вибори в США

У той час, як російські війська ведуть наступальні дії на сході, українська армія продовжує утримувати свої позиції, хоча і зі значними труднощами. Тимчасовий моральний підйом принесли повідомлення про контроль над частиною Курської області в Росії, однак війська України значно поступаються за чисельністю та озброєнням.

Політично Зеленський намагається заручитися підтримкою для «плану перемоги», який міг би змусити президента Росії Володимира Путіна сісти за стіл переговорів. Він намагається переконати президента США Джо Байдена та інших союзників допомогти зміцнити позиції України у будь-яких майбутніх переговорах.

Але на горизонті видніються вибори у США, і опитування прогнозують жорстку боротьбу між колишнім президентом Дональдом Трампом і віцепрезиденткою Камалою Гарріс. Трамп, який неодноразово критикував надання допомоги Україні, у середу заявив, що Зеленський мав зробити поступки Путіну до початку вторгнення в лютому 2022 року.

Більшість із 27 країн-членів ЄС побоюються, що перемога Путіна призведе до великої нестабільності. Російські збройні сили значно виснажені і наразі не здатні розпочати ще одну війну, але перспектива майбутнього захоплення територій в Естонії, Латвії, Литві чи Польщі залишається реалістичною.

Перегляд плану кредитів G7

Кредити ЄС є частиною плану країн «Великої сімки» (G7) щодо використання відсотків, отриманих від заморожених російських активів на суму близько 250 мільярдів доларів, більшість із яких зберігаються в Європі. Ці непередбачені доходи оцінюються в межах від 4,5 до 5,5 мільярда доларів на рік.

Саме ці доходи лежать в основі плану G7. ЄС мав би надати 20 мільярдів доларів, США — 20 мільярдів доларів, а Канада, Японія та Велика Британія разом — 10 мільярдів доларів, що загалом складе 50 мільярдів доларів. Ця схема закінчується наприкінці року, до того як новий президент США вступить на посаду.

Зараз, через розбіжності щодо того, як довго повинно тривати заморожування російських активів, ЄС вирішив діяти самостійно. Його пропозиція кредитів на суму до 39 мільярдів доларів майже повністю покриває частку, яку мали б надати США.

Сполучені Штати хочуть, щоб активи були заблоковані щонайменше на три роки для забезпечення стабільного доходу. Але член ЄС, Угорщина, наполягає, що це слід робити лише на півроку вперед. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан позиціонує себе як миротворець і підтримує занадто тісні стосунки з Путіним, що викликає занепокоєння у його партнерів.

Інші 26 країн ЄС вважають, що потрібно діяти зараз, оскільки час спливає.

Змінюючи підхід до союзу зі США

З наближенням виборів у США європейці побоюються непередбачуваності Трампа. Вони розглядають різні сценарії для захисту себе від такого жорсткого впливу, як, наприклад, підвищення тарифів, яке їхні економіки відчували під час його попереднього президентства. Водночас вони бачать, що демократи останнім часом більше зосереджені на внутрішніх проблемах.

Закон про зниження інфляції, який просуває адміністрація Байдена, викликав обурення європейських лідерів через правила, що надають перевагу американським продуктам. Китай і війна на Близькому Сході наразі є головними зовнішньополітичними пріоритетами як для демократичних, так і для республіканських кандидатів, і зараз США охоплені передвиборчою лихоманкою.

ЄС сподівається, що Гарріс, якщо її оберуть, приєднається до кредитної програми, як і планувалося раніше, і тим самим зменшить фінансовий тягар ЄС. Але це залишається відкритим питанням, і країни ЄС заявляють, що позиція України є занадто хиткою, щоб вагатися.

Політичні затримки у Конгресі США минулого року щодо пакету підтримки на суму 60 мільярдів доларів позбавили українські війська зброї та боєприпасів на місяці, що призвело до «реальних наслідків на полі бою», за словами генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.

Наступаючи вперед у відповідь на нагальні потреби

Надання Україні військової допомоги є викликом для європейців. Вони не можуть робити це самостійно і не можуть зрівнятися з американськими можливостями у сфері транспорту, логістики та озброєння, незважаючи на досягнутий прогрес у нарощуванні своїх оборонних промисловостей для постачання зброї та боєприпасів.

Проте найбільший торговий блок у світі має економічну силу. ЄС вже надав Україні близько 132 мільярдів доларів з початку повномасштабного вторгнення. Протягом кількох тижнів він, схоже, готовий надати ще десятки мільярдів, хоча діяти самостійно — це не в традиціях ЄС.

«Я не знаю, що робитимуть чи не робитимуть американці з новим президентом», — заявив у вівторок голова зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель. Але, за його словами, «доки українці хочуть чинити опір, ми повинні їх підтримувати. Інакше ми зробимо історичну помилку».

Адміністрація Байдена оголосила в середу, що Сполучені Штати нададуть Україні великий пакет військової допомоги, включно з касетними боєприпасами, різними ракетами, артилерією та бронетехнікою. Представник США також заявив, що протягом наступних місяців буде надано мільярди доларів додаткової допомоги.

Тим часом обговорення частки ЄС у кредитному пакеті G7 буде на першому місці на порядку денному саміту лідерів блоку в Брюсселі 17-18 жовтня.

Питання полягає в тому, чи зможе ЄС знайти баланс між своїми внутрішніми пріоритетами та необхідністю підтримати Україну в критичний момент. Незважаючи на відсутність американського впливу, європейські країни розуміють, що від їхніх рішень залежить не лише майбутнє України, а й стабільність всього континенту.

Протягом останніх десятиліть Європейський Союз уникав самостійних дій у таких великих міжнародних конфліктах, як війна в Україні. Але тепер, коли невизначеність у США зростає через наближення виборів, ЄС опинився на роздоріжжі: або він бере на себе відповідальність за власну безпеку, або ризикує стати свідком того, як Україна потрапить під контроль Росії.

Цей новий підхід може стати вирішальним моментом для Європейського Союзу, який досі був надто залежним від США у питаннях безпеки. Відповідальність за Україну може стати тестом на здатність ЄС стати справжнім геополітичним гравцем, який здатен самостійно реагувати на загрози у своєму регіоні.

Зрештою, допомога Україні — це не лише про війну чи мир. Це питання ідентичності та ролі ЄС у сучасному світі. І зараз європейські лідери стоять перед вибором, який визначатиме майбутнє їхнього Союзу на десятиліття вперед.

Президент Росії Володимир Путін оголосив про нові умови, за яких його країна може застосувати ядерну зброю, зокрема у відповідь на значний напад із застосуванням звичайних озброєнь. Заява пролунала в той момент, коли Україна посилює свої прохання до Заходу надати далекобійні ракети, а президент Володимир Зеленський обговорює це питання з американським лідером Джо Байденом.

Питання, яке зараз турбує багатьох, — чи дійсно Путін готовий до такого радикального кроку? Якщо це лише блеф, як вважають деякі західні експерти та українські посадовці, то Захід може продовжувати поглиблювати військову підтримку Києва, ігноруючи російські погрози. Але якщо Путін серйозний, існує ризик, що конфлікт може перерости у Третю світову війну, про що неодноразово попереджали як у Москві, так і у Вашингтоні.

У своїй останній заяві Путін розширив перелік сценаріїв, які можуть змусити Росію застосувати ядерну зброю. Тепер це можливо навіть у відповідь на значний напад із використанням звичайних озброєнь — літаків, ракет або дронів, особливо якщо цей напад буде підтриманий ядерною державою. Це безпосередньо стосується ситуації, яка може виникнути, якщо Захід дозволить Україні використовувати ракети великої дальності, такі як американські ATACMS чи британські Storm Shadows, для ударів по російській території. Путін наголосив, що такі атаки вимагатимуть супутникової та цільової підтримки Заходу.

Президент Росії Володимир Путін оголосив про нові умови, за яких його країна може застосувати ядерну зброю, зокрема у відповідь на значний напад із застосуванням звичайних озброєнь. Заява пролунала в той момент, коли Україна посилює свої прохання до Заходу надати далекобійні ракети, а президент Володимир Зеленський обговорює це питання з американським лідером Джо Байденом.

Питання, яке зараз турбує багатьох, — чи дійсно Путін готовий до такого радикального кроку? Якщо це лише блеф, як вважають деякі західні експерти та українські посадовці, то Захід може продовжувати поглиблювати військову підтримку Києва, ігноруючи російські погрози. Але якщо Путін серйозний, існує ризик, що конфлікт може перерости у Третю світову війну, про що неодноразово попереджали як у Москві, так і у Вашингтоні.

У своїй останній заяві Путін розширив перелік сценаріїв, які можуть змусити Росію застосувати ядерну зброю. Тепер це можливо навіть у відповідь на значний напад із використанням звичайних озброєнь — літаків, ракет або дронів, особливо якщо цей напад буде підтриманий ядерною державою. Це безпосередньо стосується ситуації, яка може виникнути, якщо Захід дозволить Україні використовувати ракети великої дальності, такі як американські ATACMS чи британські Storm Shadows, для ударів по російській території. Путін наголосив, що такі атаки вимагатимуть супутникової та цільової підтримки Заходу.

«Це було дуже чітке повідомлення: “Не помиліться — всі ці дії можуть означати ядерну війну”», — прокоментував Микола Соков, колишній радянський та російський дипломат.

Реакція на Заході та в Україні

У Києві миттєво відреагували на заяву Путіна. Голова Офісу президента Зеленського назвав її «ядерним шантажем». Колишній радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко назвав цю заяву черговим блефом, що демонструє слабкість російського президента. «На мій погляд, це черговий блеф і демонстрація слабкості Путіна. Він не наважиться використати ядерну зброю, оскільки це зробить його повним ізгоєм», — написав Геращенко.

Державний секретар США Ентоні Блінкен засудив попередження Путіна, назвавши його безвідповідальним і недоречним. «Це не перший випадок, коли він брязкає ядерною шаблею», — зауважив Блінкен.

Деякі західні експерти бачать у цьому психологічну гру з боку Кремля. «Це психологічна операція з боку Кремля, яка не має під собою великої суті. Вона спрямована на залякування лідерів та виборців країн, які підтримують Україну», — зазначив Андреас Умланд, аналітик Шведського інституту міжнародних відносин.

Фабіан Гоффман, науковий співробітник і експерт з оборони в Осло, зазначив, що хоча коментарі Путіна не можна ігнорувати, важливо не перебільшувати їх значення. «Застосування ядерної зброї Росією не є неминучим», — написав він у соціальних мережах. На його думку, реальна загроза з’явиться, коли Росія розпочне підготовчі дії, такі як зняття боєголовок зі зберігання та їх встановлення на засоби доставки для тактичного удару.

Зниження порогу для ядерного застосування

Путін зробив свої заяви під час чотирихвилинного відеозвернення, в якому він звернувся до членів ради безпеки, яка збирається двічі на рік для обговорення ядерного стримування. Він наголосив, що ядерна зброя є крайнім заходом, і Росія завжди підходила до цього питання відповідально. Його міністри та керівники спецслужб слухали уважно, іноді перегортали папери. Однак реальними адресатами цього послання були Київ, Вашингтон і Лондон.

Зміни, які оголосив Путін, стосуються не тільки розширення умов для застосування ядерної зброї, а й фактично надають захист ядерної парасольки союзній Білорусі. Тепер, якщо Захід дозволить Україні атакувати глибоко в російську територію за допомогою західних ракет, Росія може вважати це критичною загрозою для своєї суверенності, а не лише для існування держави, як це було раніше.

Таке розширення доктрини викликало неоднозначну реакцію навіть у самій Росії. Деякі яструби, такі як Сергій Караганов, давно закликають до обмеженого ядерного удару по Європі, щоб «протверезити» ворогів Росії і змусити їх серйозно сприймати російське ядерне стримування.

Міжнародна реакція та перспективи ескалації

Відповідь Заходу на нові погрози Путіна поки що є стриманою, проте ситуація викликає занепокоєння. Питання не лише в тому, чи дійсно Росія готова використати ядерну зброю, але й у тому, які наслідки це може мати для всієї світової безпеки.

В НАТО занепокоєні тим, що ситуація може вийти з-під контролю, особливо якщо Росія почне демонструвати підготовчі дії, такі як переміщення тактичних ядерних боєголовок ближче до зон потенційних бойових дій. У відповідь на заяви Путіна у Вашингтоні та Брюсселі розглядають варіанти посилення санкцій проти Росії та збільшення військової допомоги Україні.

Однак головною проблемою залишається те, що будь-яка ескалація може призвести до непередбачуваних наслідків. Зокрема, використання тактичної ядерної зброї навіть на території України стане прецедентом, який підірве всю систему глобальної безпеки, створену після Другої світової війни. Це може призвести до неконтрольованого зростання напруженості і спровокувати інші держави на застосування аналогічних заходів.

Чи готовий Захід відповісти?

Одним з ключових питань залишається те, як Захід реагуватиме на потенційне використання Росією ядерної зброї. До цього моменту НАТО та його союзники намагалися уникнути прямого військового зіткнення з Росією, надаючи Україні лише оборонні засоби і уникаючи поставок зброї, яка могла б використовуватися для ударів по російській території.

Втім, нові загрози з боку Путіна можуть змінити цю стратегію. Деякі аналітики вважають, що Захід може почати надавати Україні більш сучасну зброю, зокрема системи протиракетної оборони та засоби для захисту від можливих ядерних ударів. Однак такі дії можуть спровокувати Росію на ще більшу агресію, що створює замкнене коло ескалації.

Крім того, існує ймовірність, що Захід почне відкрито розглядати варіанти зниження загрози з боку Росії шляхом переговорів або нових санкцій. Дипломатичні зусилля можуть включати створення нових угод з контролю над озброєннями, які б обмежували можливості Росії для використання ядерної зброї в конфлікті з Україною.

Погрози та реальність: як далеко готовий зайти Путін?

Одна з головних проблем у визначенні реальних намірів Путіна полягає в тому, що його стратегія полягає в постійному балансуванні на межі загрози. За словами деяких експертів, Кремль намагається створити таку атмосферу невизначеності, щоб змусити Захід утриматися від активних дій на підтримку України.

Однак для того, щоб з'ясувати, наскільки серйозними є наміри Путіна, необхідно уважно стежити за підготовчими діями Росії. Якщо західна розвідка почне фіксувати ознаки підготовки до застосування ядерної зброї, такі як переміщення боєголовок або приведення стратегічних сил у стан підвищеної готовності, це стане сигналом про те, що загроза реальна.

Майбутнє ядерної доктрини Росії

Розширення ядерної доктрини Росії може мати далекосяжні наслідки для глобальної безпеки. Відповідно до нових положень, Росія тепер може розглядати можливість застосування ядерної зброї не лише у випадку прямої загрози своєму існуванню, але й у разі атак на її територію за допомогою звичайних засобів.

Це зниження порогу для ядерного застосування може стати каталізатором нової гонки озброєнь. Інші ядерні держави, такі як Китай та Індія, можуть переглянути свої доктрини, адаптуючи їх до нової реальності. Водночас це створює серйозні ризики для європейських країн, особливо для тих, які межують з Росією або надають допомогу Україні.

Для НАТО та його союзників важливо чітко визначити свої червоні лінії і дати зрозуміти Росії, що будь-яке застосування ядерної зброї матиме катастрофічні наслідки для самої Росії. Це може включати не лише військову відповідь, але й повну ізоляцію Росії на міжнародній арені, а також нові жорсткі санкції, які здатні завдати серйозної шкоди її економіці.

Путін і ядерний шантаж: чи готовий Захід до відповідальності?

Путін уже не вперше використовує ядерний шантаж як інструмент для досягнення своїх цілей. Проте цього разу ситуація є більш напруженою, оскільки ставки значно зросли. Україна демонструє здатність до опору, отримуючи все більше підтримки від Заходу, і Путін бачить у цьому загрозу для свого режиму.

Водночас Захід повинен вирішити, чи готовий він іти на ризик ескалації, чи зможе знайти компромісний вихід з цієї ситуації. Однозначно, що будь-яка поступка Росії зараз може призвести до ще більшої агресії в майбутньому.

Зараз світ стоїть на роздоріжжі: чи зможе він зупинити Росію дипломатичними засобами, або ж війна в Україні переросте у глобальний конфлікт із залученням ядерної зброї. Від цього залежить не тільки майбутнє України, але й доля всього світу.

Наслідки для України та світової безпеки

Для України нові погрози з боку Росії означають ще більшу загрозу. Проте, як показує досвід останніх місяців, український народ готовий до захисту своєї країни, незалежно від загроз з боку агресора. Українська армія продовжує звільняти окуповані території та завдавати відчутних ударів по позиціях ворога.

На міжнародному рівні ситуація стає ще більш складною. Західні країни повинні зберігати єдність і рішучість у своїй підтримці України, одночасно намагаючись уникнути ескалації, яка може призвести до глобальної катастрофи.

Якщо Путін дійсно вирішить застосувати ядерну зброю, це змінить усі правила гри. Але наразі більшість експертів вважають, що такі погрози є радше інструментом тиску, аніж реальним наміром. Проте, ігнорувати їх не можна.

Зараз, як ніколи раніше, важливо, щоб світова спільнота діяла виважено, рішуче та злагоджено. Від цього залежить не лише доля України, але й майбутнє всієї планети.

Протягом кількох місяців українські офіційні особи намагалися зберегти нейтралітет у турбулентних партійних політичних водах Сполучених Штатів, заявляючи про готовність співпрацювати як з адміністрацією демократів, так і з республіканцями.

Однак у середу ввечері Майк Джонсон, республіканець та спікер Палати представників, закликав звільнити посла України у Вашингтоні, звинувативши її у втручанні у внутрішні справи США.

У відкритому листі, адресованому президенту України Володимиру Зеленському, Джонсон зажадав звільнити українського посла Оксану Маркарову, звинувативши її у організації візиту Зеленського на завод з виробництва боєприпасів у місті Скрантон, штат Пенсільванія. Зеленський відвідав цей завод на цьому тижні і подякував працівникам за виробництво снарядів, які надсилаються українським військовим.

