Питання територій залишається одним із найскладніших і найболючіших пунктів можливих переговорів про завершення війни. І саме навколо Донбасу може розгорнутися одна з найгостріших суперечок, якщо Україна, Росія та Сполучені Штати знову сядуть за стіл переговорів.
Керівник Офісу президента України Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times розповів, що особисто радив президенту Володимиру Зеленському не погоджуватися на відмову від Донбасу як на умову мирної угоди. Його слова проливають світло не лише на можливу позицію українського керівництва, а й на складну дилему, перед якою може опинитися Київ у разі відновлення активних переговорів.
За даними видання, минулої зими Буданов очолив українську групу, яка брала участь у переговорному процесі з Росією та Сполученими Штатами. Тоді дипломатичний трек розвивався досить активно, однак згодом фактично зайшов у глухий кут.
Тепер, за оцінкою Буданова, переговори за участю адміністрації президента США Дональда Трампа можуть отримати новий шанс уже наприкінці вересня. На це можуть вплинути як політичні процеси в Росії, так і наближення проміжних виборів у Сполучених Штатах.
Проте саме напередодні можливого нового раунду переговорів питання Донбасу набуває особливого значення.
Чому Буданов виступив проти відмови від Донбасу
Позиція Буданова, описана The New York Times, має принципове значення. Йдеться не просто про окрему територіальну суперечку, а про те, яку ціну Україна готова заплатити за припинення бойових дій.
Відмова від Донбасу могла б стати одним із варіантів, які теоретично здатні прискорити досягнення домовленостей. Але для Києва така поступка означала б значно більше, ніж зміну лінії контролю на карті.
Йдеться про території, за які Україна роками платить надзвичайно високу ціну. Йдеться про військових, які продовжують тримати оборону, про цивільних, які втратили домівки, про міста, які пережили руйнування, і про мільйони людей, чиє життя змінила війна.
Саме тому будь-яка пропозиція відмовитися від частини території неминуче матиме не лише дипломатичний, а й психологічний та політичний наслідок.
NYT зазначає, що відмова від території могла б дати Москві політичний приз, якого її армія не змогла досягти виключно військовим шляхом. І це одна з ключових причин, чому питання поступок залишається настільки суперечливим.
Для України небезпека полягає також у тому, що домовленість, яка сьогодні виглядатиме як завершення війни, завтра може виявитися лише паузою перед новим витком протистояння.
У Києві немає повної єдності щодо майбутньої угоди
Не менш важливий аспект — дискусія всередині українського керівництва.
The New York Times звертає увагу на різні підходи до можливого врегулювання. Одну частину українського керівництва турбує необхідність зупинити війну та не допустити нових масштабних втрат. Інші представники влади значно обережніше ставляться до територіальних поступок.
Причина зрозуміла: будь-яка домовленість, яка буде сприйнята як надмірна капітуляція перед вимогами Москви, може мати важкі наслідки всередині країни.
Особливо складним це питання є для військових. Люди, які роками перебувають на фронті, можуть сприйняти передачу територій як заперечення ціни, яку вони вже заплатили. Так само болісно на подібні рішення може відреагувати суспільство, значна частина якого живе з наслідками війни щодня.
Таким чином, перед українською владою постає практично нерозв’язна на перший погляд дилема: з одного боку — бажання припинити кровопролиття, з іншого — ризик погодитися на умови, які можуть створити нову загрозу в майбутньому.
Чи справді переговори можуть відновитися у вересні
Буданов не виключає повернення до переговорного процесу вже цього місяця. Однак його прогноз щодо швидкого припинення бойових дій є значно стриманішим.
За його оцінкою, необхідні умови для припинення війни можуть виникнути не раніше весни. Це означає, що навіть відновлення дипломатичних контактів зовсім не гарантує швидкого припинення бойових дій.
Навпаки, переговори можуть проходити на тлі подальшої ескалації.
