Вибори повернулися до української політики не як абстрактна післявоєнна тема. Після відставки з посади міністра оборони Михайло Федоров 18 серпня закликав відновити демократичний виборчий процес навіть під час війни, відкривши одну з найскладніших дискусій для держави, що понад чотири роки живе в умовах воєнного стану.
Головна юридична відповідь наразі однозначна: за чинного воєнного стану національні вибори проводити не можна. Стаття 19 закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє вибори президента, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування, а також всеукраїнські й місцеві референдуми.
Воєнний стан продовжує діяти. У липні президент Володимир Зеленський продовжив його ще на 90 діб із 2 серпня 2026 року, а Верховна Рада затвердила відповідний указ. Отже, найближчим часом не існує законної можливості просто призначити президентське або парламентське голосування за старими процедурами.
При цьому війна і воєнний стан юридично не є тотожними поняттями. Теоретично бойові дії можуть тривати після зміни спеціального правового режиму. Саме тому дискусія про вибори в Україні під час війни насправді стосується не лише фронту, а умов, за яких держава могла б змінити законодавчі обмеження без втрати безпеки та легітимності.
За аналізом «Дейком» чинного законодавства й відкритих даних, головна проблема полягає не в пошуку одного дозволу на вибори. Україні доведеться одночасно перебудувати правову процедуру, гарантувати рівність голосу мільйонам переміщених громадян і створити систему, здатну працювати під загрозою російських ракет, дронів та інформаційних операцій.
Питання легітимності чинного президента також часто використовується Москвою. Росія стверджує, що Зеленський втратив повноваження після завершення п’ятирічного строку у травні 2024 року. Однак стаття 108 Конституції прямо встановлює: президент України виконує повноваження до вступу на посаду новообраного президента.
Подібний механізм діє для парламенту. Конституційні норми передбачають продовження повноважень Верховної Ради, якщо їхній строк завершується під час воєнного або надзвичайного стану, до першого засідання нового парламенту після його скасування. ЦВК неодноразово посилалася на цю норму після 2022 року.
Тому відсутність виборів сама по собі не створює правового вакууму. Українська модель передбачає безперервність інституцій, щоб у момент війни держава не залишилася без президента або парламенту. Політична дискусія про оновлення влади є окремою від твердження, ніби нинішні органи автоматично втратили законні повноваження.
Значно складніше питання — безпека самого голосування. Лінія бойового зіткнення простягається більш ніж на 1200 кілометрів, а ракети й дрони регулярно атакують міста далеко від фронту. В таких умовах виборча дільниця може стати місцем концентрації людей, час і розташування якого заздалегідь відомі противнику.
Навіть повітряне перемир’я не розв’язало б усіх проблем, але могло б стати мінімальною передумовою. Політичний аналітик Володимир Фесенко оцінював, що після появи безпечніших умов Україні знадобиться приблизно шість місяців для створення спеціальних правил, строків і процедур такого голосування.
Центральна виборча комісія також застерігала від поспішного переходу до виборів одразу після можливого припинення бойових дій. Голова ЦВК Олег Діденко наголошував, що країна матиме масштабні правові, логістичні та реєстраційні проблеми, які неможливо вирішити просто оголошенням дати голосування.
Масштаб виклику видно вже з Державного реєстру виборців. За даними ЦВК, у ньому перебуває понад 34 мільйони людей, але приблизно 1,47 мільйона не мають актуальної виборчої адреси. Це означає, що держава формально знає про виборця, однак не завжди знає, на якій саме дільниці він має голосувати.
Окрема проблема — внутрішнє переміщення. ЦВК наводила дані приблизно про 4,6 мільйона зареєстрованих ВПО, серед яких близько 3,86 мільйона мають право голосу. Реальна внутрішня міграція може бути більшою, адже не кожна людина, що змінила місце проживання через війну, зберігає актуальний офіційний статус.
Не менш складним буде закордонне голосування. За оцінкою ЦВК, за межами країни перебувають близько 4–4,5 мільйона українських виборців, тоді як нинішня консульська мережа має лише 104 дільниці. У середньому це означало б понад 40 тисяч потенційних виборців на одну дільницю.
Європейська статистика підтверджує масштаб переміщення. Наприкінці травня 2026 року в ЄС під тимчасовим захистом перебували 4,38 мільйона людей, які залишили Україну через російське вторгнення. Найбільші групи проживали в Німеччині та Польщі, тобто майбутня виборча географія давно вийшла далеко за межі України.
ЦВК уже вивчає можливість відкриття додаткових закордонних дільниць. У липні її представники обговорювали в Угорщині механізми голосування поза дипломатичними установами. Комісія називає організацію голосування за кордоном одним із найскладніших завдань майбутніх виборів.
Ще важчим є питання військовослужбовців. Reuters оцінює чисельність українських Сил оборони приблизно в один мільйон людей. Частина з них перебуває безпосередньо на фронті, де неможливо організувати звичайну дільницю без ризику для життя, порушення таємниці голосування та потенційного розкриття позицій.
Позбавити військових практичного доступу до виборів теж неможливо без удару по легітимності результату. Саме люди, які несуть основний тягар війни, становлять величезну частину активного електорату. Майбутній закон мав би знайти процедуру, що одночасно гарантує їм голос і не створює додаткових військових ризиків.