Протягом кількох місяців українські офіційні особи намагалися зберегти нейтралітет у турбулентних партійних політичних водах Сполучених Штатів, заявляючи про готовність співпрацювати як з адміністрацією демократів, так і з республіканцями.

Однак у середу ввечері Майк Джонсон, республіканець та спікер Палати представників, закликав звільнити посла України у Вашингтоні, звинувативши її у втручанні у внутрішні справи США.

У відкритому листі, адресованому президенту України Володимиру Зеленському, Джонсон зажадав звільнити українського посла Оксану Маркарову, звинувативши її у організації візиту Зеленського на завод з виробництва боєприпасів у місті Скрантон, штат Пенсільванія. Зеленський відвідав цей завод на цьому тижні і подякував працівникам за виробництво снарядів, які надсилаються українським військовим.

Джонсон різко розкритикував цей візит, оскільки він відбувся у важливому штаті, де точиться боротьба за голоси, у супроводі губернатора Джоша Шапіро, демократа, який підтримує кандидатуру віце-президента Камали Гарріс на президентських виборах. Спікер підкреслив, що на зустріч не було запрошено жодного республіканця.

«Цей візит був явним політичним заходом, спрямованим на підтримку демократів, і є відвертим втручанням у вибори», — написав Джонсон у листі в середу.

Того ж дня Джеймс Комер, республіканець та голова Комітету з нагляду за урядом Палати представників, оголосив про початок розслідування цього візиту, заявивши, що це була партійна акція, оплачена коштом платників податків.

Станом на четвер ранок Україна не надала офіційної відповіді на вимоги Джонсона щодо звільнення посла.

Ці закиди можуть ускладнити головну мету Зеленського цього тижня: домогтися збільшення фінансової та військової допомоги від Вашингтона в рамках його «плану перемоги», який передбачає примус Росії до переговорів.

Український лідер зустрінеться з президентом Байденом у Білому домі в четвер, а також проведе низку зустрічей у Конгресі.

Напередодні зустрічі Байден оголосив про майже 8 мільярдів доларів військової допомоги Україні. Приблизно 5,5 мільярдів не є новими коштами, але їхнє виділення має на меті забезпечити фінансову підтримку Києва принаймні у короткостроковій перспективі, навіть якщо колишній президент Дональд Трамп переможе на президентських виборах.

Ці кошти підуть на так звані поставки в рамках «президентських повноважень зниження» — відправку зброї та матеріалів зі складів Пентагону.

Ще 2,4 мільярда доларів допомоги буде направлено через програму, яка дозволяє адміністрації купувати зброю для України безпосередньо у виробників, а не виснажувати запаси США.

Водночас в оголошенні не згадується жодного дозволу на використання Україною західних далекобійних ракет для атак на території Росії, про що Київ давно наполягає. Нещодавно Зеленський заявив, що Білий дім боїться, що такий дозвіл може призвести до ескалації війни.

На тлі цього президент Росії Володимир Путін заявив у середу, що Росія готова застосувати ядерну зброю у відповідь на атаку зі звичайними озброєннями, здійснену неядерною державою, але за підтримки або участі ядерної. Дмитро Пєсков, речник Кремля, заявив, що рішення Путіна було призначене для передачі сигналу західним прихильникам України.

Українська влада давно намагається зберегти нейтралітет у виборчій кампанії в США, хоча і намагалася налагодити зв’язки в обох таборах для просування своїх інтересів.

Раніше цього року вони зверталися до Джонсона з проханням допомогти ухвалити багатомільярдний пакет допомоги Україні. Республіканці давно скептично ставляться до надання допомоги Україні, і віце-президентський кандидат від Трампа, Дж. Д. Венс, різко критикував попередні пакети допомоги Києву.

Останніми тижнями відносини з республіканським табором погіршилися на тлі загострення передвиборчої кампанії у США, коли Трамп все більше виступає проти надання допомоги Україні, одночасно пропонуючи план, деталей якого він ще не озвучив, для швидкого укладення мирної угоди.

В інтерв’ю, опублікованому в неділю у виданні The New Yorker, Зеленський поставив під сумнів цей план, який, на думку багатьох у Києві, залишить Росію з контролем над значними територіями України. Він також назвав Венса «занадто радикальним».

У середу Трамп звинуватив Зеленського у відмові укласти мирну угоду з Путіним.

«Президент України перебуває у нашій країні. Він кидає маленькі неприємні закиди у мій бік», — сказав Трамп під час передвиборчого заходу у Північній Кароліні. «Ми продовжуємо давати мільярди доларів людині, яка відмовляється укласти угоду: Зеленському».

Володимир Ар’єв, опозиційний депутат в Україні, сказав, що відсутність представників республіканців під час візиту Зеленського на завод з виробництва боєприпасів була критичною помилкою.

«Команда Трампа не має дуже дружнього ставлення до Зеленського, і будь-який привід для звинувачень буде використаний», — сказав Ар’єв. «Тому обережність мала бути максимальною, щоб не дати жодного приводу».

«Незалежно від того, хто переможе, головне питання для України — зберегти підтримку США», — додав він.

Україна знайшла свого фаворита серед посередників у прагненні завершити війну з Росією. Це прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді.

У рамках поглиблення дипломатичних відносин президент України Володимир Зеленський зустрівся з Моді в понеділок увечері в Нью-Йорку, де обговорювався можливий шлях до мирної угоди. За словами високопосадовця з української сторони, який побажав залишитися анонімним, Індія є для Києва ключовою надією на досягнення мирної угоди, яка буде прийнятною для України.

За словами чиновника, Моді під час літніх обговорень з Києвом дав зрозуміти, що, хоча Україна, можливо, повинна буде піти на певні компроміси для припинення російської агресії, жодна з пропозицій щодо припинення війни не має включати передачу територій Росії.

Україна знайшла свого фаворита серед посередників у прагненні завершити війну з Росією. Це прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді.

У рамках поглиблення дипломатичних відносин президент України Володимир Зеленський зустрівся з Моді в понеділок увечері в Нью-Йорку, де обговорювався можливий шлях до мирної угоди. За словами високопосадовця з української сторони, який побажав залишитися анонімним, Індія є для Києва ключовою надією на досягнення мирної угоди, яка буде прийнятною для України.

За словами чиновника, Моді під час літніх обговорень з Києвом дав зрозуміти, що, хоча Україна, можливо, повинна буде піти на певні компроміси для припинення російської агресії, жодна з пропозицій щодо припинення війни не має включати передачу територій Росії.

Зміна позицій Індії

З точки зору Києва, Моді пройшов довгий шлях за короткий час. Коли в липні він відвідав Москву і тепло обійняв президента Росії Володимира Путіна, реакція з боку України була різко негативною. Зеленський назвав цей жест "величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях", особливо на тлі того, що того ж дня російська ракетна атака вбила десятки українців.

Проте з того часу Україна все більше бачить в Індії — найбільш населеній країні світу, яка довго пропагувала політику нейтралітету у своїх зовнішніх відносинах — ідеального посередника у взаєминах з Кремлем.

Хоча Нью-Делі постійно утримується від засудження російського вторгнення в Україну, він висловлював підтримку суверенітету та територіальної цілісності, а також закликав до припинення війни. Шість тижнів після свого візиту до Москви, Моді відвідав Київ для зустрічі з Зеленським і пообіцяв бути "другом" для України та допомогти досягти мирної угоди.

Індія як надійний посередник

Індія може бути єдиною глобальною силою, здатною виконувати роль посередника — або, принаймні, єдиною, яка може достовірно представляти себе як нейтральну сторону для Москви та Києва. Швейцарія та Австрія, які зазвичай відіграють подібні ролі, приєдналися до санкцій ЄС проти Росії. Вашингтон і Москва перебувають у стані дипломатичного застою, а зусилля таких країн, як Саудівська Аравія, у ролі миротворця виявилися невдалими. Китай, з іншого боку, звинувачується у наданні активної допомоги Москві у війні, а Зеленський недавно різко розкритикував уряд Бразилії за те, що він "стає на бік Росії".

Тому Індія залишається найбільш прийнятним варіантом. "Ми є країною, яка може відкрито говорити з росіянами про цю [українську] проблему," — сказав міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар під час візиту до Малайзії в березні. Путін також нещодавно підтвердив це, заявивши, що має "довіру та впевненість" в Індії, Китаї та Бразилії — усіх членах групи країн БРІКС — як потенційних посередниках у відносинах з Україною.

Під час візиту до Німеччини цього місяця Джайшанкар наголосив, що Індія "стурбована і зацікавлена" у пошуку шляху для завершення війни, і підтвердив, що "були пропозиції" провести мирний саміт в Індії. Будь-які такі переговори мають включати Росію, додав він, відкидаючи ідею проведення конференції в стилі швейцарського саміту без участі Кремля.

Майбутнє мирних ініціатив

Зеленський давно відкидає будь-які пропозиції, які включають передачу українських територій, і різко засудив шеститочковий мирний план Китаю та Бразилії, який не згадав про збереження територіальної цілісності України. Індія не брала участі у створенні цього плану.

У Берліні цього місяця Джайшанкар не підтвердив, чи планує Індія висунути власну мирну пропозицію, але в Києві високі надії на те, що Нью-Делі зробить свій внесок у майбутньому.

"Я можу сказати, що Індія є надійним партнером для України, і це глобальна сила, яка може вплинути на динаміку і хід подій у світі," — сказав речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий. "Ми хочемо бачити участь Індії у процесі мирної формули, оскільки Індія може змінити ситуацію."

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен звинуватила Китай у підтримці Росії у її війні проти України, заявивши, що Пекін не дотримується міжнародних торговельних правил і має нести відповідальність за свої дії. Про це вона заявила на полях Генеральної Асамблеї ООН.

Фредеріксен включила Китай до групи країн, яка, на її думку, здійснює небезпечну співпрацю, що має глобальні наслідки. Вона згадала також Росію, Північну Корею та Іран, наголосивши на їхньому дестабілізуючому впливі на світову безпеку.

"Я не вірю, що Росія могла б вести повномасштабну війну понад два з половиною роки без допомоги Китаю," — заявила Фредеріксен. "Ми не можемо продовжувати миритися з тим, що Китай допомагає Росії у війні… в Європі, без жодних наслідків. Вони мають відповісти за свої дії."

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен звинуватила Китай у підтримці Росії у її війні проти України, заявивши, що Пекін не дотримується міжнародних торговельних правил і має нести відповідальність за свої дії. Про це вона заявила на полях Генеральної Асамблеї ООН.

Фредеріксен включила Китай до групи країн, яка, на її думку, здійснює небезпечну співпрацю, що має глобальні наслідки. Вона згадала також Росію, Північну Корею та Іран, наголосивши на їхньому дестабілізуючому впливі на світову безпеку.

"Я не вірю, що Росія могла б вести повномасштабну війну понад два з половиною роки без допомоги Китаю," — заявила Фредеріксен. "Ми не можемо продовжувати миритися з тим, що Китай допомагає Росії у війні… в Європі, без жодних наслідків. Вони мають відповісти за свої дії."

Вона підкреслила, що наслідки для Пекіна мають бути політичними. "Не можна дозволити Росії атакувати іншу європейську країну та робити вигляд, що нічого не сталося," — додала прем’єр-міністр.

Заклик до змін у торгівельних відносинах з Китаєм

Фредеріксен висловила думку, що Європа повинна переглянути свою залежність від Китаю, наголошуючи на необхідності зменшити цю залежність. Вона зазначила, що помилкою було сподіватися на співпрацю з країною, яка не поділяє європейські цінності та інтереси.

"Залежність завжди є помилкою, коли з’ясовується, що ви не поділяєте одні й ті самі цінності та інтереси," — підкреслила вона. "Європа завжди намагається грати за правилами, але коли виявляється, що хтось інший цього не робить, треба вміти відповідати."

Фредеріксен додала, що таку позицію підтримує й Європейська комісія під керівництвом Урсули фон дер Ляєн. "Це також те, що ми чуємо від Комісії," — зазначила вона.

Європа останнім часом зазнає тиску з боку Сполучених Штатів, які закликають зайняти жорсткішу позицію щодо Пекіна. Адміністрація президента Джо Байдена прагне посилити власну промисловість та протистояти зростаючому впливу Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Данія на міжнародній арені

Заяви Фредеріксен пролунали напередодні вступу Данії до Ради Безпеки ООН у статусі непостійного члена з січня наступного року. Це надасть країні з населенням у 6 мільйонів людей можливість відігравати важливу роль у міжнародній дипломатії у час, коли ООН стикається з численними кризами, такими як війни в Україні та на Близькому Сході.

Цього тижня світові лідери запропонували радикальну реформу Ради Безпеки, 15-членного органу, що є центральним елементом системи ООН. Рада все частіше стикається з паралічем у прийнятті рішень через право вето, яким користуються Китай і Росія.

Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї має виступити з національною промовою на Генеральній Асамблеї ООН у суботу.

Україна та позиція Заходу

Виступ Фредеріксен відбувся перед промовою президента України Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН у середу. Після цього Зеленський відвідає Вашингтон для зустрічей у Білому домі та на Капітолійському пагорбі, де він, імовірно, розкриє деталі свого так званого плану перемоги.

Фредеріксен зазначила, що зацікавлена почути більше про план Зеленського, підкреслюючи, що "жоден з нас у Європі не прагнув війни."

Вона також застерегла західних союзників від наївності щодо намірів Росії, особливо на тлі розмов про те, що Україна може бути змушена відмовитися від частини своєї території для досягнення мирної угоди з Москвою.

"Чи справді ви вірите, що Росія просто скаже: 'Добре, дякуємо,' і не зробить більше нічого? Я так не думаю. Ми маємо змусити Росію одного дня вести переговори про мир, але це має виходити з бажання Росії досягти миру," — наголосила вона.

Фредеріксен, яка обіймає посаду прем’єр-міністра Данії з 2019 року, також підтримала заклики дозволити Україні використовувати далекобійні ракети для ураження цілей у глибині Росії — ключова вимога Зеленського на зустрічі з Байденом цього тижня.

"Я не думаю, що Україна зможе виграти цю війну, якщо ми не дамо їм щось більш потужне, що означає зняття обмежень і надання їм далекобійних ракет," — заявила вона. "Звичайно, все має відбуватися відповідно до міжнародного права, але це потрібна зміна."

Данія була однією з найактивніших прихильниць України в Європейському Союзі та НАТО, надсилаючи винищувачі F16, інвестуючи в оборонну промисловість України та підписуючи меморандуми про взаєморозуміння з Києвом цього року.

Президент США Джо Байден зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським у четвер у Білому домі, після того як оголосив про новий пакет військової допомоги та виділення майже $8 мільярдів для підтримки України в її боротьбі проти російського вторгнення. Це черговий крок на шляху зміцнення відносин між двома країнами на тлі тривалої війни, що вступила у свій третій рік.

Оголошуючи про нову допомогу, Байден заявив, що Сполучені Штати нададуть Україні бомби типу Joint Standoff Weapons, які використовуються винищувачами F-16, а також додаткову батарею системи Patriot та ракети для протиповітряної оборони. Цей пакет включає як нові поставки, так і продовження використання вже існуючих ресурсів.

«Протягом майже трьох років Сполучені Штати об'єднували світ на підтримку українського народу, який захищає свою свободу від російської агресії, і це є пріоритетом моєї адміністрації — надати Україні необхідну допомогу для перемоги», — заявив Байден у своєму зверненні, висловлюючи повагу до зусиль України щодо захисту своєї столиці, Києва. «Але попереду ще багато роботи. Саме тому сьогодні я оголошую про посилення заходів безпеки для України та серію додаткових дій для підтримки її у цій війні».

Президент США Джо Байден зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським у четвер у Білому домі, після того як оголосив про новий пакет військової допомоги та виділення майже $8 мільярдів для підтримки України в її боротьбі проти російського вторгнення. Це черговий крок на шляху зміцнення відносин між двома країнами на тлі тривалої війни, що вступила у свій третій рік.

Оголошуючи про нову допомогу, Байден заявив, що Сполучені Штати нададуть Україні бомби типу Joint Standoff Weapons, які використовуються винищувачами F-16, а також додаткову батарею системи Patriot та ракети для протиповітряної оборони. Цей пакет включає як нові поставки, так і продовження використання вже існуючих ресурсів.

«Протягом майже трьох років Сполучені Штати об'єднували світ на підтримку українського народу, який захищає свою свободу від російської агресії, і це є пріоритетом моєї адміністрації — надати Україні необхідну допомогу для перемоги», — заявив Байден у своєму зверненні, висловлюючи повагу до зусиль України щодо захисту своєї столиці, Києва. «Але попереду ще багато роботи. Саме тому сьогодні я оголошую про посилення заходів безпеки для України та серію додаткових дій для підтримки її у цій війні».

Візит Зеленського та його мета

Володимир Зеленський використовує свій візит до Сполучених Штатів цього тижня — який включав звернення до Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку в середу — для того, щоб закликати адміністрацію Байдена та Конгрес продовжувати надавати додаткову допомогу Україні та дозволити використовувати західну зброю для глибших ударів по російській території. Адміністрація Байдена розглядає таку можливість, але поки що не дала остаточного дозволу.

Очікується, що під час зустрічі у четвер Зеленський представить Байдену новий, ще не розкритий «план перемоги», який, за його словами, включає прохання про посилення західних гарантій безпеки для України, збільшення військової допомоги та забезпечення подальшої фінансової підтримки.

Окрім зустрічі з Байденом, Зеленський також планує провести окрему зустріч з віцепрезиденткою Камалою Гарріс.

Новий пакет допомоги

З новим пакетом допомоги Байден намагається запевнити Зеленського у підтримці своєї адміністрації на найближчі місяці — навіть після важливих президентських виборів, що наближаються.

Приблизно $5,5 мільярдів допомоги, про яку оголосив Байден, не є новими коштами, але вони мали закінчитися наприкінці місяця після того, як Конгрес не санкціонував Пентагону продовжити право на використання цих коштів. Ці гроші підуть на так звані президентські поставки, що дозволяють передавати зброю та матеріали з існуючих запасів Пентагону. Оголосивши про цей пакет допомоги зараз, Байден зможе розтягнути використання мільярдів доларів для Києва, навіть у разі можливих змін у підтримці України, якщо колишній президент Дональд Трамп виграє президентські вибори у листопаді.