Український посадовець прогнозує, що Росія може спробувати провести ще одну масштабну зимову кампанію ракетних і дронових атак. Це особливо небезпечно з огляду на те, що зимовий період традиційно створює додаткові ризики для української енергетики, цивільної інфраструктури та системи протиповітряної оборони.
Тобто дипломатичний процес і бойові дії можуть продовжувати існувати паралельно: сторони вестимуть переговори, але водночас намагатимуться покращити власні позиції на полі бою.
Зима може стати критичним випробуванням
Одним із найбільш тривожних моментів залишається ситуація з протиповітряною обороною України.
Україна вже попереджала про потенційний дефіцит перехоплювачів для боротьби з балістичними ракетами. Президент Володимир Зеленський заявляв, що країні необхідно близько 300 ракет для комплексів Patriot.
Проблема полягає в тому, що партнери також мають обмежені запаси. Військові конфлікти на Близькому Сході створюють додаткове навантаження на глобальні запаси засобів протиповітряної оборони, а отже, Україні доводиться конкурувати за ресурси, які потрібні одразу кільком державам.
Це створює небезпечну ситуацію напередодні зими. Якщо Москва справді спробує повторити масштабну кампанію ударів по українській енергетичній системі, питання кількості перехоплювачів може перетворитися на один із головних факторів безпеки країни.
І тут дипломатія знову безпосередньо перетинається з військовою ситуацією.
Чим слабшими виглядатимуть українські позиції на полі бою та в системі ППО, тим більшим може бути тиск під час переговорів. Водночас чим довше Україна зберігає здатність захищати міста та завдавати противнику відчутних втрат, тим складніше нав'язати Києву рішення, які суперечать його ключовим інтересам.
Донбас як головний тест майбутньої мирної угоди
Фактично Донбас може стати своєрідним тестом на те, якою буде майбутня мирна угода.
Якщо переговори відновляться, сторони матимуть кардинально різні уявлення про прийнятний результат. Росія зацікавлена закріпити досягнуте та домогтися політичного визнання своїх вимог. Україна, своєю чергою, прагнутиме отримати гарантії безпеки та не допустити домовленостей, які лише відкладуть наступний конфлікт.
Для Києва принципове питання полягає в тому, чи може припинення вогню бути стійким без вирішення фундаментальних проблем безпеки.
Адже навіть якщо бойові дії припиняться, сама загроза нового нападу нікуди не зникне автоматично. Потрібні механізми, які не дозволять використати перемир'я для відновлення військового потенціалу та підготовки нової кампанії.
Саме тому дискусія про території нерозривно пов'язана з питанням гарантій безпеки.
«Ви не можете воювати все життя»
Попри всі ризики та суперечності, Буданов наголошує: дипломатичний процес рано чи пізно має привести до певного результату.
«Переговори рано чи пізно до чогось приведуть. Ви не можете воювати все життя», — заявив він.
Ця фраза, мабуть, найкраще описує складність ситуації, в якій опинилася Україна.
З одного боку, продовження війни означає нові втрати, руйнування та виснаження. Кожен місяць бойових дій має свою ціну. З іншого — мир, укладений на невигідних умовах і без достатніх гарантій, може виявитися не справжнім завершенням війни, а лише короткою перервою.
Тому головне питання майбутніх переговорів полягатиме не лише в тому, де проходитиме лінія розмежування, а й у тому, чи зможе домовленість забезпечити Україні довгострокову безпеку.
Позиція Буданова щодо Донбасу показує, наскільки складним буде цей вибір. Українській владі доведеться одночасно враховувати військову ситуацію, позицію суспільства, настрої армії, можливості міжнародних партнерів та ризик нового конфлікту.
І саме тому навіть потенційне відновлення переговорів не означатиме автоматичного наближення миру.
Попереду може бути ще довгий дипломатичний марафон, у якому кожна поступка матиме свою ціну, а кожне рішення — наслідки на роки вперед. Донбас у цій грі залишатиметься не просто територією на карті, а одним із головних символів того, якою ціною Україна готова завершити війну і яким вона бачить власне майбутнє після неї.
