Ексміністр оборони України Михайло Федоров отримав бронювання від військової служби всього через кілька днів після звільнення з посади. Про це заявив народний депутат Олексій Гончаренко, посилаючись на дані щодо бронювання колишнього урядовця.
За словами парламентаря, Федоров 18 липня був заброньований від служби у Збройних силах через благодійний фонд «Східна Європа». Цю інформацію Гончаренко оприлюднив у своєму Telegram-каналі, поставивши під сумнів логіку такого рішення на тлі публічних заяв колишнього міністра про необхідність реформувати підходи до мобілізації.
Нардеп звернув увагу на те, що бронювання відбулося фактично одразу після припинення повноважень Федорова. Саме ця обставина стала головною причиною суспільного резонансу навколо ситуації.
Гончаренко також нагадав про одну з найбільш гучних ініціатив, яку Федоров просував під час роботи в Міністерстві оборони. Йшлося про запровадження короткострокових контрактів для військовозобов’язаних. Такий формат позиціонувався як один зі способів зробити військову службу більш привабливою та водночас скоротити кількість випадків самовільного залишення частин, штучного бронювання та інших способів уникнення служби.
На цьому тлі питання щодо особистого статусу колишнього міністра набуло особливої гостроти. Якщо інформація про бронювання відповідає дійсності, виникає цілком логічне запитання: чому людина, яка брала участь у розробці нових підходів до залучення громадян до війська, сама скористалася механізмом бронювання?
Саме на цій суперечності акцентував увагу Гончаренко. Він згадав і про раніше запропонований Федоровим піхотно-штурмовий контракт терміном на 14 місяців, який передбачав значні виплати військовослужбовцям. Нардеп фактично поставив питання, чому такий варіант виявився менш привабливим, ніж можливість отримати бронювання через цивільну організацію.
Водночас важливо розділяти політичні оцінки та юридичні факти. Сам факт бронювання ще не означає порушення законодавства. Українське законодавство передбачає механізми бронювання військовозобов’язаних працівників підприємств, установ та організацій, які мають відповідний статус або виконують визначені державою завдання. Тому ключовим питанням у цій історії є не лише те, що Федоров отримав бронювання, а й на яких саме законних підставах це було зроблено.
Не менш важливо з’ясувати, чи дійсно Федоров на момент отримання бронювання працював у фонді «Східна Європа», яку посаду він там обіймав та чи відповідала його діяльність встановленим критеріям для бронювання. Без цих деталей робити остаточні висновки про правомірність ситуації передчасно.
Водночас сама історія демонструє масштаб проблеми, яка давно викликає гострі дискусії в Україні. Механізм бронювання створювався для того, щоб під час війни держава могла зберігати працівників критично важливих підприємств, установ та організацій. Проте кожен резонансний випадок, коли високопоставлений чиновник або відомий посадовець отримує бронювання, неминуче породжує питання про рівність правил для всіх.
Особливо чутливим це питання стає для військовозобов’язаних громадян, які не мають доступу до аналогічних можливостей. Коли суспільству пропонують нові моделі контрактів, закликають долучатися до війська та одночасно говорять про боротьбу зі штучним бронюванням, будь-яка інформація про привілейований доступ до бронювання сприймається вкрай болісно.
Окрему увагу Гончаренко приділив самому фонду «Східна Європа». За його словами, організація входить до орбіти Джорджа Сороса та раніше привертала увагу медіа. Водночас такі політичні характеристики не можуть самі по собі свідчити про порушення з боку фонду або незаконність бронювання конкретної людини.
Наразі публічна інформація, озвучена нардепом, потребує додаткової перевірки та пояснень від самого Федорова, фонду і відповідних державних органів. Якщо бронювання було оформлене відповідно до всіх встановлених процедур, це має бути чітко пояснено суспільству. Якщо ж під час його оформлення були порушення, вони повинні отримати належну правову оцінку.
Ця історія важлива не лише через прізвище колишнього міністра. Вона вкотре показує, наскільки гострим в Україні залишається питання справедливості мобілізації. Поки одні громадяни служать роками, а інші намагаються знайти законні підстави для відстрочки чи бронювання, будь-які неоднозначні рішення чиновників і впливових людей неминуче стають предметом суспільної уваги.
Тепер головне питання полягає не тільки в тому, як саме Федоров отримав бронювання через кілька днів після відставки, а й у тому, чи однакові правила діють для всіх військовозобов’язаних. Саме прозора відповідь на це питання може визначити, чи стане ця історія черговим політичним скандалом, чи буде пояснена як цілком законна процедура.