Байден також повідомив, що Міністерство оборони виділить $2,4 мільярда допомоги через окрему програму — Ініціативу сприяння безпеці України (USAI), яка надає гроші Києву для закупівлі товарів безпосередньо у військових компаній — для закупівлі боєприпасів та дронів. Він також доручив своїй адміністрації навчити понад два десятки українських пілотів для керування F-16 та розірвати мережу криптовалют Росії.

«Сполучені Штати продовжать підвищувати витрати Росії на її війну в Україні», — сказав Байден. «І позбавити російську оборонну промисловість ресурсів».

Політичний контекст і виклики

Візит Зеленського відбувається на тлі загострення внутрішньої політичної боротьби в Сполучених Штатах та зростаючих сумнівів серед американських політиків щодо подальшого надання великомасштабної допомоги Україні. Після оголошення про новий пакет допомоги, представники Республіканської партії, які виступають за скорочення підтримки, висловили стурбованість з приводу того, що американські платники податків продовжують фінансувати війну, яка, на їхню думку, не має кінця.

Байден намагається зберегти баланс між продовженням підтримки України та відповіддю на критику з боку деяких політиків, зокрема республіканців, які ставлять під сумнів доцільність таких витрат. З огляду на майбутні вибори, будь-які зміни в політичному ландшафті США можуть мати серйозні наслідки для підтримки України, тому адміністрація Байдена намагається максимально використати наявні ресурси.

Для Зеленського ж цей візит є спробою отримати нові гарантії та зобов’язання від американської адміністрації, щоб забезпечити безперервну підтримку з боку США, незалежно від політичної ситуації у Вашингтоні.

Важливість співпраці

Зеленський неодноразово підкреслював, що для України надзвичайно важливо зберегти підтримку своїх західних союзників, зокрема США, які є найбільшим постачальником військової та фінансової допомоги. Під час свого виступу в ООН у середу він закликав до єдності та рішучості у протистоянні російській агресії, наголосивши, що припинення підтримки зараз може поставити під загрозу не тільки безпеку України, а й стабільність усього європейського континенту.

«Ця війна стосується не лише України», — сказав Зеленський під час свого звернення до Генеральної Асамблеї. «Вона стосується кожного з нас, нашого майбутнього та нашої здатності захистити себе від агресії».

Водночас президент України продовжує наполягати на необхідності додаткових заходів для забезпечення безпеки його країни. Його «план перемоги», деталі якого поки що залишаються невідомими, має стати дорожньою картою для подальшої співпраці з Заходом і забезпечення довгострокової стабільності в регіоні.

Перспективи та виклики

Незважаючи на значну підтримку з боку США та їхніх союзників, ситуація на фронті залишається складною. Росія продовжує атакувати українську інфраструктуру, намагаючись послабити обороноздатність країни. Останні ракетні удари по енергетичній інфраструктурі лише підкреслюють необхідність подальшої допомоги для посилення протиповітряної оборони України.

Зеленський підкреслив, що зимовий період може стати критичним випробуванням для українців, особливо в умовах російської тактики знищення енергетичних ресурсів країни. Саме тому додаткові поставки систем протиповітряної оборони, таких як Patriot, і боєприпасів є вкрай важливими для забезпечення безпеки мирного населення та збереження критичної інфраструктури.

Підсумки візиту

Візит Зеленського до Вашингтона є свідченням того, наскільки важливою є підтримка з боку США для України. Байден, оголосивши про новий пакет допомоги, намагається забезпечити довгострокову підтримку, навіть за умов можливої зміни політичної ситуації в країні після виборів.

Для України це означає новий етап у співпраці із Заходом та зміцнення своїх позицій у боротьбі з агресором. Однак, попри всі зусилля, майбутнє підтримки залишається невизначеним, і Києву доведеться докладати ще більше зусиль, щоб переконати міжнародну спільноту в необхідності продовження допомоги.

На тлі цих подій Україна залишається на передовій боротьби за свою незалежність, а її доля тісно пов’язана з рішеннями, які приймаються у Вашингтоні та інших західних столицях. Від здатності українського керівництва забезпечити подальшу підтримку залежить не лише майбутнє країни, але й стабільність усього регіону.

Нью-Йорк, США — Президент України Володимир Зеленський у своєму виступі на Генеральній Асамблеї ООН закликав світову спільноту не дозволити Росії заморозити війну на поточних умовах. Він попередив, що Кремль «все ще прагне захопити більше землі, що є божевіллям, і продовжує окуповувати нові території день за днем, бажаючи знищити свого сусіда».

Звертаючись до світових лідерів, Зеленський підкреслив, що заклики до завершення конфлікту на поточних умовах ігнорують інтереси українського народу та лише сприяють експансіоністським амбіціям президента Росії Володимира Путіна. «Це не тільки ігнорує інтереси і страждання українців, які найбільше постраждали від війни», — сказав він, — «це не тільки ігнорує реальність, але й дає Путіну політичний простір для продовження війни».

Українські заклики та російські погрози

Зеленський також використовував свої зустрічі в ООН і Вашингтоні для того, щоб домогтися схвалення на використання західних ракет для глибших ударів по території Росії. Путін, у свою чергу, відповів на це своєю риторикою. Російський лідер, який не був присутній на засіданні ООН, часто вдається до ядерних погроз, коли Росія стикається з труднощами на полі бою. У середу він натякнув, що Росія може відповісти ядерною зброєю у разі нападу на неї з боку держави, підтриманої ядерною державою. Це, зокрема, може стосуватися України.

Нью-Йорк, США — Президент України Володимир Зеленський у своєму виступі на Генеральній Асамблеї ООН закликав світову спільноту не дозволити Росії заморозити війну на поточних умовах. Він попередив, що Кремль «все ще прагне захопити більше землі, що є божевіллям, і продовжує окуповувати нові території день за днем, бажаючи знищити свого сусіда».

Звертаючись до світових лідерів, Зеленський підкреслив, що заклики до завершення конфлікту на поточних умовах ігнорують інтереси українського народу та лише сприяють експансіоністським амбіціям президента Росії Володимира Путіна. «Це не тільки ігнорує інтереси і страждання українців, які найбільше постраждали від війни», — сказав він, — «це не тільки ігнорує реальність, але й дає Путіну політичний простір для продовження війни».

Українські заклики та російські погрози

Зеленський також використовував свої зустрічі в ООН і Вашингтоні для того, щоб домогтися схвалення на використання західних ракет для глибших ударів по території Росії. Путін, у свою чергу, відповів на це своєю риторикою. Російський лідер, який не був присутній на засіданні ООН, часто вдається до ядерних погроз, коли Росія стикається з труднощами на полі бою. У середу він натякнув, що Росія може відповісти ядерною зброєю у разі нападу на неї з боку держави, підтриманої ядерною державою. Це, зокрема, може стосуватися України.

Питання війни і миру домінували в обговореннях на цьогорічній Генеральній Асамблеї. «Перспектива повномасштабної війни між Ізраїлем і Хезболою посилює відчуття загальної нестабільності навколо ООН», — сказав Річард Гоан, директор ООН у Міжнародній кризовій групі.

Протягом щорічного зібрання ООН чітко проявилася глибока прірва між західними столицями та рештою світу щодо війни в Україні та інших конфліктів. Лідери країн Глобального Півдня майже не звертали уваги на Україну, натомість зосереджуючи свою увагу на гуманітарних кризах у Секторі Газа та Судані. Вони також критикували ООН за нездатність зупинити війни в цих регіонах, а також у Лівані.

Багато з них зазначали, що кількість загиблих палестинців у майже річній війні в Газі перевищила 41 тисячу осіб, згідно з даними місцевого міністерства охорони здоров'я. У такому контексті США та інші західні країни звинувачуються в лицемірстві за прагнення до широкого засудження Росії за вбивства мирних жителів в Україні, продовжуючи при цьому постачати зброю Ізраїлю.

Пошук компромісів у конфліктах

У середу ввечері міністр закордонних справ Франції заявив, що його країна та Сполучені Штати працюють над пропозицією щодо припинення вогню, яка передбачатиме 21-денну паузу в недавніх смертоносних боях між Ізраїлем та Хезболою в Лівані. Ця ініціатива спрямована на запобігання розширенню війни та надання поштовху застиглим переговорам у Газі.

Коли Рада Безпеки в останню хвилину додала відкриті обговорення щодо України до свого порядку денного, приблизно половина країн Європейського Союзу виступила з промовами. Однак майже жодна країна з Глобального Півдня не взяла участь у сесії, за винятком тих, які є ротаційними членами Ради. «Багато з не західних членів ООН зараз просто не звертають увагу на ці дебати щодо України в Генеральній Асамблеї та Раді», — сказав Гоан.

Для порівняння, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган задав тон ще на початку, присвятивши більшу частину своєї промови у вівторок критиці світової організації за її нездатність зупинити кризу на Близькому Сході. «Не лише діти гинуть у Газі», — сказав він, — «система ООН також вмирає, правда вмирає, цінності, які Захід стверджує, що захищає, вмирають, надії людства на справедливіший світ вмирають, одна за одною».

Глобальна реакція на конфлікти

Схожі настрої звучали в багатьох виступах світових лідерів. Президент Чилі Габріель Борич Фонт заявив, що міжнародна спільнота часто звинувачується у подвійних стандартах, коли йдеться про порушення прав людини у всьому світі. «Я відмовляюся обирати між терором ХАМАСу та геноцидом, який здійснює Ізраїль Нетаньяху», — сказав він, звертаючись до прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху. «Ми не маємо обирати між варварствами — я обираю людяність».

Росія, яка заблокувала всі спроби Ради Безпеки припинити війну в Україні, чітко дала зрозуміти, що не зупинить війну, доки країна не буде звільнена від того, що Василь Небензя, посол Росії в ООН, назвав «націоналізмом, нацизмом та іншими формами дискримінації». Серед інших хибних заяв, які Росія постійно робить проти України, є твердження, що нацисти домінують в її уряді.

Водночас Сполучені Штати наклали вето на три резолюції, які закликали до припинення вогню в Газі; Росія та Китай заблокували резолюцію, підтриману США. Американські та російські представники обмінялися різкими словами під час спеціального засідання Ради Безпеки, скликаного для обговорення нездатності вирішити конфлікти.

Президент Гани Нана Акуфо-Аддо, підсумовуючи тему, яку порушували багато лідерів, заявив, що неспроможність Ради Безпеки зупинити війни в Україні та Газі підкреслює необхідність змінити її структуру, яка надає п’ятьом головним переможцям Другої світової війни — Сполученим Штатам, Росії, Китаю, Англії та Франції — право вето.

Заклики до реформування Ради Безпеки

Африка, з населенням 1,4 мільярда людей, заслуговує на постійне представництво в Раді Безпеки, зазначив Акуфо-Аддо. «Африка, Латинська Америка та Південна Азія залишаються недостатньо представленими, незважаючи на їхній значний вплив на світові справи», — сказав він. «Ця відсутність представництва підриває легітимність рішень Ради, а використання права вето деякими постійними членами часто паралізує її здатність ефективно діяти під час криз».

У своїй промові президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Німеччина, Індія, Бразилія, Японія та дві африканські країни повинні бути додані до складу постійних членів, а право вето має бути обмежене питаннями «масових злочинів».

Склад Ради Безпеки обговорювався в ООН протягом багатьох років, але явна нездатність зупинити останні конфлікти спонукала багатьох лідерів відкрито критикувати світову організацію.

Світові лідери та високопоставлені дипломати провели спеціальну сесію на полях основного засідання, щоб обговорити громадянську війну в Судані. Багато хто наголошував на необхідності відкриття маршрутів для надання допомоги та збільшення обсягів допомоги. «Судан — це країна, яку залишили напризволяще», — сказав Абдераман Куламалла, міністр закордонних справ Чаду, сусідньої країни, яка прийняла мільйони біженців, серед яких, за оцінками, 11 мільйонів суданців. «Судан — це не Україна», — сказав він. «Судан — це не Газа. Судан залишили напризволяще».

Інші ключові міжнародні питання

Були також додаткові зустрічі, присвячені ключовим міжнародним питанням, таким як зміна клімату та розвиток. Однак відчувалося, що ці питання відійшли на другий план на тлі численних конфліктів.

У війні в Україні Зеленський заявив, що ракетні удари Росії по енергетичній інфраструктурі його країни, а також продовження окупації Запорізької атомної електростанції, найбільшої в Європі, можуть залишити українців без тепла цієї зими та спричинити ядерну катастрофу, яка може вплинути на країни Європи та за її межами.

Зеленський повідомив, що він зустрівся з лідерами щонайменше 10 країн і планує провести більше зустрічей. У четвер він мав відправитися до Вашингтона для зустрічі з президентом Байденом та іншими офіційними особами, щоб представити те, що він назвав новим, нерозголошеним «планом перемоги».

План перемоги для України

Деталі цього плану залишаються обмеженими, але у своїх заявах перед поїздкою до Сполучених Штатів Зеленський зазначив, що він включає посилення західних гарантій безпеки для України, збільшення військової допомоги та забезпечення подальшої фінансової підтримки.

Зважаючи на тривалу війну, яка не має очевидного кінця, Зеленський закликає міжнародну спільноту до рішучих дій, щоб не допустити, щоб Україна стала черговою жертвою російської агресії. Його звернення до світових лідерів підкреслює важливість єдності та непохитності в протистоянні загрозі, яка виходить далеко за межі кордонів України.

Завданням світової спільноти, за словами Зеленського, є не лише зупинити агресію Росії, але й запобігти створенню прецеденту, коли будь-яка країна зможе безкарно порушувати міжнародні норми, атакуючи своїх сусідів. І якщо світові лідери нададуть Путіну «політичний простір», як зазначив Зеленський, війна триватиме доти, доки Росія не досягне своїх цілей, зруйнувавши Україну та знищивши її як незалежну державу.

Підсумки Генеральної Асамблеї

Цьогорічне засідання Генеральної Асамблеї ООН показало, наскільки глибоким є розкол між західними країнами та рештою світу щодо глобальних конфліктів. Незважаючи на зусилля України привернути увагу до своєї боротьби, багато країн Глобального Півдня зосереджуються на інших кризах, таких як конфлікт у Газі чи гуманітарна катастрофа в Судані.

Проте, як підкреслив Зеленський, війна в Україні не є локальним конфліктом. Це глобальна проблема, яка вимагає рішучих дій від усіх країн, незалежно від їхнього географічного положення чи політичних інтересів. І саме ООН повинна стати тим майданчиком, де світова спільнота зможе знайти рішення для зупинення цієї війни та запобігти подібним конфліктам у майбутньому.

Донецька область, Україна — Після місяців постійного тиску та виснажливих, кривавих наступів російські війська атакують кілька ключових оборонних пунктів уздовж понад 160 кілометрів звивистого фронту на сході Донецької області України. Для України втрата будь-якої з цих важливих позицій оборони може суттєво змінити хід боротьби за контроль над регіоном, на який давно претендує президент Росії Володимир Путін.

Незважаючи на величезні втрати, російські сили здійснюють броньовані атаки і надсилають хвилі піхоти, використовуючи мотоцикли та всюдиходи для атак на українські позиції від Часового Яру на півночі до південного опорного пункту Вугледара, який ризикує бути оточеним, згідно зі свідченнями українських солдатів та бойових записів.

Росіяни намагаються захопити територію до того, як осінь позбавить їх укриття у вигляді листя на деревах, а дощі перетворять родючі сільськогосподарські угіддя на багно. Незважаючи на те, що обидві армії виснажені, битви на сході залишаються такими ж смертоносними, як і на будь-якому етапі війни, за словами українських солдатів і західних чиновників.

Донецька область, Україна — Після місяців постійного тиску та виснажливих, кривавих наступів російські війська атакують кілька ключових оборонних пунктів уздовж понад 160 кілометрів звивистого фронту на сході Донецької області України. Для України втрата будь-якої з цих важливих позицій оборони може суттєво змінити хід боротьби за контроль над регіоном, на який давно претендує президент Росії Володимир Путін.

Незважаючи на величезні втрати, російські сили здійснюють броньовані атаки і надсилають хвилі піхоти, використовуючи мотоцикли та всюдиходи для атак на українські позиції від Часового Яру на півночі до південного опорного пункту Вугледара, який ризикує бути оточеним, згідно зі свідченнями українських солдатів та бойових записів.

Росіяни намагаються захопити територію до того, як осінь позбавить їх укриття у вигляді листя на деревах, а дощі перетворять родючі сільськогосподарські угіддя на багно. Незважаючи на те, що обидві армії виснажені, битви на сході залишаються такими ж смертоносними, як і на будь-якому етапі війни, за словами українських солдатів і західних чиновників.

Упродовж двох днів минулого тижня українські військові зафіксували понад 200 зіткнень між обома сторонами — найбільшу кількість таких інцидентів за останні місяці, згідно з даними групи аналітиків DeepState, яка відстежує динаміку бойових дій.

Примітка: Станом на 23 вересня. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз Американського інституту підприємництва

Виснажливий фронт і величезні втрати

На одному з пунктів поблизу фронту, де надають допомогу пораненим, постійний потік поранених солдатів минулими вихідними свідчив про інтенсивність боїв. За 24 години невеликі бригади медиків надали допомогу понад 70 солдатам.

Сержант Валерія, 23-річна бойова медичка, розповіла про жахливі травми, які отримують поранені, включно з важкими черепно-мозковими травмами та опіками, що охоплюють понад 20 відсотків їхніх тіл.

Коли стомлені бійці сиділи біля стіни, слухаючи крики солдата, пораненого в боях під Вугледаром, вона зазначила, що в похмурій арифметиці її професії крики є позитивним знаком.

«Найважливіше в тому, хто кричить, це те, що він дихає», — сказала вона.

