Відносини між Україною та Сполученими Штатами завжди мали вирішальне значення для стратегічного партнерства в умовах, коли війна в Україні триває вже від 2014 року. Новий візит Володимира Зеленського до Білого дому мав на меті залагодити напругу, що зростала останніми місяцями. Вашингтон сподівався підписати вигідну економічну угоду про рідкісні мінерали, яка б стала фактичною компенсацією за надану військову допомогу з боку США. Сам український президент очікував, що зустріч допоможе відновити довіру та окреслити шляхи для мирних перемовин із Росією, де Штати виступили б надійним посередником.
Однак обставини склалися драматично. Коли у найвідомішому кабінеті світу — Овальному — опинилися президент США Дональд Трамп, його віцепрезидент Джей Ді Венс і президент України Володимир Зеленський, усе швидко вийшло з-під контролю. Момент, що мав би стати жестом взаємної поваги й співробітництва, переріс у справжній дипломатичний скандал, який транслювався на телекамери просто з місця подій.
Із самого початку було помітно, що Дональд Трамп не налаштований на звичну дипломатичну ввічливість: він підняв питання недостатньої, на його думку, вдячності з боку України за все, що Америка зробила для оборони держави, проти якої воює значно сильніший сусід — Росія. Ще до візиту Зеленського американський лідер встиг назвати українського президента “диктатором без виборів” та звинуватити саме Україну в тому, що вона “розпочала війну” — позиція, близька до риторики Кремля.
Зеленський натомість приїхав із надією підписати договір про рідкісні мінерали та продемонструвати, що міжнародна підтримка з боку США лишається чинною. Утім, у повітрі вже відчувалося сильне геополітичне напруження: Трамп надавав перевагу власному баченню “швидкого миру” з Росією, нехтуючи при цьому українським суверенітетом і безпекою регіону.
У п’ятницю в Овальному кабінеті розмова між президентом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським стала гарячою. Даг Міллс
Телевізійна сварка в Овальному кабінеті
Найяскравіший момент стався за присутності журналістів, коли Трамп почав говорити на підвищених тонах. Його підтримав віцепрезидент Венс, давно відомий своєю скептичною позицією щодо конфлікту Україна-Росія. Він прямо заявив, що Зеленський має бути “вдячним” господареві Білого дому за зусилля у припиненні війни і звинуватив українського президента в надмірній “пропаганді”.
Зеленський, намагаючись зберегти спокій, пригадав, що бойові дії тривають на українській території вже понад дев’ять років і їх початок відноситься ще до 2014 року, коли Росія окупувала Крим і розпалила конфлікт на Донбасі. Він наголосив, що на карту поставлено не лише майбутнє України, а й безпеку всієї Європи. Та ці аргументи, схоже, не вплинули на Трампа: той різко обірвав співрозмовника, ствердивши, що Україна “не в тій позиції, щоб щось диктувати”, і навіть пригрозив “припинити будь-яку допомогу”, якщо Київ не погодиться на нав’язану американцями мирну модель.
Ця різка риторика яскраво віддзеркалила зміну курсу американської зовнішньої політики: ще кілька років тому республіканці гордо заявляли про підтримку України, а зараз президент США перейшов майже на бік Кремля. При цьому Трамп згадав, що Володимир Путін “пройшов через багато чого” разом із ним — маючи на увазі розслідування американських спецслужб щодо втручання Росії у вибори 2016 року. Цей коментар прозвучав як натяк на неабияке особисте “порозуміння” між ним і кремлівським лідером.
Президент України Володимир Зеленський, президент Трамп і віце-президент Джей Ді Венс у Білому домі в п'ятницю. Даг Міллс
Гострі звинувачення з усіх боків
У розпал сутички Джей Ді Венс звинуватив Зеленського в тому, що той недостатньо дякує Америці за підтримку. “Скажіть нам, хоч раз ви подякували?” — кричав він, у той час як український президент неодноразово повторював, що США зробили надзвичайно багато для обороноздатності України.
Наростаючий тиск із боку Трампа й Венса фактично перетворив зустріч на допит. Президент України намагався пояснити, що як мінімум логічно очікувати від Сполучених Штатів підтримки країни, яка стала жертвою неоголошеної війни. Але Трамп продовжував переривати його, пригрозивши, що за такої “зухвалості” Україна може залишитися сам на сам із російською агресією. І це, за його словами, “не буде виглядати гарно”.
