Колишній міністр оборони Михайло Федоров починає створювати власну defence-tech компанію, а її першим ключовим інвестором стане Алекс Карп — співзасновник і генеральний директор Palantir Technologies. Проєкт було оголошено після їхньої зустрічі в офісі Palantir у Вашингтоні.
Федоров поки не розкриває назву компанії, суму інвестиції, оцінку бізнесу, частки засновників, юрисдикцію чи конкретну продуктову лінійку. Він заявив лише, що новий проєкт має посилити Україну та створювати технології, здатні працювати й для безпеки інших держав.
Важлива деталь полягає в тому, що інвестором оголошений саме Алекс Карп. Публічної інформації про те, що корпоративним інвестором нової компанії виступить сама Palantir Technologies, наразі немає. Так само не повідомлено, через яку структуру Карп вкладатиме капітал і на яких умовах.
Карп пояснює логіку проєкту ширше за звичайний оборонний стартап. За його оцінкою, команда Федорова може перетворити накопичені Україною знання про сучасну технологічну війну на продукти, які зможуть використовувати союзні держави. Федоров і Карп співпрацюють близько п’яти років.
Аналіз «Дейком» показує, що defence-tech компанія Федорова потенційно продає не одну конкретну зброю, а значно дорожчий актив — систему швидкого перетворення бойового досвіду на технологічний продукт. Саме ця здатність сьогодні привертає до України західний оборонний капітал.
Нове підприємство необхідно відрізняти від іншого проєкту Федорова — запланованого інвестиційного фонду оборонних технологій. Під час нинішньої поїздки до Вашингтона він окремо проводить зустрічі з венчурними фондами, підприємцями та технологічними компаніями для залучення капіталу до цього фонду.
Федоров описує майбутній фонд не як класичну структуру, яка лише купує частки у вже створених стартапах. За його задумом, команда має сама формувати нові компанії навколо технологій, яких бракує на полі бою, а паралельно вкладати західні кошти в українських розробників.
На старті він називав три пріоритети: роботизацію переднього краю, реактивні дрони-перехоплювачі та дешеві ракети зі штучним інтелектом. Це напрями, де Україна зараз намагається одночасно знизити втрати людей, здешевити перехоплення російських засобів нападу й збільшити дальність власного ураження.
Чи стане оголошена компанія першою структурою, створеною саме в межах цього фонду, Федоров не уточнив. Публічні заяви описують фонд і defence-tech компанію як окремі проєкти, хоча їхня логіка очевидно перетинається: західний капітал, українські команди та технології, перевірені реальним боєм.
Для Карпа інвестиція також не є входом у незнайоме середовище. Його співпраця з Україною почалася на початку повномасштабної війни. У червні 2022 року він став першим керівником великої західної технологічної компанії, який особисто приїхав до Києва після російського вторгнення.
Тоді Федоров ще очолював Міністерство цифрової трансформації. На зустрічі з Карпом українська сторона обговорювала цифровізацію, кібербезпеку та оборону, а Palantir заявляла про готовність створювати спільні розробки з українськими фахівцями й розширювати присутність у країні.
У 2023 році співпраця стала інституційною. Міністерство цифрової трансформації та Palantir підписали меморандум щодо оборони й відбудови, який передбачав використання аналітичних технологій компанії для оцінки пошкоджень, роботи з даними та оптимізації процесів відновлення.
Окремий напрямок виник у гуманітарному розмінуванні. Україна та Palantir домовилися застосовувати великі масиви даних і штучний інтелект для визначення пріоритетності очищення територій. Згодом створена на цій інфраструктурі платформа об’єднала понад 100 наборів даних із 26 джерел.
Але найважливішою для нового приватного проєкту є оборонна частина відносин. У травні 2026 року, вже на посаді міністра оборони, Федоров знову зустрівся з Карпом і представив йому українську технологічну стратегію війни — від захисту неба до штучного інтелекту та аналізу бойових даних.
Тоді серед завдань називали стовідсоткову ідентифікацію повітряних цілей, розвиток автономних технологій і масштабування рішень, які вже довели ефективність. Президент Володимир Зеленський після окремої зустрічі з Карпом також говорив про технології, корисні одночасно Україні, США та іншим партнерам.
Саме тут може лежати основна бізнес-модель нового підприємства. Україна генерує величезну кількість бойових даних і надзвичайно швидко змінює конструкції дронів, алгоритми наведення, засоби зв’язку й протидії РЕБ. Проблемою часто залишається не винахід, а перетворення рішення на масштабований продукт.