Сержант Валерія, як і інші солдати, які погодилися на інтерв’ю на фронті, просили називати їх лише іменами або позивними відповідно до військового протоколу. Журналісти отримали дозвіл на доступ до медиків і солдатів на умовах нерозголошення місця їхнього перебування.

Поки на батьківщині вирують бої, президент Володимир Зеленський перебуває цього тижня в Сполучених Штатах із дипломатичною місією, яку він вважає не менш важливою.

У середу він виступив на Генеральній Асамблеї ООН, а в четвер мав заплановану зустріч із президентом Джо Байденом, на якій він знову планував закликати надати можливість завдавати ударів по російській території за допомогою західних ракет. Без цього, за словами Зеленського, буде важче продовжувати «переносити війну додому» для Росії — єдиного, що, на його думку, змусить Москву сісти за стіл переговорів.

Президент Байден неохоче погоджується на такі глибокі удари, побоюючись конфронтації з Росією. У середу Путін заявив, що планує знизити поріг для застосування ядерної зброї Росією — ескалацію, спрямовану на те, щоб утримати Сполучені Штати від розширення військової допомоги Україні.

Українському військовому медики намагалися врятувати ногу. «Найважливіше в тих, хто кричить, це те, що вони дихають», — сказав один медик. Ніколь Танг

Поранені українські військові, які лікувались на сході України, відпочили перед переправкою на захід. Ніколь Танг

Виснаженість і постійна загроза

На східній лінії фронту українські солдати, з якими спілкувалися цього місяця, говорили про виснаження та захист однієї ділянки лише для того, щоб побачити, як інша опиняється під загрозою. Територія, яку вони захищають, — це залишки неокупованих частин Донецької області, частина Донбасу, колись індустріального серця України.

Міста та селища, що піддаються атакам, мають стратегічне значення з різних причин, включаючи їхнє використання як вузлів для переміщення солдатів і постачання, а також через їхнє підвищене розташування. Невідомо, наскільки міцна наступна лінія оборони України за межами цих місць.

Проте росіянам не вдалося перетворити деякі минулі наступи на швидкі прориви. Вони також платять високу ціну в особовому складі та техніці за кожен кілометр, який захоплюють.

Українці вже кілька місяців утримують росіян за межами зруйнованого прифронтового містечка Часів Яр, але лише за 30 кілометрів на південь росіяни ведуть криваві міські бої всередині Торецька.

Ще трохи південніше російське просування до міста Покровськ за останні сім місяців створило виступ глибиною близько 35 кілометрів і шириною 24 кілометри, що ускладнює конфігурацію фронту.

Залишки зруйнованого шляхопроводу в Покровську, Україна. Ніколь Танг

Покровськ, критично важливий залізничний і дорожній вузол, є останнім великим містом перед відкритими рівнинами, які ведуть до Дніпровської області, де розташоване третє за величиною місто України, що має важливе економічне значення.

Українські солдати наразі зупинили прямий наступ на Покровськ, але росіяни близько, зміцнюючи свої позиції приблизно за 8 кілометрів на схід.

Сама Покровськ зазнає щоденних обстрілів. Усі шляхопроводи зруйновані, тому влада закликає 15 тисяч людей, які залишаються в місті, користуватися звивистими ґрунтовими дорогами, щоб виїхати, поки ще є можливість.

«Це дуже страшно», — сказала в інтерв'ю на околицях міста 34-річна Катерина Кандибко, мати двох дітей. Її родина зібрала речі та готова тікати, але поки що залишається. «Ми зовсім не хочемо залишати свій дім. Але ми точно не хочемо жити під російським прапором».

На прилеглих полях палання незібраних соняшникових полів, підпалених обстрілами, освітлює нічне небо.

Поле соняшників, готове до збирання. Ніколь Танг

Працівники найбільшої товарної свиноферми Донецької області розвантажують свиней, евакуйованих із прифронтової ферми. Ніколь Танг

«Озирніться навколо», — сказав Сергій, 45-річний далекобійник, який поспішав вивезти тисячі свиней із великої ферми, що опинилася під обстрілом у прикордонній зоні. «Хоч це і сільська місцевість, тут немає ані птахів, ані тварин — навіть бездомних собак чи котів. Усі нервують: і люди, і тварини». Він попросив не називати його прізвище заради безпеки своєї родини.

Позивний «Женьшень» — у 44-річного майстер-сержанта, який керує артилерійським підрозділом 68-ї єгерської бригади, що захищає південний фланг Покровська. Він зазначив, що українські сили стабілізували лінію фронту, але бої залишаються «жахіттям».

Він показав на дробовик біля входу до свого бункера, який, за його словами, є найкращим захистом від невеликих російських атакувальних дронів, коли засоби електронного придушення не працюють.

«Вони з’являються хвилями: один прилетів, потім за 15-20 хвилин — інший», — сказав він.

Його невелика група солдатів, озброєних радянською гаубицею, виходить із бункера лише тоді, коли оператори безпілотників передають їм координати цілі.

Українська артилерія веде вогонь по позиціях росіян в районі Покровська. Ніколь Танг

Боєць 68-ї єгерської бригади стрибає з артилерійської установки на позиції батальйону в районі Покровська. Ніколь Танг

Навіть якщо їм вдасться втримати свої позиції, Женьшень боїться, що Покровськ приречений.

«Вони знищать його вщент», — сказав він. «Я бачив, як багато міст зруйновано — це пригнічує».

Район безпосередньо на південь від Покровська є, можливо, найнестабільнішою частиною фронту на даний момент. Лінія фронту там перетворилася на все більш звивисту дугу, оскільки росіяни відкидають українців назад у кількох місцях.

Напруження на лінії фронту: Вугледар

Приблизно на півдорозі до Вугледара, за 100 кілометрів на південь, величезні димові труби пошкодженої електростанції в Кураховому височіють над іншим розбитим містом, де раніше мешкало близько 20 тисяч людей. Але чорний дим, що піднімається над прилеглими селами, чітко видно через плоскі рівнини, відзначаючи просування російських військ.

46-та аеромобільна бригада України, яка відповідає за частину оборони району навколо Курахового, у своїх публічних заявах повідомила, що два нещодавні напади включали майже 100 танків, бронетранспортерів і бойових машин піхоти.

Російські атаки зустріли шквал українських безпілотників і артилерійського вогню, і солдати 46-ї бригади заявили, що їм вдалося відбити обидві атаки. Але вони не очікують, що росіяни зупиняться.

І у Вугледарі — колишньому шахтарському містечку, яке стратегічно розташоване на межі Донецької та Запорізької областей, — росіяни також просуваються вперед, оточуючи місто з північного сходу. Нещодавно вони витіснили українців із двох шахт, які служили ключовими базами, що підвищує ризик того, що місто, де Росія зазнала найбільших втрат у цій війні, може впасти.

Українська бронетехніка проїжджає повз пошкоджений житловий будинок у Кураховому. Ніколь Танг

«Вони досі не взяли Вугледар», — сказав Дмитро, 41-річний старший лейтенант 72-ї механізованої бригади, яка протягом двох років без перерви очолює оборону міста. Але він непокоїться.

«Якщо їм вдасться пройти повз шахти, вони оточать Вугледар», — сказав він. Поки що, за його словами, солдати в місті «просто тримаються».

Протистояння і впертий опір

З початку вторгнення в Україну Росія намагалася встановити контроль над Донецькою та Луганською областями, які були оголошені «незалежними республіками» після подій 2014 року. Після успішного наступу навесні 2022 року, коли росіяни змогли зайняти значну частину Донбасу, ситуація стабілізувалася, перетворившись на виснажливий і кривавий конфлікт уздовж розтягнутого фронту.

Україна, попри численні втрати, продовжує тримати оборону та завдавати контрудари. Після успішних контрнаступальних операцій під Харковом і Херсоном українські війська намагалися просуватися вперед у Запорізькій та Донецькій областях, але їхній прогрес значною мірою обмежується потужною обороною росіян.

Стабілізаційний пункт охоплює 90-кілометрову ділянку лінії фронту, де останніми тижнями точаться напружені бої між українськими та російськими силами. Ніколь Танг

Російські військові, зі свого боку, намагаються не лише утримати окуповані території, але й розширити їх. Вони використовують різноманітну тактику, від артилерійських обстрілів до броньованих атак і дрібних штурмових груп. Однак ціна кожного кілометра, захопленого на сході України, залишається надзвичайно високою.

Міжнародна підтримка і невизначеність

Поки бої на сході України тривають, Захід продовжує підтримувати Київ як фінансово, так і військово. Проте є побоювання, що зміни у політичному ландшафті США чи Європи можуть вплинути на цей потік підтримки.

США, найбільший постачальник військової допомоги для України, стикаються з внутрішніми політичними викликами, які можуть поставити під сумнів продовження активної підтримки Києва. Україна, зі свого боку, робить усе можливе, щоб зміцнити свої оборонні можливості і спробувати переламати хід війни на свою користь.

Зустріч президента Зеленського з президентом Байденом у Нью-Йорку ще раз продемонструвала необхідність подальшої співпраці. Зеленський продовжує наполягати на постачанні далекобійних ракет, які могли б дати Україні можливість завдавати ударів по російських цілях далеко в тилу, але Вашингтон поки не поспішає схвалювати такі поставки, побоюючись ескалації.

Висновки

Битва за схід України триває, і кінця їй поки не видно. Обидві сторони ведуть виснажливу боротьбу за кожен кілометр, а втрати з обох боків продовжують зростати. Незважаючи на успіхи української армії у стримуванні російських сил, ситуація залишається складною.

Для Києва важливо продовжувати отримувати міжнародну підтримку, яка дозволить не тільки утримати наявні позиції, але й перейти в наступ у ключових регіонах. Для цього необхідно зберігати єдність всередині країни та активну дипломатію на міжнародній арені.

Поки світ спостерігає за подіями в Україні, східний фронт залишається одним із найскладніших і найкривавіших театрів військових дій у цій війні. І хоча Україна продовжує триматися, вирішальні моменти цієї битви ще попереду.

Українські військові з батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї моторизованої під час бойових навчань у Донецькій області. Ніколь Танг

Війна Ізраїлю проти «Хезболли» на півдні Лівану стала черговим випробуванням для Ірану та його нового президента Масуда Пезешкіана, створюючи тиск на Тегеран з метою відповіді на захист важливого союзника. Проте Іран, як зазначають аналітики, поки що утримується від ескалації, якої очевидно не бажає верховний лідер Аятола Алі Хаменеї.

Президент Пезешкіан зараз перебуває в Нью-Йорку, де намагається продемонструвати більш помірковану позицію Ірану на міжнародній арені та зустрічається з європейськими дипломатами з надією відновити переговори щодо ядерної програми країни. У своїй промові на Генасамблеї ООН він відкрито заявив, що Ізраїль намагається втягнути його країну у ширший конфлікт. «Саме Ізраїль прагне створити цей всеосяжний конфлікт», — сказав він. «Вони тягнуть нас туди, куди ми не хочемо йти».

Іран на перехресті вибору

Іран опинився перед серйозною дилемою: як відновити стримування Ізраїлю, уникнувши при цьому повномасштабної війни, яка могла б залучити Сполучені Штати і, зрештою, зруйнувати ісламську республіку зсередини. Крім того, Тегеран прагне зберегти своїх союзників — «Хезболлу», ХАМАС та хуситів у Ємені, але не вступати у бій за них.

Війна Ізраїлю проти «Хезболли» на півдні Лівану стала черговим випробуванням для Ірану та його нового президента Масуда Пезешкіана, створюючи тиск на Тегеран з метою відповіді на захист важливого союзника. Проте Іран, як зазначають аналітики, поки що утримується від ескалації, якої очевидно не бажає верховний лідер Аятола Алі Хаменеї.

Президент Пезешкіан зараз перебуває в Нью-Йорку, де намагається продемонструвати більш помірковану позицію Ірану на міжнародній арені та зустрічається з європейськими дипломатами з надією відновити переговори щодо ядерної програми країни. У своїй промові на Генасамблеї ООН він відкрито заявив, що Ізраїль намагається втягнути його країну у ширший конфлікт. «Саме Ізраїль прагне створити цей всеосяжний конфлікт», — сказав він. «Вони тягнуть нас туди, куди ми не хочемо йти».

Іран на перехресті вибору

Іран опинився перед серйозною дилемою: як відновити стримування Ізраїлю, уникнувши при цьому повномасштабної війни, яка могла б залучити Сполучені Штати і, зрештою, зруйнувати ісламську республіку зсередини. Крім того, Тегеран прагне зберегти своїх союзників — «Хезболлу», ХАМАС та хуситів у Ємені, але не вступати у бій за них.

Іран хоче домогтися зняття економічних санкцій, які негативно впливають на економіку країни, відновивши ядерні переговори із Заходом, зберігаючи при цьому тісні військові та торгові відносини з головними противниками Вашингтона — Росією та Китаєм.

«Фундаментальні позиції Ірану не змінилися», — зазначає Алі Ваез, директор іранського проекту в Міжнародній кризовій групі. «Іран абсолютно не хоче втягуватися у більшу війну в регіоні». Це, на його думку, одна з причин, чому Іран досі не відповів на вбивство лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханії, коли він був у Тегерані на інавгурації Пезешкіана.

Після повалення шаха у 1979 році і встановлення Ісламської Республіки Іран намагався поширити свій вплив у регіоні та обіцяв знищити Ізраїль. Тегеран створив мережу союзників і проксі-сил, які він фінансує, озброює та підтримує, але не контролює повністю: ХАМАС і «Ісламський джихад» у Газі та на Західному березі, хусити в Ємені, шиїти в Іраку та алавіти в Сирії, а також «Хезболла» на півдні Лівану, яка, як вважають, має у своєму арсеналі понад 150 000 ракет і здатна вражати будь-яку частину Ізраїлю.

Ізраїль та Іран: загострення протистояння

Атака ХАМАСу на Ізраїль майже рік тому висунула роль Ірану на перший план. Ізраїль скористався нагодою, щоб знищити або послабити двох іранських союзників: ХАМАС на своєму південному кордоні та «Хезболлу» на півночі, яка обстрілювала Ізраїль ракетами на підтримку ХАМАСу, змушуючи тисячі ізраїльтян покидати свої домівки.

Ізраїль також продовжує таємну війну проти Ірану, зокрема, вбиваючи високопосадовців під час ракетного удару по іранському консульству в Дамаску у квітні. Після цього Ізраїль та Іран обмінялися ударами на території один одного, а потім відступили.

Нещодавно Ізраїль посіяв паніку в Лівані, підірвавши пейджери та радіостанції, продемонструвавши свою здатність проникнути в структуру «Хезболли». Потім Ізраїль завдав масованого ракетного удару, який у понеділок забрав життя сотень людей у Лівані, що стало найбільшим за кількістю жертв днем з часів громадянської війни в країні, яка завершилася у 1990 році.

«Ізраїль намагається втягнути «Хезболлу» у конфлікт, який призведе до повномасштабної війни і дасть змогу Ізраїлю взятися за те, що він вважає своєю реальною стратегічною загрозою — за сам Іран», — зазначає Сюзан Малоні, експертка з Ірану та директорка програми зовнішньої політики в Brookings Institution.

«Хезболла» також не прагне конфлікту, який може призвести до її власного знищення, вважає Малоні. Для Ірану «Хезболла» є потужним стримуючим фактором — її можливості та близькість до Ізраїлю є першою лінією оборони для ісламської республіки, і якщо її буде знищено, це залишить Іран значно вразливішим.

Перевага «проксі» і ризик для Ірану

Проксі-сили представляють стратегію Ірану з «попередньої оборони», щоб захистити іранську територію. Проксі повинні воювати за Іран, пояснює Ваез: «Іран ніколи не передбачав, що буде воювати на їхньому боці».

Поки що Іран уважно спостерігає за розвитком подій, сподіваючись, що добре озброєна та організована «Хезболла» зможе постояти за себе та завдати серйозної шкоди Ізраїлю без відкритої підтримки з боку Тегерану.

Ізраїль, схоже, використовує виклики, з якими стикається Іран, але, як і завжди, існує ризик прорахунків.

Можливі сценарії розвитку подій

Серед Ісламського революційного гвардійського корпусу Ірану та всередині самої «Хезболли» є жорсткі елементи, які «вважають, що конфлікт з Ізраїлем неминучий і краще провести його якомога швидше», зазначає Еллі Геранмайє, експертка з Ірану з Європейської ради з міжнародних відносин.

Ірану потрібно якось зміцнити свою «вісь опору», вважає Корнеліус Адебар, дослідник Ірану в Carnegie Europe. «Іран не може миритися з цим вічно», — каже він. «Люди запитуватимуть: «Яка ж ви держава, якщо не можете захистити свої проксі?»»

Під час короткої промови у вівторок на Генеральній Асамблеї ООН Пезешкіан звинуватив Ізраїль у варварстві та назвав проксі Ірану «борцями за свободу». Але він також говорив про «нову еру» та пообіцяв відігравати «конструктивну роль». Іран готовий знову розпочати діалог із Заходом щодо ядерного питання, сказав він.

Пезешкіан вважається поміркованим у іранській політичній системі. Його перемога на цьогорічних президентських виборах стала сигналом про те, що верховний лідер Аятола Алі Хаменеї прагне зменшити напруження всередині країни, яке вибухнуло у 2022 році та було посилене більш жорсткою політикою попереднього президента Ебрагіма Раїсі.

Іран на роздоріжжі

Пезешкіан приїхав до ООН у супроводі досвідчених переговорників, добре знайомих із Заходом, намагаючись представити свій уряд як поміркований, прагматичний і відкритий до дипломатії. Проте час для цього невдалий, враховуючи майбутні президентські вибори в США у листопаді, і це може бути останнім шансом для такого зближення.

Якщо проксі Ірану зазнають серйозних втрат, а нові переговори щодо ядерної угоди не дадуть результату, у Тегерані посиляться голоси на користь збройної ядерної програми. Іран може також вирішити поглибити свої відносини з Москвою, сподіваючись отримати сучасну систему ППО С-400, оскільки його нинішні системи виявилися вразливими перед Ізраїлем.