Кульмінацією стало рішення Трампа скасувати всі наступні заходи, включно з пресконференцією та церемонією підписання угоди про рідкісні мінерали. Американські чиновники повідомили делегації з Києва, що візит завершено, і попросили залишити Білий дім негайно.
Президент Трамп і президент України Володимир Зеленський мали підписати сьогодні тут, у Східній кімнаті Білого дому. Даг Міллс
Раптове завершення візиту та реакція міжнародної спільноти
За лічені хвилини ЗМІ всього світу довідалися про цей конфлікт. Війна в Україні залишається однією з ключових тем світової політики, тож будь-який різкий крок американського президента негайно викликає резонанс. Поки Зеленський залишав територію Білого дому, стискаючи губи від розчарування, а Трамп встиг написати у соціальних мережах, що український президент “не готовий до миру” і що він “образив” Сполучені Штати в “шанованому” Овальному кабінеті.
Цей різкий тон занепокоїв багатьох європейських лідерів, які знають, наскільки небезпечним може бути зниження підтримки України. Протягом кількох годин після інциденту заяви на захист Києва зробили представники Німеччини, Франції, Польщі, країн Балтії та Північної Європи. Вони одноголосно нагадали, що принижувати голову держави, яка стала жертвою більшого й агресивнішого сусіда, неприпустимо.
Різко висловився і потенційний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц: “У жодному разі не можна плутати агресора та жертву”, — сказав він, натякаючи, що в словах Трампа проглядається хибна моральна позиція.
З іншого боку, офіційні особи в Росії не приховували свого задоволення. Відомий діяч із Кремля насмішкувато прокоментував, що Зеленський нібито “отримав належний урок” за своє прагнення інтенсифікувати стосунки з Вашингтоном. Для Кремля головний виграш полягає у зменшенні підтримки України від її найпотужнішого партнера, тобто фактичному ослабленні єдності Заходу.
Сенатор Ліндсі Грем, республіканець від Південної Кароліни, поспілкувався з журналістами біля Білого дому незабаром після того, як президент Трамп і віце-президент Венс голосно дорікнули президенту України Володимиру Зеленському в Овальному кабінеті. Ерік Лі
Вимога відставки Зеленського від республіканців
Справжнім шоком для Києва стала заява сенатора Ліндсі Грема, ключового прихильника Трампа та доволі впливового політика в конгресі США. Він заявив, що Зеленському слід “розглянути можливість відставки” і відправити у Вашингтон іншу особу, “з якою можна вести справи”. Ця позиція відображає глибокий розкол у середовищі республіканців: частина партії різко розвернулася проти України, критикуючи всі кроки, які раніше підтримувала.
Чимало колишніх “яструбів” (політиків, які виступали за активну підтримку України) тепер стали на захист Трампа, повторюючи, що Зеленський мав би бути “більш вдячним”. Вони мотивують таку риторику тим, що Сполучені Штати вже надто довго фінансують військову підтримку Києва, а взамін не бачать швидкого результату чи компромісу з боку України в питанні миру з Росією.
Відповідь з України та спроба загладити ситуацію
Сам Зеленський після повернення до готелю виступив зі зверненням у соцмережах, дякуючи американському народові, Конгресу та президенту за підтримку. Цей жест був покликаний хоч трохи пом’якшити негативний присмак зустрічі, підкресливши, що українська сторона визнає великий внесок Штатів у посилення оборони від російської агресії.
Утім, в інтерв’ю одному з американських телеканалів Зеленський уже рішучіше наголосив, що “соромиться” цієї сварки, але не готовий “вибачатися за прагнення до свободи своєї країни”. Український лідер застеріг: якщо США відмовляться від допомоги, результатом стане ще більш затяжна та кривава війна. І додав, що Україна продовжуватиме захищатися, з Америкою чи без неї.
Зірвані домовленості та загроза скасування допомоги
Провал переговорів у Білому домі призвів до того, що довгоочікувана угода про рідкісні мінерали, яка мала закріпити стратегічне партнерство, так і не була підписана. І це вдарило не лише по Україні, а й по інтересах самих Сполучених Штатів, котрі вбачали в цих ресурсах засіб забезпечити технологічні та військові потреби. Невдовзі з’явилися чутки, що Трамп може найближчим часом зовсім зупинити всю допомогу Києву або бодай суттєво її скоротити.
