Візит директора Центрального розвідувального управління США Джона Реткліффа до Москви мав стати черговою спробою Вашингтона перевірити, чи готовий Кремль повернутися до серйозних переговорів щодо завершення війни проти України. Однак результат виявився протилежним очікуванням.
Як пише The Washington Post, після переговорів американської сторони з російськими представниками Москва не продемонструвала готовності пом'якшити свою позицію. Навпаки, вже протягом наступних десяти днів російські війська посилили ракетні та дронові атаки по українських містах. Під прицілом опинилися не лише військові об'єкти, а й енергетична та цивільна інфраструктура.
Це може свідчити про те, що Кремль сприйняв дипломатичні сигнали Вашингтона зовсім не так, як на це розраховували американські представники.
Реткліфф намагався повернути Москву до переговорів
За інформацією американського видання, під час поїздки до Москви Джон Реткліфф провів зустрічі з представниками російських спецслужб. Серед співрозмовників директора ЦРУ був глава Федеральної служби безпеки Росії Олександр Бортніков — один із найближчих до Володимира Путіна людей.
Американська сторона намагалася донести до Кремля просту тезу: продовження війни не відповідає довгостроковим інтересам Росії. Чим довше триватиме конфлікт, тим сильнішими можуть ставати економічні, військові та політичні проблеми Москви.
Реткліфф, за словами співрозмовників журналістів, вважав, що передав російській стороні необхідний сигнал. Проте очікуваного результату не було.
Москва не продемонструвала готовності відмовитися від максималістських вимог або перейти до реального припинення бойових дій.
Більше того, у Кремлі американський дипломатичний сигнал могли інтерпретувати як ознаку слабкості Сполучених Штатів.
У Кремлі побачили не силу, а слабкість США
Саме ця деталь може бути однією з найбільш показових у всій історії.
Замість того щоб сприйняти візит директора ЦРУ як попередження про можливі наслідки продовження війни, російське керівництво, схоже, зробило інший висновок.
За словами джерела The Washington Post, Путін міг розцінити сам факт приїзду високопоставленого американського чиновника до Москви як свідчення того, що Вашингтон зацікавлений у якнайшвидшому припиненні війни.
А якщо Кремль вирішив, що США більше прагнуть домовленості, ніж посилення тиску на Росію, це могло підштовхнути російське керівництво до ще більш жорсткої поведінки.
Саме після переговорів Москва продовжила масштабну повітряну кампанію проти України.
І це особливо небезпечно напередодні зимового сезону.
Чому Росія посилює удари по інфраструктурі
За оцінкою авторів публікації, Москва намагається скористатися проблемами української протиповітряної оборони та завдати якомога більшої шкоди цивільній інфраструктурі до початку зими.
Йдеться передусім про енергетичні об'єкти, але цим перелік не обмежується. Під удари можуть потрапляти системи водопостачання, об'єкти торгівлі, супермаркети, продовольчі склади та інша інфраструктура, від якої залежить нормальне життя українських міст.
Логіка такої кампанії очевидна: створити для України якомога більше проблем у момент, коли навантаження на енергетичну систему різко зростає.
Зима в цьому випадку стає не просто порою року, а окремим фактором війни.
Якщо пошкодження енергетичної інфраструктури накладаються на морози, дефіцит електроенергії та перебої з водопостачанням, наслідки можуть бути значно серйознішими, ніж у теплу пору року.
Саме тому підготовка до нового опалювального сезону залишається одним із ключових викликів для України.
Москва може подавати Вашингтону жорсткий сигнал
Російські аналітики, яких цитує американське видання, вважають, що масштабування атак може мати і політичне значення.
Фактично Кремль може намагатися показати Вашингтону: Росія не збирається відмовлятися від своїх вимог лише тому, що американська сторона закликає повернутися до переговорного процесу.
При цьому Москва продовжує наполягати на територіальних поступках України.
Один із російських академіків, близьких до дипломатичних кіл, заявив, що повний контроль над Донбасом може розглядатися Кремлем як мінімальна умова для майбутніх переговорів.
Це демонструє головну проблему будь-яких дипломатичних спроб: Москва може говорити про переговори, але водночас висувати такі умови, які для України є надзвичайно складними або неприйнятними.
Тобто саме слово «переговори» ще не означає готовності до компромісу.
Путін демонструє впевненість попри проблеми
На публіці російський президент продовжує демонструвати впевненість у тому, що його країна здатна вести війну далі.
Цього тижня Путін заявив російським журналістам: «Я не маю жодних сумнівів, що ворог зламається».
Та за цією показовою впевненістю накопичуються серйозні економічні проблеми.
Дефіцит російського бюджету до кінця липня досяг $74,4 млрд, або 2,8% ВВП. Цей показник уже перевищив початкові очікування російського уряду.
Одночасно в країні посилюються проблеми з паливом, збільшуються безнадійні борги, а економічний тиск стає дедалі помітнішим.
Усе це створює для Кремля складне протиріччя.
З одного боку, влада намагається демонструвати населенню, що ситуація перебуває під контролем і ресурсів для продовження війни достатньо.
З іншого — витрати на війну, проблеми з паливним ринком, бюджетний дефіцит та інші економічні труднощі поступово збільшують ціну конфлікту для самої Росії.
Навіть Путін визнав серйозну помилку
Показовим стало й інше визнання російського президента.