«Іран стоїть на роздоріжжі», — каже Ваез. «Іран оцінює, чи є перспектива для ядерної дипломатії. Але будь-яка війна, яка значно послабить «Хезболлу», змусить Іран почуватися менш захищеним і може змінити їхню ядерну стратегію».

Бассіру Діомає Файе, наймолодший обраний лідер Африки, стрімко здобув міжнародну популярність у березні минулого року, коли за десять днів вийшов з в’язниці та став президентом Сенегалу. Його перемога принесла надію наймолодшому та найшвидше зростаючому населенню планети, яке бачить у ньому символ нового початку та розриву з традиціями старих африканських президентів і військових правителів. Однак до цього часу він рідко давав інтерв’ю.

Минулого тижня, у своєму першому інтерв’ю для західних ЗМІ, яке він дав The New York Times, Файе виклав своє бачення нового світового порядку, в якому Африка матиме більшу вагу. Перед поїздкою до Нью-Йорка на Генеральну Асамблею ООН президент закликав до «реформи світової системи та рівноправності між її народами».

Файе наголошує, що демографічне значення континенту повинно визначати, хто тримає владу в ООН. Він звернув увагу на те, що до 2050 року населення Африки, ймовірно, складе близько 2,5 мільярда людей, що буде дорівнювати приблизно кожній четвертій людині на планеті.

Бассіру Діомає Файе, наймолодший обраний лідер Африки, стрімко здобув міжнародну популярність у березні минулого року, коли за десять днів вийшов з в’язниці та став президентом Сенегалу. Його перемога принесла надію наймолодшому та найшвидше зростаючому населенню планети, яке бачить у ньому символ нового початку та розриву з традиціями старих африканських президентів і військових правителів. Однак до цього часу він рідко давав інтерв’ю.

Минулого тижня, у своєму першому інтерв’ю для західних ЗМІ, яке він дав The New York Times, Файе виклав своє бачення нового світового порядку, в якому Африка матиме більшу вагу. Перед поїздкою до Нью-Йорка на Генеральну Асамблею ООН президент закликав до «реформи світової системи та рівноправності між її народами».

Файе наголошує, що демографічне значення континенту повинно визначати, хто тримає владу в ООН. Він звернув увагу на те, що до 2050 року населення Африки, ймовірно, складе близько 2,5 мільярда людей, що буде дорівнювати приблизно кожній четвертій людині на планеті.

Його заяви пролунали на фоні зростаючих закликів щодо постійного представництва африканських країн у Раді Безпеки ООН. Цього місяця Сполучені Штати заявили, що підтримують надання двох постійних місць для Африки, але аналітики вважають, що такі зміни не стануть реальністю найближчим часом, адже багато інших країн також претендують на ці місця, а будь-які зміни вимагають одностайної згоди всіх п’яти постійних членів з правом вето.

«Світовий порядок шкодить Африці»

Файе заявляє, що чинний світовий порядок негативно впливає на африканські країни. Він навів приклад кліматичних змін, за які Африка майже не несе відповідальності, але які завдають континенту серйозних проблем. Коли викиди від розвинених країн призводять до танення полярних льодовиків, це має наслідки для узбережжя Африки. Президент навів приклад міста Баргні в Сенегалі, яке потерпає від прибережної ерозії, викликаної підвищенням рівня моря, де нещодавно були зруйновані десятки будинків.

Він також засудив несправедливість, коли багаті країни продовжують використовувати вугілля, але відмовляються фінансувати проєкти викопного палива в країнах, що розвиваються. Нещодавно в Сенегалі почався видобуток нафти на першому офшорному родовищі, і країна намагається побудувати інфраструктуру для переробки свого газу в електроенергію.

Файе дав інтерв’ю на фоні пишноти президентського палацу в Дакарі, з червоними килимами та золотими левами, але в його офісі, на відміну від попередника Макі Салла, немає розкішних меблів, що створює більш стриману атмосферу.

Від в’язниці до президентства

Президент провів більшу частину передвиборчої кампанії в очікуванні суду у в’язниці за звинуваченням у наклепі та неповазі до суду. Його було обрано кандидатом у президенти завдяки Усману Сонко, найвпливовішому опозиційному політику Сенегалу, якого також заарештували і заборонили брати участь у виборах. Коли Макі Салл звільнив обох політиків за десять днів до виборів, тисячі людей вийшли на вулиці святкувати.

Файе здобув понад 50% голосів у першому турі виборів у березні, випередивши обраного кандидата Салла та усунувши необхідність у другому турі.

Молодий лідер для молодого континенту

У свої 44 роки Файе вважає, що він має унікальне розуміння викликів, з якими стикається молодь Африки. За його словами, їхнє головне бажання — «бути корисними — корисними собі, своїм сім’ям, своїй країні».

«Ми повинні дати відповіді нашій молоді, щоб вона не потрапила в стан постійного відчаю», — зазначив він. Адже більше відчаю, додав він, означає більші можливості для вербування як для торговців людьми, так і для джихадистських угруповань.

За стінами палацу простягався блискучий Атлантичний океан, де тисячі сенегальців, ровесників Файе, загинули, намагаючись дістатися Європи на човнах. Розширення можливостей для професійного навчання молоді є одним із його головних пріоритетів.

«Важливо, щоб молодь мала кваліфікацію», — підкреслив він, «щоб, коли вони побачили роботу, могли подати заявку, або якщо вони оберуть легальну міграцію, могли бути працевлаштованими в країні, куди вирішать поїхати».

Файе та його прем'єр-міністр Сонко завоювали підтримку молодих сенегальців, виступаючи проти політичних еліт, обіцяючи кращі умови угод з нафтовими та газовими компаніями, а також реформу регіональної валюти — франка КФА, який підтримує Франція.

Втеча молоді від невизначеного майбутнього

Проте через півроку після початку їхнього терміну молоді люди все ще покидають країну в пошуках кращого життя. За перше півріччя 2024 року майже 20 тисяч мігрантів досягли Канарських островів, які є частиною Іспанії, після подорожі човнами з узбережжя Західної Африки, повідомляє Міжнародна організація з міграції ООН. Це на 167% більше, ніж у 2023 році. Було зафіксовано десятки корабельних аварій.

«Люди очікують, що вони вживатимуть заходів для боротьби з високою вартістю життя та безробіттям серед молоді», — зазначив сенегальський економіст Ндонго Самба Сілла, але наголосив, що країна стикається з високими витратами на обслуговування боргу, успадкованими від попередніх адміністрацій. «У цих сферах вони можуть зробити дуже мало».

Файе нещодавно оголосив про проведення дострокових парламентських виборів у листопаді, оскільки не зміг просунути деякі свої пропозиції через парламент, де переважає опозиція. Він визнає, що люди, які обрали його з «величезною надією», будуть судити його за одним головним критерієм: його здатністю змінити їхні перспективи.

«У такій країні, як Сенегал, усе є пріоритетом і все є нагальним», — сказав він. Президент Файе сповнений рішучості, але він також усвідомлює, що майбутнє його країни залежить від того, чи зможе він виправдати надії своїх співвітчизників і довести, що новий світовий порядок можливий.

Прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер, який нещодавно здобув переконливу перемогу на загальних виборах, вдруге за два тижні прибув до Сполучених Штатів, щоб обговорити питання дозволу Україні на використання далекобійних ракет для ударів по російській території. У ході свого візиту на Генеральну Асамблею ООН він також закликав до стриманості на Близькому Сході через побоювання розширення регіонального конфлікту.

Це вже другий візит Стармера до США за останні два тижні. Раніше цього місяця він зустрічався з президентом Джо Байденом у Білому домі, де обговорювали можливість використання українськими військовими британських і французьких ракет Storm Shadow для ударів по російських об’єктах. Президент України Володимир Зеленський давно наполягає на знятті обмежень на використання західної зброї, але, незважаючи на спекуляції про можливість такого кроку, жодних оголошень після переговорів Байдена зі Стармером не було.

Складна дилема зброї

Використання далекобійних озброєнь навряд чи буде прямо згадано у промові Стармера, яку він має виголосити на Генеральній Асамблеї ООН у четвер. Однак очікується, що він проведе закриті обговорення з іншими світовими лідерами з цього питання. Великобританія залишається одним із найбільших прихильників України, і Стармер продовжує лінію твердого підходу, яку підтримували попередні прем'єр-міністри-консерватори, включаючи Бориса Джонсона, що встановив тісні відносини із Зеленським.

Прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер, який нещодавно здобув переконливу перемогу на загальних виборах, вдруге за два тижні прибув до Сполучених Штатів, щоб обговорити питання дозволу Україні на використання далекобійних ракет для ударів по російській території. У ході свого візиту на Генеральну Асамблею ООН він також закликав до стриманості на Близькому Сході через побоювання розширення регіонального конфлікту.

Це вже другий візит Стармера до США за останні два тижні. Раніше цього місяця він зустрічався з президентом Джо Байденом у Білому домі, де обговорювали можливість використання українськими військовими британських і французьких ракет Storm Shadow для ударів по російських об’єктах. Президент України Володимир Зеленський давно наполягає на знятті обмежень на використання західної зброї, але, незважаючи на спекуляції про можливість такого кроку, жодних оголошень після переговорів Байдена зі Стармером не було.

Складна дилема зброї

Використання далекобійних озброєнь навряд чи буде прямо згадано у промові Стармера, яку він має виголосити на Генеральній Асамблеї ООН у четвер. Однак очікується, що він проведе закриті обговорення з іншими світовими лідерами з цього питання. Великобританія залишається одним із найбільших прихильників України, і Стармер продовжує лінію твердого підходу, яку підтримували попередні прем'єр-міністри-консерватори, включаючи Бориса Джонсона, що встановив тісні відносини із Зеленським.

Деякі військові аналітики припускають, що Велика Британія прагне допомогти Україні зміцнити свої позиції на полі бою перед президентськими виборами в США, що відбудуться в листопаді. Існують побоювання, що перемога Дональда Трампа може послабити військову підтримку України з боку Америки, яка є життєво необхідною для Києва.

"Це критичний час для мужності, терпіння та стійкості з боку союзників, які підтримують Україну", — заявив міністр закордонних справ Великобританії Девід Леммі на панельній дискусії на конференції Лейбористської партії в Ліверпулі у неділю. "Ми ведемо дуже активні переговори з нашими союзниками про те, як ми можемо підтримати Україну в зимовий період."

Стриманість на Близькому Сході

У питанні політики на Близькому Сході Кір Стармер займає дещо жорсткішу позицію щодо дій Ізраїлю в Газі порівняно з попереднім урядом консерваторів і відходить від політики США. У липні Великобританія відновила підтримку діяльності Управління ООН з питань допомоги та робіт для біженців (UNRWA) у Газі, а також зняла заперечення уряду щодо переслідування Міжнародним кримінальним судом прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху.

На початку цього місяця Великобританія оголосила про призупинення невеликої кількості ліцензій на експорт зброї до Ізраїлю, посилаючись на ризик використання цих озброєнь для порушення міжнародного права. Девід Леммі зазначив, що існує "тривожна ескалація" між Ізраїлем та Хезболлою, ліванським угрупованням, яке підтримується Іраном. Він підкреслив, що це не в інтересах жодної зі сторін і закликав до "негайного припинення вогню з обох сторін, щоб ми могли досягти політичного врегулювання."

Чітка позиція Лондона

Стармер прагне позиціонувати Велику Британію як ключового гравця у вирішенні глобальних криз, використовуючи свій вплив для зміцнення міжнародних інституцій та підтримки верховенства права. У заяві, зробленій перед візитом до ООН, він зазначив, що зустрічі в ООН є можливістю "підтвердити фундаментальні принципи та нашу готовність їх захищати, відданість ООН, інтернаціоналізму та верховенству права".

З моменту своєї перемоги на виборах у липні Стармер веде активну міжнародну дипломатію, прагнучи розширити вплив Великобританії на світовій арені та підтримати союзників у складних регіонах. Відновлення підтримки для UNRWA та зміна позиції щодо Ізраїлю — це частина ширшої стратегії Великобританії щодо зміцнення своєї ролі на міжнародній арені як активного миротворця.

Водночас, активна підтримка України з боку Великобританії стає символом стійкості західних союзників у протистоянні російській агресії. Лондон намагається зберігати баланс між жорсткою підтримкою Києва та необхідністю уникнути ескалації конфлікту, яка могла б втягнути Європу у ще більшу кризу.

Майбутні виклики

Переговори щодо можливості надання Україні далекобійних ракет відображають складність нинішньої дипломатичної ситуації. Зеленський та українські дипломати наполягають на необхідності цих озброєнь для забезпечення ефективної оборони та завдання ударів по ключових військових об'єктах Росії. Водночас, західні союзники побоюються, що такі дії можуть призвести до ще більшої ескалації конфлікту.

Поки Стармер продовжує зустрічі в кулуарах ООН, питання про те, чи отримає Україна дозвіл на використання далекобійних ракет для ударів по російських цілях, залишається відкритим. Але ясно одне: Британія рішуче налаштована підтримати Київ у його боротьбі за суверенітет.

З огляду на невизначеність майбутньої політики США щодо України та можливу зміну балансу сил у Європі, роль Великобританії стає все більш важливою. Країна готова діяти як надійний партнер України, пропонуючи не лише військову допомогу, але й дипломатичну підтримку у складний момент.

Підсумки

Другий візит Кіра Стармера до США за два тижні підкреслює важливість нинішніх викликів для Великобританії на міжнародній арені. Лондон продовжує активно підтримувати Україну та грати значну роль у врегулюванні конфліктів на Близькому Сході. У своїй рішучій позиції щодо дотримання міжнародного права та захисту союзників, Велика Британія прагне стати голосом розуму у світі, де дедалі більше зростає загроза глобальної нестабільності.

Представники кількох країн закликали до більш енергійної гуманітарної відповіді на голод та катастрофічні умови в Судані, що виникли внаслідок громадянської війни, яка триває вже понад рік. Заклики пролунали під час спеціальної зустрічі на полях щорічного саміту Генеральної Асамблеї ООН у середу.

Ця зустріч була скликана для обговорення безжального конфлікту, який розпочався у квітні минулого року, коли двоє генералів, що захопили владу після падіння диктатури в 2019 році, стали ворогами. Конфлікт змусив близько 11 мільйонів суданців залишити свої домівки, а майже 26 мільйонів — понад половину населення країни — опинилися на межі голоду.

«Гуманітарна ситуація в Судані жахлива, виходить за всі межі допустимого», — заявила Джойс Мсуя, високопоставлена чиновниця ООН, під час сесії.

Представники кількох країн закликали до більш енергійної гуманітарної відповіді на голод та катастрофічні умови в Судані, що виникли внаслідок громадянської війни, яка триває вже понад рік. Заклики пролунали під час спеціальної зустрічі на полях щорічного саміту Генеральної Асамблеї ООН у середу.

Ця зустріч була скликана для обговорення безжального конфлікту, який розпочався у квітні минулого року, коли двоє генералів, що захопили владу після падіння диктатури в 2019 році, стали ворогами. Конфлікт змусив близько 11 мільйонів суданців залишити свої домівки, а майже 26 мільйонів — понад половину населення країни — опинилися на межі голоду.

«Гуманітарна ситуація в Судані жахлива, виходить за всі межі допустимого», — заявила Джойс Мсуя, високопоставлена чиновниця ООН, під час сесії.

Потреба в рішучих діях

Дипломати наголосили на необхідності не лише доставляти допомогу десяткам мільйонів постраждалих, але й зосередитися на усуненні першопричин конфлікту. Деякі з них підкреслили, що Судану потрібно надати таку ж увагу, як і іншим великим поточним конфліктам.

«Судан — країна, яку залишили напризволяще», — сказав Абдераман Куламалла, міністр закордонних справ Чаду, країни-сусіда, яка прийняла мільйони біженців. «Судан — це не Україна. Судан — це не Газа. Судан залишили».

Під час зустрічі Сполучені Штати та інші країни пообіцяли додаткову гуманітарну допомогу для Судану. Лінда Томас-Грінфілд, посолка США при ООН, заявила, що Сполучені Штати виділять 424 мільйони доларів, збільшивши загальні внески США на подолання наслідків війни до 2 мільярдів доларів.

«Ця гуманітарна катастрофа створена людьми», — зазначила пані Томас-Грінфілд. «Міжнародна спільнота повинна зробити все можливе, щоб змусити зброю замовкнути».

Блокування допомоги та бездіяльність міжнародної спільноти

Попри всі зусилля, деякі чиновники нагадали, що подібні термінові заклики вже лунали під час минулорічної Генеральної Асамблеї, але мало що змінилося. Минулого місяця в західному регіоні Судану та інших районах було оголошено голод, перший у світі з 2020 року. За деякими оцінками, до кінця вересня від голоду можуть померти до 2,5 мільйонів суданців.

Чиновники кількох країн висловили жаль з приводу того, що сторони конфлікту — суданські збройні сили та парамілітарна організація «Сили швидкого реагування» — блокують вільний доступ гуманітарної допомоги. Це ускладнює доставку їжі та медичних засобів у регіони, які найбільше цього потребують.

На зустрічі Нісрін Ельсаім, молода активістка з Судану, розповіла про свій жахливий досвід втечі з країни разом із дев’ятимісячною дитиною, коли спалахнула війна.

«Суданці є випадковими жертвами боротьби за владу між ворогуючими сторонами», — сказала вона. «Вони та міжнародна спільнота байдужі до криків суданської молоді».

Після втечі з Судану вона відвідала табори для своїх співвітчизників, де, за її словами, «новонароджені борються за виживання». Окрім голоду та жаху, багато хто з тих, хто перебуває в таборах, тепер страждає від наслідків руйнівних повеней.

Війна, голод і повені — триваючий кошмар

Громадянська війна в Судані перетворилася на один із найгірших гуманітарних криз останніх десятиліть. Після падіння режиму Омара аль-Башира в 2019 році країна сподівалася на відновлення миру та стабільності, але натомість занурилася в хаос і насильство. Конфлікт між генералом Абдель Фаттахом аль-Бурханом, який очолює збройні сили, та генералом Мохамедом Хамданом Дагало, лідером «Сил швидкого реагування», перетворився на криваве протистояння, яке руйнує країну.