Така перспектива ще більше турбує лідерів Європи, адже саме американська військово-політична потуга стримувала російську експансію на сході континенту. Якщо Вашингтон відійде від справ і повністю припинить підтримку, це дасть Москві відчутну перевагу в конфлікті Україна-Росія.
Суперечливі позиції всередині Вашингтона
Тим часом у столиці США триває політична боротьба між тими, хто захищає Україну, й прибічниками радикального курсу Трампа. Частина демократів в особі сенаторки Емі Клобучар відкрито критикують венсівські закиди щодо “невдячності” Зеленського. Вони нагадують, що український лідер неодноразово приватно і публічно дякував Америці за допомогу. Розуміння цієї позиції поділяють і певні республіканці, які виступають проти різких заходів щодо України, зокрема щодо скорочення допомоги.
Але, судячи з потужної хвилі заяв на підтримку Трампа з боку його кабінету, утримати президента від різких рухів поки що складно. Він уже продемонстрував готовність різко міняти зовнішню політику, орієнтуючись на власні переконання і особисті симпатії. Цілком імовірно, що саме така непередбачуваність допомагала Трампу здобувати політичні дивіденди, проте в ситуації з Україною йдеться про безпеку і життя людей, тож є ризик, що подальші кроки можуть призвести до посилення агресії з боку Росії.
Вплив на мирні перемовини: чи є шанси?
Зустріч у Білому домі мала стати ключовим етапом для формування плану, як досягнути тривкого миру на сході України та відновити контроль над окупованими територіями. В ідеалі, мирна угода мала базуватися на дипломатичних зусиллях США, Європи та міжнародних організацій. Але зіткнення характерів і різке загострення конфлікту між Трампом і Зеленським поставило під сумнів будь-які сподівання на швидкий прогрес.
Те, що президент США погрожує “залишити Україну саму”, може спонукати Київ до пошуку інших союзників чи дипломатичних інструментів. Європейські держави вже продемонстрували солідарність із Зеленським, підтверджуючи належність України до єдиної безпекової системи. Утім, саме вплив Вашингтона на Москву міг би стати вирішальним для припинення війни: якщо Трамп справді переорієнтується на тісніші контакти з Володимиром Путіним, ціна для Києва може бути надто високою.
Роль Росії та відлуння скандалу
У Кремлі з особливим інтересом спостерігають, як Америка фактично демонструє готовність дистанціюватися від України. Якщо це станеться, Путін отримає довгоочікувану стратегічну перевагу: на міжнародній арені позиції Києва без підтримки наймогутнішої держави світу послабляться, а в середині України може зрости занепокоєння і соціальна напруга. Росія вже не один рік намагається довести, що західна коаліція тріщить по швах, і теперішня сварка у Білому домі — подарунок для пропаганди РФ.
Радість російських чиновників і медіа від цієї ситуації вилилася в насмішки та глузування з українського президента. Деякі представники оточення Путіна навіть відверто називають Зеленського “образливими термінами” і пишаються тим, що США нарешті припинили вдавати, ніби Україна повноправний партнер.
Чи можливий компроміс?
Питання майбутнього американсько-українських відносин залишається відкритим. У політиці завжди існує місце для компромісу, але коли все зайшло так далеко, довіра відновлюється дуже повільно. Україна навряд чи погодиться на “мир за будь-яку ціну”, особливо якщо йтиметься про втрату суверенітету над окупованими територіями. Трамп, у свою чергу, прагне швидких рішень, що дозволили б йому продемонструвати електорату “успіх” на зовнішньополітичній арені.
Сподівання на те, що конгрес США може відіграти роль противаги, існують. Проте, якщо республіканці та значна частина політичної еліти підтримують лінію Трампа, блокувати його ініціативи буде важко. До того ж, поки що адміністрація президента ретельно опікується створенням у суспільства враження, ніби єдиною перешкодою для миру є Зеленський. Недавні звинувачення, що він “недостатньо вдячний” і навіть “має піти у відставку”, свідчать про повну втрату дипломатичних підходів.
