Україна зіткнулася з новим викликом у повітряній війні: Росія дедалі активніше застосовує реактивні безпілотники, які значно складніше перехоплювати традиційними засобами. Йдеться, зокрема, про реактивні версії «Шахедів» та дрони типу «Бандероль».
Українські виробники працюють над створенням спеціальних дронів-перехоплювачів, які могли б знищувати такі цілі, однак поки що необхідного результату досягти не вдалося. Про це заявив радник президента України з технологічних питань Сергій Бескрестнов, відомий за позивним «Флеш», в інтерв’ю Radio NV.
За його словами, проблема виявилася значно складнішою, ніж передбачалося спочатку. Ще взимку українські виробники прогнозували, що спеціалізовані реактивні перехоплювачі можна буде створити та запустити у практичне застосування протягом кількох тижнів.
Минуло кілька місяців, але такого рішення досі немає.
«Минуло багато місяців, а у нас досі немає такого», — зазначив Бескрестнов.
Ця заява фактично свідчить про те, наскільки швидко змінюється характер повітряної війни. Те, що ще недавно могло здаватися достатньо ефективною технологією для протидії ударним безпілотникам, сьогодні вже не гарантує необхідного результату.
Росія зробила ставку на швидкість
Однією з головних причин проблеми стала еволюція самих російських безпілотників.
Перші масово застосовувані ударні дрони сімейства «Герань» були відносно повільними цілями. За оцінкою Бескрестнова, «Герань-3» могла розвивати приблизно 300–330 км/год.
Для сучасної системи протиповітряної оборони навіть така швидкість створює серйозні проблеми, особливо коли йдеться про масовані атаки та одночасне використання великої кількості цілей.
Але наступна версія стала значно швидшою.
За словами експерта, «Герань-4» здатна летіти зі швидкістю близько 450–550 км/год.
На перший погляд різниця може здаватися не критичною. Проте для перехоплення безпілотника кількасот додаткових кілометрів на годину кардинально змінюють вимоги до системи, яка має його наздогнати.
Український дрон-перехоплювач повинен не просто бути швидким. Він має мати запас швидкості, достатній для того, щоб скоротити дистанцію до цілі, здійснити наведення та знищити її до того, як вона досягне району призначення.
Саме тому, за оцінкою Бескрестнова, перехоплювачеві необхідна швидкість приблизно 600 км/год.
І це лише одна з вимог.
Чому створити такий перехоплювач виявилося складно
Проблема не зводиться до того, щоб встановити на безпілотник потужніший двигун.
Швидкісний перехоплювач повинен одночасно вирішувати кілька складних технологічних завдань.
Йому необхідно швидко отримувати інформацію про ціль, визначати її координати, зближуватися з нею та в потрібний момент здійснювати ураження.
При цьому сам апарат повинен залишатися достатньо легким і маневреним.
Чим вища швидкість, тим складнішими стають вимоги до конструкції, двигуна, системи керування, зв’язку та наведення. Будь-яка помилка може призвести до того, що перехоплювач просто не встигне вийти на потрібну траєкторію.
Особливо складною ситуація стає під час масованої атаки, коли одночасно в повітрі перебувають десятки або навіть сотні безпілотників.
У такій ситуації система оборони має не просто знищувати окремі цілі. Вона повинна робити це швидко, масштабовано та з прийнятною вартістю кожного перехоплення.
Чим небезпечні реактивні «Шахеди»
Зростання швидкості ударних безпілотників має далекосяжні наслідки.
У класичному сценарії повільніший дрон дає захисникам більше часу для його виявлення, передачі інформації між різними компонентами системи ППО та безпосереднього знищення.
Коли швидкість цілі зростає, цей часовий запас скорочується.
Фактично кожна додаткова хвилина стає критичною.
Реактивний безпілотник швидше проходить відстань між точкою запуску та районом удару. Відповідно, українській системі оборони доводиться швидше реагувати на його появу.
Це також змінює вимоги до мобільних груп, радіолокаційних засобів, засобів виявлення та винищення повітряних цілей.
Саме тому поява реактивних версій ударних дронів є не просто модернізацією вже відомої зброї. Вона змушує Україну адаптувати значну частину всієї системи протидії безпілотним атакам.