Крім внутрішніх бойових дій, Судан зіткнувся з природними катастрофами. За останні місяці зливи викликали масштабні повені, що призвело до ще більшого руйнування. Затоплені села, зруйновані дороги та знищені врожаї лише погіршують і без того складну ситуацію в країні.

Міжнародна відповідальність та необхідність рішучих дій

На тлі цієї кризи міжнародна спільнота стикається з викликом: як реагувати на гуманітарну катастрофу в Судані. Попри неодноразові заклики та обіцянки допомоги, масштаби підтримки залишаються недостатніми. Відсутність належної координації та перешкоди з боку ворогуючих сторін лише ускладнюють доставку допомоги тим, хто її потребує найбільше.

Міжнародні лідери знову закликають до активних дій, наголошуючи на необхідності не тільки гуманітарної допомоги, але й політичного врегулювання. Конфлікт у Судані потребує не лише екстрених заходів, а й довгострокової стратегії, яка передбачає вирішення першопричин насильства та нестабільності.

Однак, як зазначають експерти, такі зусилля можуть виявитися марними, якщо сторони конфлікту не погодяться на припинення вогню та початок переговорів. Війна, яка знищує країну зсередини, може продовжуватися, якщо світова спільнота не знайде ефективних важелів впливу на воюючі сторони.

Судан: на перехресті надій та трагедій

Сьогодні Судан є країною, де надія та відчай змагаються між собою. З одного боку, міжнародні зусилля можуть принести полегшення мільйонам людей, які страждають від голоду та насильства. З іншого боку, без рішучих дій як з боку світових лідерів, так і з боку місцевих політичних сил, країна може залишитися в тіні глобальних подій.

Після завершення зустрічі в ООН, дипломати наголосили на необхідності створення спеціальної комісії, яка б координувала надання допомоги Судану та працювала над політичним вирішенням конфлікту. За словами Лінди Томас-Грінфілд, «світ не може залишити Судан наодинці з цією трагедією».

Попереду важка дорога, але надія на мир і стабільність ще не втрачена. Важливо, щоб міжнародна спільнота діяла швидко і рішуче, адже кожен день зволікання коштує життя тисячам суданців. Суданці, які потерпають від війни, голоду та природних катастроф, заслуговують на нашу увагу та підтримку. І саме від нас залежить, чи зможемо ми допомогти цій країні знайти шлях до миру та відновлення.

У середу президент Володимир Путін зробив нову гучну заяву, яка значно посилює напруження між Росією та Заходом. Він оголосив про наміри внести зміни до ядерної доктрини Росії, які дозволять використовувати ядерну зброю у разі нападу на Росію з боку держав, що мають підтримку ядерних країн.

Хоча він не назвав конкретних країн, його заява явно натякала на те, що підтримка Заходом можливого звичайного нападу України на Росію може розглядатися як спільна атака і, за певних обставин, може стати підставою для ядерної відповіді.

Ця заява прозвучала на тлі візиту президента України Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, де він виступає на Генеральній Асамблеї ООН та має зустрітися з президентом Джо Байденом у четвер. Зеленський активно лобіює дозвіл на використання західної зброї для ударів по глибоких тилових об’єктах на російській території.

У середу президент Володимир Путін зробив нову гучну заяву, яка значно посилює напруження між Росією та Заходом. Він оголосив про наміри внести зміни до ядерної доктрини Росії, які дозволять використовувати ядерну зброю у разі нападу на Росію з боку держав, що мають підтримку ядерних країн.

Хоча він не назвав конкретних країн, його заява явно натякала на те, що підтримка Заходом можливого звичайного нападу України на Росію може розглядатися як спільна атака і, за певних обставин, може стати підставою для ядерної відповіді.

Ця заява прозвучала на тлі візиту президента України Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, де він виступає на Генеральній Асамблеї ООН та має зустрітися з президентом Джо Байденом у четвер. Зеленський активно лобіює дозвіл на використання західної зброї для ударів по глибоких тилових об’єктах на російській території.

Виступаючи на зустрічі зі своїми вищими посадовцями у Кремлі, Путін оголосив про запропоновані поправки до військової доктрини Росії — політичного документа, що регулює використання ядерної зброї.

"Пропонується вважати агресію проти Росії з боку будь-якої ненуклеарної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави, їхньою спільною атакою на Російську Федерацію," — заявив Путін.

Російський лідер наголосив, що необхідність змін викликана тим, що "військово-політичні обставини динамічно змінюються."

"Умови переходу Росії до використання ядерної зброї також чітко визначені," — додав він, підкресливши, що Москва розглядатиме такий крок, якщо виявить початок масованого запуску ракет, авіації або дронів проти Росії.

Зміна ядерної політики та ескалація загроз

Заява Путіна з'явилася на тлі зростання напруження між Росією та Заходом, яке загострилося через активну підтримку України з боку НАТО та США. Зміни до ядерної доктрини Росії можуть свідчити про намагання Кремля продемонструвати готовність до ескалації, якщо його стратегічні інтереси опиняться під загрозою.

Суттєва частина нових положень стосується того, що Росія вважатиме агресією не лише прямі дії проти своєї території, а й підтримку таких дій з боку ядерних держав. Це може означати, що будь-яка військова допомога Україні, включно з постачанням зброї, може розглядатися Москвою як провокація і призвести до ескалації конфлікту.

Експерти попереджають, що така риторика є частиною ширшої стратегії Кремля, спрямованої на те, щоб стримати Захід від активної підтримки України, змусивши його обережніше підходити до питання постачання озброєнь Києву.

Росія та Україна: на межі нової фази конфлікту

Ситуація ускладнюється тим, що Росія сприймає активні дії України в Курській області як операцію, здійснену за підтримки західних союзників. Путін неодноразово заявляв, що вважає Україну інструментом Заходу, головною метою якого є завдати поразки Росії.

Останніми місяцями Україна збільшила активність своїх операцій на півночі та сході, зокрема на територіях, які Росія вважає своєю частиною після незаконної анексії. Це включає удари по військових об'єктах, логістичних центрах та комунікаціях, що використовуються для забезпечення російських військ.

На тлі цієї активності Росія все частіше використовує загрози ядерною зброєю як інструмент стримування, намагаючись залякати Захід і змусити його переглянути свою підтримку Києву.

Реакція Заходу та перспективи дипломатичного врегулювання

Реакція Заходу на заяви Путіна була стриманою, але рішучою. Представники НАТО та США підкреслили, що не бачать причин для зміни своєї політики підтримки України та продовжать надавати їй необхідну військову допомогу. Водночас, вони закликали Росію до стриманості та дотримання міжнародних зобов'язань щодо використання ядерної зброї.

Заява Путіна викликає занепокоєння і в контексті можливих дипломатичних зусиль щодо врегулювання конфлікту. Якщо Росія дійсно розглядає можливість застосування ядерної зброї як відповідь на дії, які вона вважає агресією з боку України та її союзників, це може суттєво ускладнити будь-які переговори і поставити під загрозу будь-які мирні ініціативи.

Критики зазначають, що Кремль використовує загрози як інструмент тиску, сподіваючись розколоти західний альянс і змусити Україну погодитися на невигідні умови перемир'я. Однак, враховуючи поточну політичну ситуацію, такі погрози можуть мати протилежний ефект, лише підштовхнувши Захід до подальшого зміцнення оборонних можливостей України.

Висновки та прогноз

Зміни до ядерної доктрини Росії, оголошені Путіним, є черговим етапом ескалації конфлікту між Росією та Заходом. Вони сигналізують про те, що Кремль готовий використовувати ядерну риторику для захисту своїх стратегічних інтересів та залякування супротивників.

Ця ситуація ставить світ перед новими викликами: як стримати агресію Росії, не допустивши перетворення регіонального конфлікту на глобальну ядерну кризу. Відповідь Заходу має бути зваженою, але рішучою, щоб продемонструвати готовність захистити Україну і не допустити використання ядерної зброї як інструменту політичного шантажу.

Найближчі тижні та місяці стануть випробуванням для міжнародної спільноти. Чи зможе вона знайти ефективні важелі тиску на Кремль і водночас підтримати Україну в її боротьбі за суверенітет, залежить від рішучості лідерів та їхньої здатності діяти спільно у цей критичний момент історії.

Попри всі загрози, Україна продовжує боротися за свою незалежність, а її союзники готові надати необхідну допомогу для досягнення цієї мети. Зараз як ніколи важливо зберігати єдність та рішучість, адже результат цього протистояння визначить майбутнє не лише України, але й усієї Європи.

Поки президент Володимир Зеленський у середу виступав на Генеральній Асамблеї ООН, закликаючи світових лідерів підтримати Україну у її боротьбі з російською агресією, його армія продовжувала втрачати позиції на сході України. Незважаючи на героїчний опір, українські війська змушені поступатися територією під натиском армії Росії, яка займає вже понад 18 відсотків української території.

З початку року російські війська захопили кілька міст і селищ, зокрема на Донеччині, де вони проводять криваві атаки, руйнуючи населені пункти дощенту та виснажуючи українську армію. Місцеві жителі змушені покидати свої домівки, рятуючись від руйнувань, а зруйновані інфраструктурні об'єкти залишаються без відновлення.

Дрони проти російських баз

Щоб порушити плани Москви, Україна розпочала кампанію ударів безпілотників по військових базах далеко на території Росії, звідки готуються або запускаються атаки на Україну. Ці удари влучили в нафтопереробні заводи, електростанції, аеродроми та склади боєприпасів, створюючи загрозу для військової логістики Росії.

Поки президент Володимир Зеленський у середу виступав на Генеральній Асамблеї ООН, закликаючи світових лідерів підтримати Україну у її боротьбі з російською агресією, його армія продовжувала втрачати позиції на сході України. Незважаючи на героїчний опір, українські війська змушені поступатися територією під натиском армії Росії, яка займає вже понад 18 відсотків української території.

З початку року російські війська захопили кілька міст і селищ, зокрема на Донеччині, де вони проводять криваві атаки, руйнуючи населені пункти дощенту та виснажуючи українську армію. Місцеві жителі змушені покидати свої домівки, рятуючись від руйнувань, а зруйновані інфраструктурні об'єкти залишаються без відновлення.

Дрони проти російських баз

Щоб порушити плани Москви, Україна розпочала кампанію ударів безпілотників по військових базах далеко на території Росії, звідки готуються або запускаються атаки на Україну. Ці удари влучили в нафтопереробні заводи, електростанції, аеродроми та склади боєприпасів, створюючи загрозу для військової логістики Росії.

Президент Зеленський продовжує наполягати на тому, що українським силам необхідно надати дозвіл на використання західних ракет великої дальності для більш ефективних ударів по території Росії. Це питання вже давно обговорюється серед союзників, але остаточного рішення ще не прийнято.

Нещодавно українська армія здійснила несподіваний наступ на заході Росії, сподіваючись змусити Москву перекинути частину своїх військ з передової в Україні на власну територію для посилення оборони. Проте, за словами військових аналітиків та західних посадовців, Росія поки що вивела лише обмежену кількість досвідчених підрозділів з українського фронту.

Безперервні атаки на українську інфраструктуру

Тим часом Росія продовжує свою кампанію авіаударів по енергетичній інфраструктурі та цивільних об'єктах України. Пошкодження української енергетичної системи настільки серйозні, що енергетики та чиновники попереджають про можливі багатогодинні відключення електроенергії цієї зими. З кожним новим ударом національна енергетична система стає все менш здатною задовольняти потреби населення, що посилює і без того складну ситуацію в країні.

У відповідь на це Україна продовжує мобілізувати міжнародну підтримку для зміцнення своєї протиповітряної оборони та захисту критичної інфраструктури. Але поки що російські атаки на енергетичні об’єкти продовжуються без зупину, залишаючи мільйони українців у невпевненості щодо свого майбутнього.

Пошук миру на своїх умовах

Після більш ніж 30 місяців жорстоких боїв дедалі більше українців починають схилятися до ідеї мирних переговорів. Президент Зеленський також останніми місяцями виступає за мирну угоду, але наголошує, що вона має бути не на умовах Москви. Україна прагне повернути контроль над своїми територіями та забезпечити національну безпеку, але не готова йти на поступки, які поставлять під загрозу її суверенітет.

Зеленський намагається переконати світових лідерів у тому, що мир можливий лише за умови дотримання міжнародного права та поваги до територіальної цілісності України. Однак, враховуючи невблаганну позицію Кремля, знайти компроміс залишається складним завданням.

Україна та світ: потреба в підтримці

Під час свого виступу на Генасамблеї ООН Зеленський підкреслив, що Україна не просто захищає свою територію, але й відстоює принципи свободи, демократії та міжнародного правопорядку, які є важливими для всього світу. Він закликав союзників не лише до моральної підтримки, але й до реальної допомоги у вигляді зброї, фінансів та гуманітарної допомоги.

Поки українські солдати ведуть важкі бої на сході країни, Зеленський продовжує переконувати світову спільноту у необхідності підтримати Україну. Він наголошує, що кожен день затримки може означати нові жертви серед мирного населення та воїнів, нові руйнування та нові втрати територій.

Україна звертається до своїх партнерів з проханням про допомогу у відновленні економіки, підтримці стабільності та подальшому нарощуванні військової потужності. Водночас українські дипломати продовжують працювати над залученням нових партнерів і зміцненням зв'язків з міжнародними організаціями.

Погляд у майбутнє

Попри складну ситуацію на фронті, Україна не здається. Зеленський та його команда переконані, що завдяки підтримці міжнародної спільноти та внутрішній єдності українців країна зможе подолати нинішні труднощі та вийти з війни сильною та незалежною державою.

Однак попереду ще багато викликів. Росія продовжує наступ на Донбасі, веде активні бойові дії на півдні країни та готує нові атаки. Українські збройні сили тримають оборону, але ресурси обмежені, а люди втомлені від війни.

Наразі Україна стоїть на порозі зими, що обіцяє бути важкою через пошкоджену інфраструктуру та загрозу нових російських атак. Але навіть у цих умовах українці готові боротися за свою свободу та майбутнє своєї країни.

Зеленський, звертаючись до світових лідерів, наголосив, що Україна потребує їхньої підтримки, аби забезпечити мир та стабільність не лише у своїй країні, але й у всій Європі. Він закликав до рішучих дій, щоб зупинити агресію та відновити міжнародний правопорядок.

Чи почують його заклики світові лідери, покаже час. Але одне є очевидним: Україна продовжує боротися за своє майбутнє, навіть коли здається, що весь світ вже втомився від цієї війни.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан, виступаючи на Генасамблеї ООН у вівторок, заявив, що був обраний для того, щоб привести Іран до нової ери внутрішніх реформ та конструктивної взаємодії з усім світом, і що його країна не прагне ні війни, ні конфліктів з іншими державами.

«Ісламська Республіка Іран прагне захистити власну безпеку, а не створювати небезпеку для інших. Ми хочемо миру для всіх і не прагнемо війни чи сварок з кимось. Ми прагнемо тривалого миру та безпеки для народів України та Росії», — сказав Пезешкіан.

Його промова була незвично примирливою як за тоном, так і за змістом. У минулому іранські президенти використовували світову трибуну Генасамблеї для демонстрації непокори, погрожували помстою американським президентам і заперечували Голокост у своїх виступах.

Президент Ірану Масуд Пезешкіан, виступаючи на Генасамблеї ООН у вівторок, заявив, що був обраний для того, щоб привести Іран до нової ери внутрішніх реформ та конструктивної взаємодії з усім світом, і що його країна не прагне ні війни, ні конфліктів з іншими державами.

«Ісламська Республіка Іран прагне захистити власну безпеку, а не створювати небезпеку для інших. Ми хочемо миру для всіх і не прагнемо війни чи сварок з кимось. Ми прагнемо тривалого миру та безпеки для народів України та Росії», — сказав Пезешкіан.

Його промова була незвично примирливою як за тоном, так і за змістом. У минулому іранські президенти використовували світову трибуну Генасамблеї для демонстрації непокори, погрожували помстою американським президентам і заперечували Голокост у своїх виступах.

Замість цього Пезешкіан простягнув оливкову гілку західним суперникам Ірану, за винятком Ізраїлю. Але залишається невідомим, наскільки його слова відповідатимуть діям Ірану на світовій арені.

Президент Ірану високо оцінив ядерну угоду з Заходом як дипломатичне досягнення і заявив, що Тегеран готовий до переговорів з усіма сторонами для повернення до угоди та зняття санкцій США.

«Як тільки ця перешкода буде подолана повністю та добросовісно, можна буде розпочати діалог і з інших питань», — зазначив Пезешкіан.

Дисонанс між словами та діями

Втім, аналітики відзначають, що миролюбне послання Пезешкіана не відповідає реальним діям країни на місцях. Потужний Корпус вартових Ісламської революції підтримує та озброює такі збройні угруповання, як ХАМАС у Газі, «Хезболла» у Лівані, хуситів у Ємені та міліції в Іраку та Сирії. Ці групи здійснюють напади на Ізраїль, військові бази США, а хусити також атакують кораблі в Червоному морі.

7 жовтня ХАМАС вторгся до Ізраїлю з Гази, вбивши приблизно 1200 людей, зокрема жінок і дітей, і взявши в заручники понад 200 осіб, повідомляють ізраїльські органи влади.

Іран заперечує свою підтримку Росії у війні проти України, але західні чиновники стверджують, що країна постачає Росії дрони, які Кремль використовує для атак на об’єкти в Україні вже понад рік, а нещодавно Іран також доставив Росії ракети малої дальності.

Коли справа дійшла до Ізраїлю, Пезешкіан зайняв жорсткішу позицію, але утримався від прямої загрози країні.

Звинувачення проти Ізраїлю

Як і багато інших світових лідерів, які виступали на Генасамблеї, Пезешкіан засудив Ізраїль за те, що він назвав «звірствами в Газі», хвилею нещодавніх атак у Лівані, які забрали життя сотень людей, а також за таємну війну з Іраном, що включає вбивства іранських ядерних вчених, дипломатів і «гостей на нашій землі» — натяк на вбивство лідера ХАМАС Ісмаїла Ханії в Тегерані.