Емоційне тло: наслідки для обох сторін
І для української, і для американської сторони ця подія стала болючим потрясінням. Зеленський, як повідомляють джерела, був вкрай пригнічений тим, як президент США дозволив собі говорити про Україну, що має нести тягар війни з Росією. Утім, емоції не відміняють політичних фактів: зараз на кону — доля подальшої допомоги Вашингтона та місце України у світовому порядку.
Для самого Трампа цей випад може мати неоднозначні наслідки. Частина американського суспільства сприймає його різку риторику як підтвердження “сили” та “прямоти” лідера, проте інша частина бачить у цьому відхід від принципів, на яких ґрунтувалася політика США — захист демократії та свободи в усьому світі.
Європейська підтримка і потенційний перелом
Яскравою противагою різким заявам Трампа стала негайна реакція лідерів Європи, які підтвердили свою вірність справі захисту суверенітету України. Франція, Німеччина, Польща, Скандинавські країни й Балтія висловилися солідарно, застерігаючи від змішування ролі агресора і жертви. Така позиція свідчить, що Україна все ще має надійну базу підтримки на континенті.
Утім, навіть об’єднана Європа не зможе самостійно взяти на себе весь тягар забезпечення українських потреб у сфері безпеки, зброї та фінансових вливань. Тож Вашингтон усе ж лишається вирішальним гравцем, без якого складно досягти довгострокового мирного врегулювання чи приборкати амбіції Кремля.
Президент України Володимир Зеленський під час розмови з журналістами в Києві. Президент Трамп висловив суміш оптимізму та фаталізму щодо своїх шансів досягти миру в Україні. Тетяна Джафарова; Хайюнь Цзян
Погляд у майбутнє: ризик ескалації та надія на зрушення
Історія неодноразово демонструвала, що поодинокі словесні конфлікти між лідерами можуть швидко забуватися, якщо сторони шукають прагматичні рішення. Проте нинішня сварка в Овальному кабінеті має характер символічного розриву між Україною та США — державами, що до цього тримали спільний фронт проти російської агресії. Відмова Трампа від співпраці або хоча б загроза такого кроку породжує невизначеність, яка потенційно грає на руку Кремлю.
Якщо у найближчі тижні чи місяці не буде знайдено компромісу, Україна ризикує втратити найбільшого гаранта своєї обороноздатності. У такому випадку Європі доведеться згуртуватися ще тісніше, намагаючись відшкодувати втрати допомоги. Однак єдність ЄС теж не бездоганна, і Росія вміло розхитує внутрішні суперечності різних країн блоку.
Попередження всьому світові
Скандал у Білому домі, де президент Трамп і віцепрезидент Венс фактично публічно обірвали перемовини з Володимиром Зеленським, став шоком для всіх, хто уважно стежить за конфліктом Україна-Росія. Американський лідер, який за лічені тижні встиг переглянути основні засади зовнішньої політики, тепер піддає сумніву спільні домовленості, які формувалися роками.
Наслідки можуть бути катастрофічними: від зупинки військової та фінансової підтримки Києва до серйозної ескалації бойових дій на сході України. Проте водночас глобальна реакція, особливо серед європейських лідерів, вказує: світ не готовий миритися з відвертою симпатією до агресора й нехтуванням потребами країни-жертви. Україна, попри зовнішній тиск, може знайти альтернативні шляхи для зміцнення оборони та продовжити пошук реального миру — хоча без залучення США це завдання в рази складніше.
Цей випадок слугує ще одним нагадуванням: міжнародна підтримка не є гарантованою чи постійною, усе залежить від нюансів внутрішньої політики ключових гравців. Так само це й сигнал для тих, хто вірили в усталений світопорядок: будь-яка зміна настроїв у Білому домі може перегорнути ситуацію на міжнародній арені кардинально і блискавично.
Чи вдасться повернутися до конструктивного діалогу? Поки що важко сказати. Проте одне зрозуміло: від цієї гострої сцени в Овальному кабінеті, що викликала безпрецедентну емоційну бурю, залежатиме не лише майбутнє зовнішньої політики США, а й доля мільйонів українців, які живуть під загрозою подальшої російської агресії.
Українська 148-а окрема артилерійська Житомирська бригада десантно-штурмових військ в Україні цього місяця. Тайлер Хікс