Путін фактично визнав, що російська влада не була готова до українських ударів по енергетичній інфраструктурі Росії.
Через такі атаки скоротилося виробництво пального, що додатково загострило внутрішню ситуацію.
«Ми припустилися помилки», — сказав він.
Ця фраза особливо важлива на тлі спроб Кремля переконати власне населення у нібито повній готовності держави до затяжного протистояння.
Україна дедалі активніше використовує можливості для ударів по об'єктах, пов'язаних із російською паливно-енергетичною системою. І якщо раніше основна увага була зосереджена на тому, як війна впливає на українську інфраструктуру, тепер дедалі очевидніше, що Москва також змушена враховувати вразливість власного тилу.
Кремль вважає, що час працює на нього
Попри економічні труднощі, Путін, судячи з усього, не вважає нинішню ситуацію критичною.
Навпаки, Москва може розраховувати на те, що ще кілька місяців війни створять для України більші проблеми, ніж для Росії.
Це одна з ключових ставок Кремля.
Російське керівництво може сподіватися на виснаження українського суспільства, проблеми з мобілізацією ресурсів, складнощі з енергетикою та можливе скорочення західної підтримки.
Окремим фактором залишаються політичні процеси в Європі. Кремль традиційно розраховує, що зміна політичних настроїв у західних країнах може призвести до послаблення підтримки України.
Саме тому Москва може вважати продовження війни своєрідною грою на час.
Але така стратегія має і зворотний бік.
Чим довше триває війна, тим сильніше Росія ризикує зіткнутися з внутрішніми наслідками власної політики.
Для Путіна ця ставка теж небезпечна
Зростання цін, проблеми з паливом, збільшення бюджетного дефіциту та накопичення боргів можуть поступово посилювати невдоволення всередині Росії.
Поки що Кремлю вдається контролювати інформаційний простір і демонструвати населенню картину керованості ситуації.
Але економічні проблеми мають властивість накопичуватися.
Якщо одночасно погіршуються кілька показників — доходи населення, доступність пального, ціни, стан державних фінансів і ситуація на підприємствах — владі стає дедалі складніше пояснювати громадянам, чому війна повинна тривати без визначеного кінця.
Саме тому нинішня стратегія Путіна може виявитися набагато ризикованішою, ніж здається з його публічних заяв.
«Чи розуміє це Путін — незрозуміло»
Один із впливових російських бізнесменів, який говорив із журналістами анонімно, зазначив, що глава ФСБ Олександр Бортніков, імовірно, розуміє масштаб проблем.
Однак це зовсім не означає, що він готовий переконувати Путіна погодитися на мирну угоду на нинішній лінії фронту.
Ця деталь багато говорить про механізм ухвалення рішень у Кремлі.
Навіть якщо частина російської еліти усвідомлює економічні та військові ризики продовження війни, це не означає автоматичного переходу до політики компромісу.
В остаточному підсумку рішення залишається за Путіним.
І якщо російський президент переконаний, що час працює на його користь, дипломатичні сигнали самі по собі можуть не змінити його розрахунків.
Нові удари по Україні після переговорів
Те, що відбувається після візиту Реткліффа до Москви, лише посилює побоювання щодо подальшої ескалації.
У п'ятницю російський безпілотник влучив у будівлю Служби безпеки України в центрі Києва. Унаслідок атаки було пошкоджено, зокрема, кабінет керівника служби Олександра Поклада.
Президент України Володимир Зеленський підтвердив удар і доручив підготувати відповідь.
Також повідомлялося про масовану атаку на Одесу. Внаслідок ударів були пошкоджені житлові будинки та інфраструктура. Загинув 60-річний чоловік, щонайменше п'ятеро людей отримали поранення, серед них була дитина.
Пошкоджень зазнали багатоповерхівки, приватні будинки, автомобілі та нежитлові споруди.
Ці атаки відбуваються на тлі дипломатичних контактів між США та Росією, що робить ситуацію ще більш показовою.
Вашингтон намагається знайти шлях до припинення війни, тоді як Москва одночасно демонструє готовність продовжувати військовий тиск.
Що це означає для подальших переговорів
Візит директора ЦРУ до Москви не став точкою перелому, на яку могли розраховувати американські представники.
Навпаки, події після переговорів показують, що Кремль наразі не демонструє готовності відмовлятися від силового сценарію.
Це не означає, що дипломатичні канали не працюють. Навпаки, сам факт таких контактів свідчить, що Вашингтон продовжує шукати можливості для впливу на російське керівництво.
Але проблема полягає в тому, що дипломатія працює лише тоді, коли сторони бачать вигоду від компромісу.
Поки Путін вважає, що додатковий час може погіршити становище України, а не Росії, Кремль може залишатися зацікавленим у продовженні війни.
Тому наступні місяці можуть стати вирішальними.
Для України головним завданням залишається захист людей та критичної інфраструктури, зміцнення протиповітряної оборони й збереження міжнародної підтримки.
Для Росії ж продовження війни означає подальше накопичення економічних витрат і ризиків.
А для США та Європи питання полягає в тому, чи зможуть вони переконати Кремль, що продовження агресії матиме для нього більшу ціну, ніж реальні переговори.
Поки що відповідь Москви виглядає однозначною: після дипломатичних сигналів Росія не відступила, а, навпаки, продовжила посилювати тиск на Україну.