Пезешкіан захистив підтримку Іраном мереж бойових угруповань, відомих як «вісь опору» на Близькому Сході, які воюють проти Ізраїлю, зокрема ХАМАС у Газі та «Хезболлу» в Лівані. Він назвав ці угруповання «народними визвольними рухами людей, які стали жертвами чотирьох поколінь злочинів і колоніалізму з боку ізраїльського режиму».

Важке завдання для реформатора

Пезешкіан, лікар-хірург за фахом, є реформатором, який виграв вибори у липні, обійшовши консервативного кандидата. Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, який має останнє слово у всіх державних питаннях, схвалив Пезешкіана і закликав усі гілки влади та політичні фракції співпрацювати з ним.

«Йому доводиться демонструвати дуже складний баланс у Нью-Йорку, оскільки багато з його пріоритетів взаємно виключають одне одного», — зазначив Алі Ваез, директор з іранських питань у Міжнародній кризовій групі. «Він прагне покращити відносини з Заходом, коли Іран перебуває по інший бік барикад у війнах у Газі та Україні».

Пезешкіан закликав міжнародну спільноту негайно припинити вогонь у Газі та «покласти край відчайдушній варварськості Ізраїлю в Лівані, перш ніж вона поглине весь регіон і світ», наголосивши, що агресія з тисячами жертв «не може залишитися без відповіді».

У квітні, після того як Ізраїль завдав удару по посольству Ірану в Дамаску, Сирія, Іран відповів запуском сотень дронів і ракет по Ізраїлю. І Тегеран пообіцяв помсту після вбивства Ізраїлем політичного лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханії, але після інтенсивних дипломатичних зусиль військові командири заявили, що Іран помститься у час і місце, які сам обере.

Пезешкіан також звернувся з посланням до американського народу: «У нас є можливість подолати ці обмеження та увійти в нову еру. Ця ера розпочнеться з визнання безпекових занепокоєнь Ірану та співпраці щодо спільних викликів».

Незважаючи на примирливий тон свого виступу, Пезешкіан продовжує дотримуватися традиційної лінії Ірану щодо багатьох міжнародних питань. Чи зможе він справді змінити курс своєї країни та знизити напруження із Заходом, покаже час. Але його виступ став першим кроком у спробі налагодити відносини з міжнародною спільнотою, залишаючись вірним внутрішній і зовнішній політиці країни.

У своїй промові на Генеральній Асамблеї ООН у середу президент України Володимир Зеленський окреслив Росію як загрозу не лише для його країни, але й для всього світу. Виступаючи на фоні зростаючого конфлікту на Близькому Сході та поглиблення кліматичної кризи, він намагався привернути увагу міжнародної спільноти до боротьби України, яка триває вже понад два роки.

Зеленський зазначив, що Росія не збирається припиняти свою агресію, незважаючи на її величезну територію. За його словами, Москва «хоче ще більше землі — ще більше землі, що є абсурдом, і захоплює її день за днем, намагаючись знищити свого сусіда».

Президент підкреслив, що кожна сусідня країна в Європі та Центральній Азії «відчуває, що війна може прийти і до них». Він також акцентував увагу на небезпеці ядерної катастрофи, яку несе війна, нагадуючи, що російські війська досі окуповують одну з українських атомних електростанцій, і попередив, що така катастрофа «не поважатиме державні кордони».

У своїй промові на Генеральній Асамблеї ООН у середу президент України Володимир Зеленський окреслив Росію як загрозу не лише для його країни, але й для всього світу. Виступаючи на фоні зростаючого конфлікту на Близькому Сході та поглиблення кліматичної кризи, він намагався привернути увагу міжнародної спільноти до боротьби України, яка триває вже понад два роки.

Зеленський зазначив, що Росія не збирається припиняти свою агресію, незважаючи на її величезну територію. За його словами, Москва «хоче ще більше землі — ще більше землі, що є абсурдом, і захоплює її день за днем, намагаючись знищити свого сусіда».

Президент підкреслив, що кожна сусідня країна в Європі та Центральній Азії «відчуває, що війна може прийти і до них». Він також акцентував увагу на небезпеці ядерної катастрофи, яку несе війна, нагадуючи, що російські війська досі окуповують одну з українських атомних електростанцій, і попередив, що така катастрофа «не поважатиме державні кордони».

Україна як бастіон проти агресії

Зеленський також представив Україну як форпост проти агресії президента Росії Володимира Путіна. «Саме український народ відчуває всю біль цієї війни», — сказав він. «Це українські діти, які через війну Росії змушені вчитися розрізняти звуки різних видів артилерії та дронів».

Він закликав усі нації надати допомогу для припинення війни, але особливо виділив дві країни — Північну Корею та Іран, які після вторгнення Росії в Україну зблизилися з Кремлем. «Це показовий вибір друзів», — зазначив Зеленський.

Сесія Генеральної Асамблеї: погляд на глобальні виклики

Пізніше у середу на Генеральній Асамблеї виступить президент Франції Еммануель Макрон, який продовжує боротися з політичними викликами у своїй країні, включаючи вибори та новий уряд. Очікується, що його промова підкреслить роль Франції як ключового гравця у глобальній дипломатії. Макрон часто виступав у ролі посередника на Асамблеї між Заходом та такими суперниками, як Іран.

Також у середу виступлять кілька африканських лідерів, зокрема представники Гани, Демократичної Республіки Конго, Лівії, Зімбабве та Чаду. Вони планують ще раз наголосити на необхідності постійного представництва Африки у Раді Безпеки ООН, включаючи підтримку з боку США, які заявили про готовність підтримати дві постійні квоти для африканських країн.

Інші ключові події сесії:

• Засідання Ради Безпеки: У середу Рада Безпеки планує провести засідання за участю міністрів закордонних справ і деяких глав держав, на якому обговорюватимуть виклики, з якими стикається Рада у спробах припинення конфліктів. Також ввечері відбудеться екстрене засідання щодо ситуації в Лівані. Міністр закордонних справ Франції попросив про проведення цього засідання після того, як ізраїльські удари забрали життя понад 500 людей у понеділок.
• Кліматичні зміни: ООН у середу проведе цілий день конференцію з питань кліматичних змін, зосереджену на загрозах, які несе підвищення рівня моря. Це одне з найбільш нагальних питань для низинних і малих острівних країн, що розвиваються. «Ми перебуваємо в стані кліматичного колапсу», — заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у своєму зверненні до Асамблеї у вівторок.
• Криза в Судані: У середу Асамблея також проведе окремий захід, присвячений «невідкладній та колективній підтримці для посилення гуманітарного реагування в Судані», згідно з інформацією на сайті ООН. Президент США Джо Байден у вівторок назвав жорстоку громадянську війну в цій країні однією з найгірших гуманітарних криз у світі.
• Остання промова Байдена: У своєму четвертому та останньому виступі на Генасамблеї в ролі лідера США президент Байден звернувся до Асамблеї, розмірковуючи про конфлікти, які він бачив під час своєї політичної кар’єри, та попередив, що світ знову опинився на «поворотному етапі».
• Новий лідер Ірану: Новообраний президент Ірану Масуд Пезешкіан виступив у вівторок вдень, заявивши світовим лідерам, що він прийшов до влади з програмою реформ і прагне інтегрувати Іран у «нову еру». Пезешкіан також розкритикував Ізраїль за те, що назвав «злочинами проти людства», і представив підтримку Іраном мережі ополченських угруповань як підтримку борців за свободу.

Загроза багатостороннього конфлікту

Багато інших виступаючих у вівторок також критикували Ізраїль за його війну з ХАМАСом у Секторі Газа. Ескалація ракетних обстрілів, які ведуть Ізраїль та «Хезболла» з Лівану, включно з першим ударом по Тель-Авіву в середу, який, як заявили в Ізраїлі, був збитий, підвищує ризик багатосторонньої війни на Близькому Сході.

Генеральна Асамблея цього тижня демонструє складний глобальний ландшафт, де війна в Україні, конфлікт на Близькому Сході та загроза кліматичних змін стикаються на одній арені, а світові лідери намагаються знайти шляхи для розв'язання цих проблем. Зеленський, своєю чергою, продовжує наполягати на необхідності підтримки України, наголошуючи на глобальній загрозі, яку несе агресія Росії.

Цього тижня президент України Володимир Зеленський відвідує Сполучені Штати, де виступить на Генеральній Асамблеї ООН у середу. Однак основна мета його візиту виходить далеко за межі офіційних звернень: він прагне переконати західних союзників, особливо президента Джо Байдена, підтримати його «план перемоги».

Цей візит є надзвичайно важливим для українського лідера. Зіткнувшись зі зниженням підтримки з боку Заходу у захисті України від російського вторгнення, яке триває вже третій рік, Зеленський прагне покращити позиції своєї країни перед можливими переговорами з Москвою. Це означає, що зараз Україна має змінити динаміку на полі бою, де її сили цього року поступово втрачають території під тиском російських військ.

Саме для цього Зеленський розробив «план перемоги», який, за його словами, має стати мостом до майбутнього мирного врегулювання. Ця стратегія спрямована на те, щоб настільки зміцнити позиції України на полі бою, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів.

Цього тижня президент України Володимир Зеленський відвідує Сполучені Штати, де виступить на Генеральній Асамблеї ООН у середу. Однак основна мета його візиту виходить далеко за межі офіційних звернень: він прагне переконати західних союзників, особливо президента Джо Байдена, підтримати його «план перемоги».

Цей візит є надзвичайно важливим для українського лідера. Зіткнувшись зі зниженням підтримки з боку Заходу у захисті України від російського вторгнення, яке триває вже третій рік, Зеленський прагне покращити позиції своєї країни перед можливими переговорами з Москвою. Це означає, що зараз Україна має змінити динаміку на полі бою, де її сили цього року поступово втрачають території під тиском російських військ.

Саме для цього Зеленський розробив «план перемоги», який, за його словами, має стати мостом до майбутнього мирного врегулювання. Ця стратегія спрямована на те, щоб настільки зміцнити позиції України на полі бою, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів.

Основні елементи плану

Поки що Зеленський та інші українські чиновники зберігають мовчання щодо конкретних деталей плану до його офіційної презентації Байдену пізніше цього тижня, але його загальні риси вже починають вимальовуватися. У заявах перед поїздкою до Сполучених Штатів Зеленський зазначив, що план передбачає посилення західних гарантій безпеки для України, збільшення військової допомоги та отримання додаткової фінансової підтримки.

Військові експерти стверджують, що однією з ключових вимог є дозвіл західних союзників, які постачають потужні ракети, використовувати їх для ударів по території Росії. Попри інтенсивне лобіювання, ця вимога досі не була задоволена.

Андрій Єрмак, керівник Офісу президента України, у вівторок повідомив, що план також включає формальне запрошення України до НАТО. Ці дві вимоги не є новими, і залишається незрозумілим, чим план Зеленського відрізняється від того, що Україна вже давно закликає реалізувати.

Лінда Томас-Грінфілд, посол США в ООН, минулого тижня заявила, що ознайомилася з планом і вважає, що «він може спрацювати».

Питання підтримки з боку США

Залишається невідомим, наскільки президент Байден буде готовий підтримати план, який передбачає збільшення фінансової допомоги Україні з боку США. За даними недавнього опитування Pew Research Center, американське суспільство розділилося: близько третини вважають, що США надають Україні занадто багато допомоги, тоді як чверть респондентів вважає її достатньою, а інша чверть вважає, що США роблять недостатньо.

В інтерв'ю журналу The New Yorker, опублікованому в неділю, Зеленський сказав, що відмова Байдена підтримати план — це «жахлива думка».

«Це означатиме, що Байден не хоче завершити війну жодним чином, який би не дозволив Росії перемогти», — сказав він в інтерв'ю. «Це призведе до дуже тривалої війни — неможливої, виснажливої ситуації, яка призведе до величезних втрат серед людей».

Стратегічні пріоритети України

План Зеленського має кілька основних цілей, які передбачають не лише продовження військової підтримки, але й формування більшої політичної підтримки на міжнародному рівні. Серед ключових пунктів є:

1. Розширення безпекових гарантій: Україна прагне отримати чіткі гарантії безпеки від західних партнерів, які забезпечать підтримку навіть у разі тривалої війни. Це включає як збільшення військової допомоги, так і розширення можливостей для контратак.
2. Фінансова підтримка: Для відновлення зруйнованої інфраструктури та економіки Україна потребує значної фінансової допомоги. Зеленський прагне переконати західних партнерів у необхідності подальшого фінансування не лише для підтримки військових операцій, але й для забезпечення стабільності у країні.
3. Розширення санкцій: Україна закликає західні країни посилити санкції проти Росії, щоб підвищити економічний тиск на Москву та змусити її змінити свою агресивну політику. Це може включати нові обмеження на експорт технологій та енергетичних ресурсів.
4. Військова допомога та розширення НАТО: Зеленський наголошує на необхідності подальшого постачання Україні сучасних озброєнь, зокрема винищувачів, артилерійських систем та засобів протиповітряної оборони. Крім того, Україна прагне отримати запрошення до НАТО, що стало б потужним сигналом підтримки з боку Альянсу.

Виклики на шляху реалізації

Однак реалізація плану Зеленського стикається з численними перешкодами. Попри те, що США та ЄС підтримують Україну, вони обережно ставляться до ескалації конфлікту. Використання західних ракет для ударів по території Росії може призвести до непередбачуваних наслідків, зокрема до посилення протистояння між НАТО та Росією.

До того ж, внутрішня політична ситуація в США, зокрема розкол у суспільстві щодо рівня підтримки України, ускладнює прийняття рішень щодо збільшення допомоги. Американські політики вимушені враховувати настрої виборців, які, як показують опитування, не мають однозначної позиції щодо подальшої підтримки України.

Європейські країни також висловлюють побоювання щодо тривалої війни та економічних наслідків санкцій проти Росії. Крім того, значна частина європейців вважає, що пріоритетом має бути мирне врегулювання конфлікту, а не його ескалація.

Перспективи на майбутнє

Зеленський продовжує наполягати на своєму плані, вважаючи його єдиним шляхом до стабільного миру. Його мета — змусити Росію сісти за стіл переговорів з Україною на рівних умовах, що можливо лише за умови зміцнення позицій на полі бою та міжнародної підтримки.

Під час візиту до США він має намір переконати західних партнерів у необхідності негайних дій, щоб уникнути затягування конфлікту. Зеленський чітко розуміє, що час грає проти України, адже затягування війни призводить до виснаження як військових, так і економічних ресурсів країни.

Західні партнери, у свою чергу, повинні усвідомити, що їхня підтримка має вирішальне значення не лише для України, але й для всього світового порядку. Питання безпеки та стабільності у Європі залежить від того, наскільки ефективно Україна зможе протистояти російській агресії.

Війна в Україні залишається головним викликом для міжнародної спільноти, і від того, як саме світові лідери відреагують на пропозиції Зеленського, залежить майбутнє не лише України, а й усього світу.

У своєму зверненні до Генеральної Асамблеї ООН рік тому прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху амбіційно говорив про Ізраїль, який готовий стати «мостом миру і процвітання» між Азією і Європою, передбачаючи шлях до припинення арабо-ізраїльського конфлікту, який значною мірою обходив питання палестинців.

Через два тижні, 7 жовтня, жорстокий напад на південь Ізраїлю під проводом ХАМАСу призвів до руйнівної військової кампанії Ізраїлю в Газі. Це, в свою чергу, викликало атаки з боку союзних Ірану ополченців, в тому числі хуситів, які порушили глобальне судноплавство в Червоному морі, і «Хезболли», яка випустила ракети по північному Ізраїлю з Лівану. Зараз новий наступ Ізраїлю проти Хезболли в Лівані ставить регіон на межу більш широкої війни.

На цьогорічній Генеральній Асамблеї момент виступу пана Нетаньяху на світовій арені буде затьмарений конфліктом і глобальним засудженням за його переслідування війни в Газі. За даними місцевих органів охорони здоров'я, які не роблять різниці між цивільним населенням і бойовиками, в Газі загинуло понад 41 000 осіб. За цей же період на окупованому Західному березі річки Йордан загинуло понад 600 палестинців, в основному в результаті військових дій, а кілька з них - від рук екстремістськи налаштованих єврейських поселенців, згідно з даними ООН.

У своєму зверненні до Генеральної Асамблеї ООН рік тому прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху амбіційно говорив про Ізраїль, який готовий стати «мостом миру і процвітання» між Азією і Європою, передбачаючи шлях до припинення арабо-ізраїльського конфлікту, який значною мірою обходив питання палестинців.

Через два тижні, 7 жовтня, жорстокий напад на південь Ізраїлю під проводом ХАМАСу призвів до руйнівної військової кампанії Ізраїлю в Газі. Це, в свою чергу, викликало атаки з боку союзних Ірану ополченців, в тому числі хуситів, які порушили глобальне судноплавство в Червоному морі, і «Хезболли», яка випустила ракети по північному Ізраїлю з Лівану. Зараз новий наступ Ізраїлю проти Хезболли в Лівані ставить регіон на межу більш широкої війни.

На цьогорічній Генеральній Асамблеї момент виступу пана Нетаньяху на світовій арені буде затьмарений конфліктом і глобальним засудженням за його переслідування війни в Газі. За даними місцевих органів охорони здоров'я, які не роблять різниці між цивільним населенням і бойовиками, в Газі загинуло понад 41 000 осіб. За цей же період на окупованому Західному березі річки Йордан загинуло понад 600 палестинців, в основному в результаті військових дій, а кілька з них - від рук екстремістськи налаштованих єврейських поселенців, згідно з даними ООН.

Ізраїль веде боротьбу у вищому суді ООН у справі про геноцид через війну в Газі, в той час як головний прокурор Міжнародного кримінального суду запросив ордери на арешт пана Нетаньяху і його міністра оборони Йоава Галланта, а також кількох лідерів ХАМАСу за звинуваченнями у злочинах проти людяності.