Існує ще одна категорія громадян, для якої сьогодні немає безпечного механізму голосування: мешканці окупованих територій. Reuters наводить довоєнні українські оцінки приблизно в 4,5 мільйона повнолітніх громадян за лінією фронту, тоді як Росія контролює близько 19% міжнародно визнаної території України.
Організувати там українські вибори за нинішньої окупації неможливо. Передавання голосу дистанційно створювало б ризики примусу, контролю та втручання російських структур. Виключення цих громадян із процесу, своєю чергою, неминуче породжувало б питання про повноту представництва держави.
Фізична виборча інфраструктура також постраждала від війни. За оцінкою ЦВК, 393 дільниці зруйновані безповоротно, ще близько тисячі потребують відновлення. Частина приміщень опинилася під окупацією або в районах, де безпечне масове перебування людей залишається неможливим.
До фізичних загроз додається російське втручання. У липні ЦВК затвердила концепцію протидії іноземному впливу, окремо назвавши кібератаки, дезінформацію та інформаційні маніпуляції інструментами, здатними підірвати довіру до процесу й поставити під сумнів результати виборів.
Це означає, що майбутня кампанія проходитиме не тільки між українськими кандидатами. Вона майже напевно стане ціллю зовнішніх операцій, спрямованих на дискредитацію голосування. Захист серверів, реєстрів, інформаційних систем і каналів комунікації буде такою самою частиною виборів, як бюлетені та дільничні комісії.
Суспільство при цьому поки не демонструє більшості за негайне голосування. Опитування КМІС, проведене з 20 липня до 3 серпня, показало, що лише 15% респондентів хочуть виборів до завершення бойових дій. Ще 23% готові до них після перемир’я та отримання надійних гарантій безпеки.
Найбільша група — 57% — вважає, що національні вибори мають відбутися лише після остаточної мирної угоди та повного завершення війни. Порівняно з березнем ця частка зменшилася з 69%, однак вона все ще демонструє, що вимога негайного голосування не є позицією більшості українців.
Водночас політична конкуренція вже очевидно повертається. Саме тому заклик Федорова має вагу навіть без можливості швидко провести вибори. Після його липневої відставки відбувалися рідкісні воєнні протести, а 18 серпня колишній міністр фактично перетворив питання виборів на частину ширшої дискусії про управління та корупцію.
Свіжі рейтинги показують, чому ця дискусія політично небезпечна для Банкової. В опитуванні SOCIS наприкінці липня — на початку серпня серед тих, хто визначився та має намір голосувати, Зеленський отримував 22,3%, Валерій Залужний — 21,4%, Федоров — 13,1%, а Кирило Буданов — 8,3%.
Ці цифри не є прогнозом реальних виборів: кампанія не почалася, склад кандидатів невідомий, а мільйони громадян за кордоном, на фронті та в окупації недостатньо представлені звичайними опитуваннями. Проте вони показують, що після кількох років політичної паузи майбутня конкуренція вже не виглядає однополюсною.
Фактор Залужного залишається особливо значущим. Колишній головнокомандувач, який нині представляє Україну у Великій Британії, майже зрівнявся із Зеленським у першому турі за даними SOCIS. Федоров після відставки також швидко сформував окремий електоральний потенціал, якого ще недавно не мав.
Сам Зеленський раніше заявляв, що готовий до виборів, якщо партнери допоможуть забезпечити безпеку голосування. Водночас він наголошував, що політичний процес не може передувати базовим гарантіям безпеки. Це залишає простір для виборів після реального припинення вогню, але не створює механізму для них сьогодні.
Тому питання «чи може Україна провести вибори під час війни?» має дві різні відповіді. За чинного воєнного стану — ні. Якщо правовий режим буде скасовано або змінено за умов стійкого припинення вогню, теоретична можливість з’явиться, але для демократично повноцінного голосування цього буде недостатньо.
Потрібен буде спеціальний правовий пакет: строки кампанії, механізм голосування військових, нова мережа дільниць за кордоном, актуалізація реєстру, правила для ВПО, рішення щодо прифронтових територій, міжнародне спостереження та захист від російського інформаційного й кібернетичного втручання.
Поспішні вибори здатні не розв’язати проблему легітимності, а створити нову. Якщо мільйони громадян фактично не матимуть рівного доступу до голосування, а кампанія відбуватиметься під ракетними ударами та зовнішнім втручанням, програвша сторона отримає сильні підстави поставити результат під сумнів.
З іншого боку, нескінченне відкладення політичної конкуренції також створюватиме напруження, особливо якщо війна триватиме роками в менш інтенсивній формі. Саме тому Україні доведеться знайти не формулу «вибори або війна», а момент, коли безпека, право і рівність виборців знову зможуть існувати одночасно.
Вибори в Україні під час війни тому стають тестом не лише для Зеленського, Федорова чи потенційних суперників. Питання полягає в тому, чи можна після років вторгнення повернути політичну конкуренцію так, щоб мільйони військових, біженців, переселенців і громадян з окупованих територій не стали виборцями лише на папері.
