Зустріч європейських лідерів у Брюсселі стала знаковою: вперше за довгий час питання оборони стоїть у центрі уваги, а не економіка чи торгівля. Причина – невизначеність щодо позиції США. Заяви Дональда Трампа про можливий вихід з підтримки України та вимоги суттєвого збільшення оборонних бюджетів змушують Європу переглядати свою стратегію безпеки.
Як війна в Україні змінила ставлення Європи до оборони
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році стало сигналом для ЄС: довгі роки мирного співіснування та скорочення військових витрат виявилися помилкою. До війни більшість країн Євросоюзу покладалися на військову парасольку НАТО, де головним гарантом безпеки були Сполучені Штати.
Ситуація різко змінилася:
- ЄС вперше серйозно заговорив про необхідність спільної оборонної політики.
- Військові витрати країн-членів НАТО у Європі зросли на 30% порівняно з 2021 роком.
- У 2024 році щонайменше 23 з 32 членів НАТО витрачають на оборону не менше 2% ВВП, що відповідає рекомендаціям альянсу.
Однак цього недостатньо. США витрачають на оборону 3,4% ВВП, а Трамп наполягає на підвищенні планки до 5%. Такі вимоги можуть призвести до ще більшого розриву між країнами НАТО.
Американський генерал Крістофер Каволі, головнокомандувач НАТО в Європі, вже встановив нові оборонні вимоги для членів альянсу. Вперше з часів холодної війни країнам вказали, які саме озброєння та військові сили вони повинні мати.
Однак військові експерти наголошують, що Європа все ще критично залежить від США у стратегічних аспектах оборони:
- Протиракетна та протиповітряна оборона – більшість систем належить США.
- Далекобійна артилерія та ракети – їх запаси в Європі недостатні.
- Супутникова розвідка – більшість даних надходить від американських партнерів.
- Повітряне дозаправлення – Європа не має достатньо власних танкерів для підтримки бойової авіації.
На думку військових аналітиків, щоб компенсувати нестачу цих ключових елементів, Європі потрібно щонайменше 5-10 років.
Український фактор: як війна впливає на європейську оборону
Війна в Україні стала полігоном для перевірки боєздатності європейських військ та координації союзників. Одним із головних уроків стало те, що навіть найсильніші армії ЄС не мають достатньої уніфікації.
Україна отримала 17 різних видів гаубиць, які використовують різні снаряди. Це ускладнює логістику та показує загальну неузгодженість військової промисловості Європи.
Європа прагне вирішити цю проблему через збільшення спільних закупівель озброєння та створення єдиних стандартів.
Головне питання саміту – як фінансувати оборону без США.
ЄС уже має досвід спільного запозичення коштів: під час пандемії COVID-19 країни взяли спільний борг для підтримки економіки.
Тепер лунають пропозиції використати подібний механізм для оборони:
- Спільний борг – його підтримують 19 країн ЄС, але проти виступають Німеччина та Нідерланди.
- Європейський інвестиційний банк – він може стати джерелом кредитів, хоча нині законодавство забороняє фінансування суто військових проектів.
- Приватний сектор – розглядається можливість залучення приватних інвестицій у військові підприємства.
Ще один варіант – створення фонду поза межами ЄС, куди окремі країни зможуть робити внески для фінансування спільних оборонних проєктів.
Політика Дональда Трампа залишається головною невідомою у формулі європейської безпеки. Його заяви про можливий вихід США з підтримки України та послаблення НАТО викликають серйозні побоювання серед європейських союзників.
Особливо занепокоєні країни східного флангу НАТО – Польща, Литва, Латвія та Естонія. Вони прагнуть зберегти військову присутність США в регіоні, оскільки вважають, що саме Вашингтон є головним стримуючим фактором для Росії.
Деякі експерти не виключають, що Європа може спробувати запропонувати Трампу "угоду" – часткове збереження фінансування України в обмін на поступки в інших сферах, наприклад, в енергетиці чи торгівлі.
Чи зможе Європа захистити себе самостійно?
Європейські лідери визнають, що хоча вони можуть збільшити витрати на оборону, повністю замінити американську військову міць їм поки що не під силу.
Але процес уже почався:
- Створюється новий оборонний комісар ЄС, який координуватиме військові закупівлі та виробництво зброї.
- Велика Британія, яка після Brexit дистанціювалася від ЄС, тепер повертається до активної військової співпраці.
- НАТО змінює стратегію, розширюючи європейські обов'язки.
Як зазначає Олександра де Гуп Шеффер, виконувачка обов’язків президента Німецького фонду Маршалла:
«Європейці не мають вибору. Війна відбувається на їхньому континенті».
Європа стикається з історичним викликом: чи зможе вона створити потужну систему оборони без США? Невизначеність щодо позиції Вашингтона підштовхує країни до більшої координації, збільшення витрат на військові потреби та пошуку спільного фінансування.
Хоча аналітики вважають, що повна незалежність від США можлива не раніше, ніж через 5-10 років, вже зараз стає зрозуміло: європейська безпека більше не може базуватися на гарантіях Вашингтона.
Наступні роки стануть вирішальними: або Європа створить власну ефективну оборонну систему, або залишиться залежною від мінливих політичних рішень Білого дому.