І лише за кілька днів інтенсивних ізраїльських нападів на південний і східний Ліван сотні людей загинули і тисячі були поранені. Оскільки ескалація все ще триває, пан Нетаньяху відклав свій приїзд до Нью-Йорка на кілька днів, а його виступ, схоже, був перенесений з п'ятниці на четвер, щоб скоротити час перебування закордоном.

Для пана Нетаньяху ця асамблея є можливістю відстоювати позицію Ізраїлю. Як найдовший прем'єр-міністр Ізраїлю - його перший термін на посаді припав на 1990-ті роки, хоча з тих пір він неодноразово перебував при владі - він є одним з найбільш досвідчених лідерів Асамблеї.

«Він є фігурою, яка найбільше асоціюється з Ізраїлем для останнього покоління», - каже Мазаль Муалем, ізраїльський політичний оглядач Al-Monitor, близькосхідного новинного сайту, і автор біографії ізраїльського лідера “Розгадка коду Нетаньяху”.

Пані Муалем додала, що пан Нетаньяху вважає такі випадки історично важливими, хоча в минулому багато хто з присутніх залишав залу Генеральної Асамблеї, коли він брав мікрофон, і йому доводилося виступати перед майже порожньою залою.

Це може мати менше значення для пана Нетаньяху, який, як відомо, будує свої промови за кордоном таким чином, щоб справити враження на аудиторію вдома, відполірувати свій внутрішній авторитет світового гравця, який стоїть на голову вище за своїх конкурентів.

«Очевидно, що його цільовою аудиторією буде його домашня аудиторія, - каже пані Муалем.

Його внутрішня аудиторія навряд чи об'єднана його лідерством. Багато ізраїльтян вимагали його відставки одразу після нападу ХАМАСу, який застав Ізраїль зненацька і викрив роки глибоких розвідувальних, військових і політичних провалів, переважно під керівництвом пана Нетаньяху. Проте він поки що встояв перед внутрішнім і зовнішнім тиском і здобув особисту перемогу, принаймні, виживши політично, незважаючи на всі труднощі.

«Він прийшов до влади після найгіршого року в історії Ізраїлю і в його власній історії, і він просто не здається», - сказав Мітчелл Барак, ізраїльський соціолог і аналітик, який працював помічником пана Нетаньяху в 1990-х роках.

«Бібі - це ізраїльський підприємець, який не дозволяє невдачам стати на його шляху, - сказав він, звертаючись до пана Нетаньяху за його популярним прізвиськом. «Він продовжує рухатися вперед».

У своєму першому виступі на Генеральній Асамблеї ООН у вівторок новообраний президент Ірану Масуд Пезешкян спробує розрядити напруженість у відносинах із Заходом, задавши примирливий тон і водночас жорстко розкритикувавши Ізраїль як дестабілізуючу силу в регіоні Близького Сходу, повідомили два іранські чиновники, які не були уповноважені говорити публічно.

Пан Пезешкян натякнув на зміну суворої риторики, яку лідери Тегерана зазвичай застосовують щодо Заходу, у своїй промові в понеділок на паралельному заході в Нью-Йорку, де світові лідери говорили про глобальні виклики.

Він сказав, що Іран не прагне війни. «Іран прагне сильного, стабільного і об'єднаного регіону», - сказав пан Пезешкян.

У своєму першому виступі на Генеральній Асамблеї ООН у вівторок новообраний президент Ірану Масуд Пезешкян спробує розрядити напруженість у відносинах із Заходом, задавши примирливий тон і водночас жорстко розкритикувавши Ізраїль як дестабілізуючу силу в регіоні Близького Сходу, повідомили два іранські чиновники, які не були уповноважені говорити публічно.

Пан Пезешкян натякнув на зміну суворої риторики, яку лідери Тегерана зазвичай застосовують щодо Заходу, у своїй промові в понеділок на паралельному заході в Нью-Йорку, де світові лідери говорили про глобальні виклики.

Він сказав, що Іран не прагне війни. «Іран прагне сильного, стабільного і об'єднаного регіону», - сказав пан Пезешкян.

Він також заперечив, що Іран підтримує Росію в її війні проти України. Але західні офіційні особи кажуть, що Іран вже більше року постачає Росії безпілотники, які Росія використовує проти цілей в Україні, і що нещодавно він доставив до Росії балістичні ракети малої дальності.

Що стосується Ізраїлю, то пан Пезешкян заявив у понеділок, що жоден глобальний пакт не зможе гарантувати стабільність і мир, поки Ізраїль залишається безкарним за свою військову поведінку у війні проти ХАМАС в Газі, яку він назвав «геноцидом» і «сліпим тероризмом, що фінансується державою». За даними органів охорони здоров'я Гази, війна забрала життя понад 40 000 палестинців, серед яких багато жінок і дітей. Під час нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня загинуло близько 1200 осіб, ще 250 були викрадені до Гази.

Аналітики вважають, що мирне послання пана Пезешкіана не відповідає діям Ірану на місцях, де потужний Корпус вартових ісламської революції підтримує і озброює такі бойові угруповання, як «Хезболла» в Лівані, хусити в Ємені і ополченців в Іраку і Сирії. Ці групи здійснюють напади на Ізраїль, військові бази США і, у випадку з хуситами, на кораблі в Червоному морі.

Пан Пезешкян, кардіохірург, є реформістом, який виграв вибори в липні проти консервативного кандидата. Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, за яким залишається останнє слово в усіх державних справах, підтримав пана Пезешкяна і закликав усі гілки влади та політичні фракції співпрацювати з ним.

«Йому дуже важко балансувати на межі, тому що багато пріоритетів, які він переслідує, є взаємовиключними, - сказав про пана Пезешкяна Алі Ваєз, директор по Ірану Міжнародної кризової групи, - він хоче поліпшити відносини з Іраном. «Він хоче поліпшити відносини із Заходом, в той час як Іран знаходиться на протилежному боці Заходу у війнах в Газі та Україні».

Останніми днями Ізраїль і Хезболла, ліванське бойове угрупування, що перебуває в союзі з Іраном, посилили транскордонні напади один на одного, що викликає побоювання початку повномасштабної війни. Напруженість також зросла у відносинах між Іраном та Ізраїлем, які двічі в цьому році опинялися на межі війни.

У квітні, після того, як Ізраїль завдав удару по посольству Ірану в Дамаску (Сирія), Іран у відповідь запустив сотні безпілотників і ракет проти Ізраїлю. І Тегеран пообіцяв помститися після того, як у липні Ізраїль убив політичного лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханію в Тегерані.

Іранський президент прибув до Нью-Йорка з командою досвідчених дипломатів, які входили до складу іранської переговорної групи з ядерної програми. До складу його делегації входили міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі та колишній міністр закордонних справ Мохаммад Джавад Заріф, який зараз обіймає посаду віце-президента зі стратегії.

Пан Пезешкян висловив готовність до відновлення ядерних переговорів із Заходом з метою зняття американських економічних санкцій, запроваджених президентом Дональдом Трампом після того, як Іран в односторонньому порядку вийшов з ядерної угоди між Іраном та світовими державами у 2018 році. Пан Арагчі повідомив в Instagram, що планує залишитися в Нью-Йорку ще на кілька днів, щоб зустрітися з іншими міністрами закордонних справ з метою відновлення переговорів.

На тлі дипломатичних кроків ув'язнений правозахисник Нарґес Мохаммаді, лауреат Нобелівської премії миру від Ірану, звернувся до світових лідерів із закликом тримати порушення прав людини в країні та прагнення до демократії і миру на Близькому Сході на першому плані.

«Я благаю вас включити права людини у ваші дискусії як передумову для переговорів на будь-якому рівні на ділі, а не тільки на словах», - сказала пані Мохаммаді у заяві, яку поширила її сім'я.

Ескалація бойових дій між Ізраїлем та ліванським угрупованням «Хезболла» різко загострила ситуацію на Близькому Сході, затьмаривши щорічний саміт Генеральної асамблеї ООН, що проходить у Нью-Йорку. В понеділок Ізраїль завдав масованих авіаударів по Лівану, що призвело до загибелі понад 550 людей та поранення більш ніж 1500 осіб. Це найкривавіший день для країни з 2006 року.

Збройні сили Ізраїлю у вівторок повідомили, що їхні літаки завдали ударів по приблизно 1600 цілях «Хезболли» у Лівані протягом понеділка, і операції тривають. Таке загострення відбувається на тлі попередніх атак: минулого тижня по всьому Лівану вибухнули сотні пейджерів і рацій, які належали членам «Хезболли». Ці вибухи спричинили загибель більше ніж 30 людей, включно з двома дітьми, та поранення тисячі осіб. Хоча Ізраїль офіційно не взяв на себе відповідальність за ці атаки, міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант заявив, що «центр ваги» військових зусиль країни, який був зосереджений на знищенні «Хамасу» в Газі, переміщується на північ.

Протягом вихідних Ізраїль інтенсивно обстрілював Ліван. У п'ятницю ізраїльські сили завдали ударів по Бейруту, столиці Лівану, внаслідок чого загинули кілька високопоставлених командирів «Хезболли», включаючи одного з найбільш високопоставлених лідерів угруповання, за даними ізраїльських офіційних осіб. Атака також призвела до знищення житлового будинку, що спричинило загибель і поранення десятків мирних жителів.

Ескалація бойових дій між Ізраїлем та ліванським угрупованням «Хезболла» різко загострила ситуацію на Близькому Сході, затьмаривши щорічний саміт Генеральної асамблеї ООН, що проходить у Нью-Йорку. В понеділок Ізраїль завдав масованих авіаударів по Лівану, що призвело до загибелі понад 550 людей та поранення більш ніж 1500 осіб. Це найкривавіший день для країни з 2006 року.

Збройні сили Ізраїлю у вівторок повідомили, що їхні літаки завдали ударів по приблизно 1600 цілях «Хезболли» у Лівані протягом понеділка, і операції тривають. Таке загострення відбувається на тлі попередніх атак: минулого тижня по всьому Лівану вибухнули сотні пейджерів і рацій, які належали членам «Хезболли». Ці вибухи спричинили загибель більше ніж 30 людей, включно з двома дітьми, та поранення тисячі осіб. Хоча Ізраїль офіційно не взяв на себе відповідальність за ці атаки, міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант заявив, що «центр ваги» військових зусиль країни, який був зосереджений на знищенні «Хамасу» в Газі, переміщується на північ.

Протягом вихідних Ізраїль інтенсивно обстрілював Ліван. У п'ятницю ізраїльські сили завдали ударів по Бейруту, столиці Лівану, внаслідок чого загинули кілька високопоставлених командирів «Хезболли», включаючи одного з найбільш високопоставлених лідерів угруповання, за даними ізраїльських офіційних осіб. Атака також призвела до знищення житлового будинку, що спричинило загибель і поранення десятків мирних жителів.

У неділю «Хезболла» запустила понад 100 ракет, снарядів і безпілотників по Ізраїлю, вразивши цілі на відстані близько 30 миль від кордонів країни, що стало найглибшою атакою угруповання з жовтня минулого року.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у понеділок закликав до негайного припинення ворожих дій між Ізраїлем та «Хезболлою». Його речник Стефан Дюжаррік у заяві підкреслив: «Не існує жодного військового рішення, яке зробить одну зі сторін безпечнішою.»

Генеральна асамблея в умовах війни

Щорічний саміт Генеральної асамблеї ООН зазвичай є платформою для обговорення глобальних викликів, таких як зміна клімату, економічний розвиток та права людини. Однак цього року на порядку денному домінують питання безпеки, зокрема загострення на Близькому Сході, що створює додаткові виклики для світових лідерів.

Генеральна асамблея намагається знайти баланс між забезпеченням безпеки для всіх її членів і водночас підтримкою принципів міжнародного права та суверенітету. Криза в Лівані вимагає від ООН активізації зусиль для посередництва та мирного врегулювання конфлікту, але навіть досвідчені дипломати визнають, що завдання здається майже нездійсненним в умовах постійного загострення.

Ризики глобальної ескалації

Ситуація на Близькому Сході викликає побоювання серед багатьох держав щодо можливого переростання конфлікту у регіональну війну з залученням інших гравців, таких як Іран та Саудівська Аравія. Нестабільність у Лівані також може призвести до нової хвилі біженців, що додатково ускладнить ситуацію в Європі та інших регіонах, які вже стикаються з міграційними викликами.

Експерти наголошують, що будь-яка нова ескалація бойових дій може вплинути на глобальні енергетичні ринки та світову економіку. Ліван, як і раніше, залишається ключовою ланкою у стабільності Близького Сходу, і подальше загострення ситуації може мати далекосяжні наслідки.

Реакція світових лідерів

Лідери багатьох країн, включаючи президента США Джо Байдена та президента Франції Еммануеля Макрона, висловили занепокоєння з приводу ескалації насильства. У своїх виступах вони закликали до стриманості та зосередження на мирних переговорах. Проте досі невідомо, чи зможуть їхні дипломатичні зусилля запобігти подальшому загостренню.

Деякі аналітики зазначають, що реакція світової спільноти на нинішню кризу буде вирішальним моментом для майбутнього системи міжнародної безпеки. Якщо ООН та великі держави не зможуть знайти шляхи для деескалації, це може стати небезпечним прецедентом для інших регіональних конфліктів.

Позиція Ізраїлю та «Хезболли»

Ізраїль стверджує, що його дії спрямовані на захист власної безпеки та запобігання загрозам з боку «Хезболли», яка, на думку ізраїльських урядовців, намагається розширити свої військові можливості та посилити свій вплив у регіоні. Ізраїльські представники заявляють, що країна не допустить, щоб Ліван став плацдармом для нападів на її територію.

З іншого боку, «Хезболла» звинувачує Ізраїль у порушенні суверенітету Лівану та вважає свої дії відповіддю на агресію. Лідери угруповання запевняють, що не припинять опір, поки Ізраїль не припинить свої атаки та не буде виведено всі іноземні сили з Лівану.

Можливі шляхи деескалації

Незважаючи на гостру риторику обох сторін, існують можливості для деескалації. Деякі дипломати пропонують розглянути можливість введення миротворчих сил ООН на кордон між Ізраїлем та Ліваном, щоб забезпечити дотримання перемир’я та запобігти подальшим зіткненням.

Інші аналітики вважають, що лише активна участь великих держав, таких як США, Росія та Китай, може змусити обидві сторони сісти за стіл переговорів. Однак для цього потрібна політична воля та готовність піти на компроміси, що на даний момент виглядає малоймовірним.

Погляд у майбутнє

Конфлікт на Близькому Сході, який триває десятиліттями, знову вийшов на перший план світової політики, створюючи нові виклики для міжнародної спільноти. З кожним новим вибухом і кожною новою атакою шанси на мирне вирішення ситуації зменшуються.

Світові лідери мають унікальну можливість показати, що навіть у часи невизначеності та загострення можна знайти шляхи до миру. Генеральна асамблея ООН цього року може стати не лише ареною для обговорення проблем, але й платформою для конкретних дій, які можуть запобігти подальшій ескалації та врятувати тисячі життів.

Однак для цього потрібні рішучість, відвага та готовність зробити те, що вимагає світова спільнота: зупинити кровопролиття та знайти шлях до справедливого і тривалого миру.

Виступ пана Гутерріша на Генеральній Асамблеї відбувся на тлі каскаду криз і конфліктів: Війни спустошують три континенти, кліматичні зміни створюють виклики, а ресурси для гуманітарної допомоги є вкрай обмеженими.

«Наш світ у вихорі, - сказав він, звертаючись до світових лідерів. «Ми наближаємося до немислимого».

Пан Гутерріш сам пережив неспокійний рік. Його співробітники були вбиті в Газі в рекордній кількості, і він став свідком того, що його роль і затребуваність були поставлені під сумнів. Але у вівторок «вихор», про який він говорив, стосувався воєн, безкарності і застарілої міжнародної системи.

Виступ пана Гутерріша на Генеральній Асамблеї відбувся на тлі каскаду криз і конфліктів: Війни спустошують три континенти, кліматичні зміни створюють виклики, а ресурси для гуманітарної допомоги є вкрай обмеженими.

«Наш світ у вихорі, - сказав він, звертаючись до світових лідерів. «Ми наближаємося до немислимого».

Пан Гутерріш сам пережив неспокійний рік. Його співробітники були вбиті в Газі в рекордній кількості, і він став свідком того, що його роль і затребуваність були поставлені під сумнів. Але у вівторок «вихор», про який він говорив, стосувався воєн, безкарності і застарілої міжнародної системи.

Пан Гутерріш закликав до негайного припинення вогню в усіх війнах і до негайного звільнення заручників, які утримуються в Газі. Він також попередив, що світ повинен зробити все можливе, щоб запобігти перетворенню Лівану, який останніми днями зазнав жорстоких бомбардувань з боку ізраїльських військових, на нову Газу.

Він представив похмурий огляд глобальних криз, в яких державні та недержавні суб'єкти порушують статут ООН, міжнародні конвенції, судові рішення та міжнародне право - і не несуть за це практично ніякої відповідальності.

«Ми бачимо цю епоху безкарності скрізь - на Близькому Сході, в центрі Європи, на Африканському Розі та за його межами», - сказав пан Гутерріш. Він провів порівняння між холодною війною і нинішніми конфліктами в Газі, Україні, Судані та М'янмі, зазначивши, що всім їм бракує огорож і червоних ліній.

Назвавши нинішній стан світу «нестійким», пан Гутерріш сказав, що «ми не можемо так продовжувати». Але він також висловив надію, сказавши світовим лідерам, що «виклики, з якими ми стикаємося, можна вирішити».

Єдиний шлях вперед, сказав пан Гутерріш, вимагає дій: Реорганізація міжнародних інституцій, таких як Рада Безпеки та Світовий банк, щоб вони краще відображали реалії та потреби сучасного світу, а країни об'єднувалися та співпрацювали заради спільної мети.

«В наших спільних інтересах керувати грандіозними перетвореннями, що відбуваються, обирати майбутнє, якого ми прагнемо, і вести наш світ до нього», - сказав він.