За роки війни держава вже створила механізми, які скорочують цей шлях. Brave1 з’єднав військових, розробників і державне фінансування, а його маркетплейс дозволив підрозділам напряму замовляти технології за бойові бали. До червня військові замовили через систему понад 500 тисяч дронів та інших засобів.
Паралельно Україна створює інфраструктуру для військового ШІ. Понад 100 компаній отримали доступ до Brave1 Dataroom, де можна тренувати моделі на структурованих реальних даних про повітряні цілі, зібраних у різний час доби, за різної погоди та різними сенсорами.
За Федорова в Міноборони також запрацював центр військового штучного інтелекту A1. Його задум полягав у тому, щоб поєднати дані, дослідження, військовий досвід і розробників та скоротити шлях від проблеми на фронті до технологічного рішення, яке можна швидко випробувати й масштабувати.
Тепер Федоров переносить цю логіку з державної системи у приватний сектор. Це принципова зміна. У міністерстві він міг впливати на вимоги, закупівлі, випробування та доступ до військових підрозділів. Приватна компанія повинна буде довести, що той самий темп можна підтримувати через ринок і зовнішній капітал.
Її потенційною перевагою є доступ до людей, які не просто спостерігали за війною, а будували механізми технологічного управління всередині неї. Водночас саме це створює питання щодо правил використання досвіду, даних і розробок, отриманих під час роботи Федорова на державних посадах.
Поки немає інформації, які саме технології перейдуть до нової компанії, хто володітиме інтелектуальною власністю та чи використовуватимуться рішення, створені раніше державними структурами або приватними українськими виробниками. До розкриття структури проєкту робити такі висновки було б передчасно.
Не менш важливим стане доступ до бойових даних. Для сучасних систем штучного інтелекту реальна інформація з фронту може бути ціннішою за сам алгоритм. Але значна частина таких даних має чутливий або секретний характер, тому приватний бізнес не може автоматично отримати їх лише через досвід своїх засновників.
Другий виклик — конфлікт між швидкістю стартапу та вимогами оборонного замовника. Продукт може бути створений за кілька місяців, але для експорту потрібні сертифікація, виробничі потужності, безпечні ланцюги постачання, захист технологій і часто складні дозволи держави.
Саме тут участь Карпа може означати більше, ніж початковий чек. Palantir багато років працює з урядами, військовими та розвідувальними структурами, а сам Карп має доступ до американської технологічної та оборонної екосистеми. Для українського проєкту це потенційний міст до замовників і капіталу.
Водночас не слід автоматично переносити можливості Palantir на нову компанію Федорова. Наразі не оголошено ані технологічного партнерства між двома компаніями, ані ліцензування платформ Palantir, ані передачі її програмного забезпечення новому підприємству. Публічно відома лише інвестиційна роль Карпа.
Для українського defence-tech ринку сама поява такого інвестора вже має сигнальний ефект. У 2025 році Defense Tech Valley залучила понад $100 млн інвестицій, а у 2026-му Україна розширила спільні інноваційні програми з НАТО, Німеччиною та Францією.
Цей ринок поступово переходить від моделі «виробляти лише для українського фронту» до спроб глобального масштабування. Для стартапів це критично: внутрішній воєнний попит величезний, але обмежений бюджетом держави, тоді як вихід до союзників може забезпечити довгі серії виробництва й приватний капітал.
Карп фактично сформулював саме таку перспективу: український досвід має стати продуктом для союзних країн. Це означає, що потенційним товаром можуть бути не лише дрони чи ракети, а системи управління, автономні алгоритми, сенсорні мережі та методи інтеграції різних засобів у єдиний контур.
Для Федорова нова компанія є також продовженням кар’єри після виходу з уряду. Паралельно з власними проєктами він погодився консультувати Міністерство оборони Італії з питань військових інновацій, тобто намагається переносити український досвід уже безпосередньо в оборонні системи союзників.
Це створює незвичайну позицію: колишній український міністр одночасно будує приватну defence-tech структуру, шукає західний капітал і працює з іноземними оборонними інституціями. Така модель може прискорити міжнародне масштабування, але вимагатиме особливо прозорого розмежування ролей та інтересів.
Найближчим тестом стане не ім’я першого інвестора, а перший продукт. Поки немає назви компанії, суми інвестиції, команди й конкретної системи, яку вона створюватиме, проєкт залишається сильною заявою про наміри. Федоров обіцяє оприлюднити деталі пізніше.
Але сама конструкція вже зрозуміла: український бойовий досвід, західний приватний капітал і вихід на ринки союзників. Якщо ця модель спрацює, найбільш експортним продуктом України може виявитися не окремий безпілотник, а здатність створювати нові військові технології швидше, ніж змінюється поле бою.