Поки що основним засобом залишаються ракети
Наразі реактивні безпілотники знищують переважно ракетами.
За оцінкою Бескрестнова, ефективність такого перехоплення становить близько 80%.
Це означає, що значна частина цілей все ж таки знищується, однак сама модель має очевидні обмеження.
Ракета-перехоплювач є значно дорожчим ресурсом, ніж дешевий ударний безпілотник.
Якщо противник здатен запускати велику кількість відносно недорогих цілей, використання дорогих ракет для кожної з них може створювати серйозне навантаження на запаси ППО.
Саме тут і виникає потреба у дешевшому та масовішому інструменті.
Дрон-перехоплювач потенційно може стати одним із таких рішень.
Якщо українські виробники зможуть створити апарат, який буде достатньо швидким, точним та відносно недорогим у виробництві, це дозволить змінити економіку протиповітряної оборони.
Україна змушена постійно наздоганяти зміни
Ситуація з реактивними «Шахедами» демонструє одну з головних особливостей сучасної війни технологій.
Противник не використовує одну й ту саму зброю роками без змін. Безпілотники модернізуються, отримують нові двигуни, системи навігації та інші характеристики.
Українська сторона змушена відповідати на кожну таку зміну.
Причому швидкість розробки стає не менш важливою, ніж сама технологічна якість.
Якщо новий тип безпілотника з’являється на полі бою за кілька місяців, оборонна система повинна мати можливість адаптуватися приблизно з такою ж швидкістю.
Саме тут виникає проблема, про яку говорить Бескрестнов.
Взимку очікувалося, що необхідні перехоплювачі з’являться досить швидко. Але реальна інженерна складність виявилася значно вищою.
Це важливий сигнал для українського оборонно-промислового комплексу: технологічна перевага не може бути одноразовим досягненням. Вона потребує постійного оновлення.
Реактивні дрони змінюють правила гри
Ще одним важливим аспектом є те, що Росія, за словами представників української влади, активізувала застосування реактивних безпілотників.
Заступник керівника Офісу президента, бригадний генерал Павло Паліса раніше заявляв про посилення атак із використанням таких апаратів.
За його словами, українські дрони-перехоплювачі поки не демонструють очікуваної ефективності, а Силам оборони необхідний час для напрацювання результативних контрзаходів.
Це означає, що найближчим часом питання створення швидкісних перехоплювачів залишатиметься одним із ключових технологічних напрямів.
І тут важлива не лише здатність збити конкретний дрон.
Йдеться про створення цілого класу зброї, який може працювати проти нової генерації повітряних цілей.
Гонка технологій продовжується
Україна вже продемонструвала здатність швидко створювати та масштабувати безпілотні системи. Однак поява нових швидкісних цілей показує, що навіть успішні рішення дуже швидко можуть втрачати перевагу.
Сьогодні одним із головних завдань стає створення перехоплювача, який зможе не просто наздогнати реактивний дрон, а зробити це стабільно та у великій кількості.
За словами Бескрестнова, для цього потрібна швидкість близько 600 км/год.
Але сама цифра — лише частина проблеми.
Потрібні системи виявлення, наведення, зв’язку, точного керування, серійного виробництва та оперативного застосування.
Фактично Україна опинилася перед новим етапом технологічної гонки.
Росія підвищує швидкість своїх ударних безпілотників, скорочуючи час на їхнє перехоплення. Україна, своєю чергою, шукає спосіб створити новий клас засобів оборони, який дозволить повернути собі необхідний запас часу.
Поки що остаточної відповіді на цю загрозу немає.
Саме тому слова радника президента про те, що минуло вже багато місяців, а ефективного реактивного перехоплювача все ще немає, звучать особливо серйозно.
Це не означає, що Україна беззахисна перед такими атаками — наявні засоби ППО, за оцінкою Бескрестнова, дозволяють знищувати значну частину реактивних цілей. Однак сама поява швидших дронів змушує оборонну систему переходити на новий рівень.
І від того, наскільки швидко українська промисловість зможе пройти цей технологічний шлях, залежатиме здатність країни ефективно протистояти новій хвилі повітряних атак.
