Верховна Рада 1 вересня не змогла схвалити пакет законів, який мав змінити оподаткування міжнародних посилок вартістю до €150. Голосування відбулося в момент, коли Україна переглядає програму з МВФ, а уряд попереджає про дедалі гостріший дефіцит коштів на оборону.
Насправді парламент розглядав не один, а два взаємопов’язані документи. Урядовий законопроєкт №15460 змінював митні процедури, а №15112-д — правила справляння ПДВ з електронної торгівлі. Фінансовий комітет рекомендував ухвалити обидва документи.
За основу митний законопроєкт №15460 підтримали 194 депутати за необхідних 226. Сім проголосували проти, 39 утрималися, 66 не голосували. Після цього 244 депутати погодилися повернути документ уряду на доопрацювання, тобто його ще можна внести до парламенту повторно.
Податковий законопроєкт №15112-д отримав 198 голосів. Не вистачило голосів і за його направлення на повторне перше читання чи повернення на доопрацювання: відповідні пропозиції набрали 210 і 220 голосів. У результаті цей документ був відхилений і знятий із розгляду.
Аналіз «Дейком» показує, що податок на міжнародні посилки став значно більшим питанням, ніж ціна покупки на іноземному маркетплейсі. Для уряду це одночасно тест здатності парламенту виконувати домовленості з кредиторами, збільшувати власні доходи й утримувати зовнішнє фінансування під час дорожчої війни.
Чинна система дозволяє громадянам отримувати товари в міжнародних поштових та експрес-відправленнях у межах €150 без ПДВ і ввізного мита. Якщо вартість перевищує цей поріг, 10% мита та 20% ПДВ нараховуються на частину суми понад €150.
Запропонована реформа прибирала ПДВ-пільгу для комерційних покупок до €150. Фактично товари, придбані на іноземних електронних платформах, мали оподатковуватися 20% ПДВ починаючи з першого євро їхньої вартості. Некомерційні подарунки між фізичними особами до €45 залишалися б звільненими.
При цьому уряд не планував змушувати покупця самостійно йти на митницю та розраховувати податок. Модель передбачала аналог європейської системи IOSS: маркетплейс включає ПДВ у фінальну ціну під час покупки, збирає його з клієнта і потім перераховує українському бюджету.
Міністерство фінансів наголошувало, що нова система мала запрацювати не раніше 1 січня 2027 року і лише після готовності поштових операторів, маркетплейсів та державних ІТ-систем. Тобто навіть ухвалення законів у вересні не означало б негайного подорожчання посилок наступного дня.
Фіскальний аргумент уряду побудований на швидкому зростанні дешевшого імпорту. У 2025 році в Україну надійшло міжнародних поштових та експрес-відправлень на 167,3 млрд грн, із яких 92,9 млрд грн не оподатковувалися через пільгу. Ще у 2023 році ця сума становила близько 40 млрд грн.
За перші сім місяців 2026 року загальна вартість таких посилок уже досягла 136,3 млрд грн. З них 56,8 млрд грн, або приблизно 42%, залишилися поза ПДВ через поріг у €150. Мінфін оцінював потенційний додатковий бюджетний ефект реформи приблизно у 10 млрд грн щороку.
Для державного бюджету ця сума помітна, але вона не пояснює масштабу політичної тривоги навколо голосування. Десять мільярдів гривень — це лише близько чверті мільярда доларів. Значно більші гроші пов’язані з тим, що реформа входить до зобов’язань України перед міжнародними партнерами.
У програмі МВФ скасування податкового звільнення для дешевих імпортних посилок прямо записане як структурний маяк. Україна мала ухвалити відповідне законодавство до кінця липня 2026 року разом із реформою оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи.
Тобто на момент голосування 1 вересня строк цього маяка вже був пропущений. МВФ ще в липні зазначав, що реалізація частини структурних реформ в Україні сповільнилася, і попереджав, що своєчасне виконання зобов’язань є критично важливим для довіри до програми та зовнішнього фінансування.
Нова чотирирічна програма EFF розрахована приблизно на $8,1 млрд. Після першого перегляду Україна отримала близько $690 млн, а графік програми передбачає ще приблизно $692 млн після другого перегляду, пов’язаного з виконанням показників і структурних зобов’язань.
Водночас було б неточно стверджувати, що через одне голосування Україна автоматично втратила €4 млрд. Офіційні документи не показують механізму, за яким саме відмова від податку на посилки негайно анулює всю цю суму. Йдеться про ширший пакет невиконаних умов і майбутні рішення кредиторів.
Президент Володимир Зеленський після засідання парламенту заявив, що три провалені того дня закони могли відкрити для України понад $4 млрд, а ще два рішення стосувалися безпосередньо програми МВФ. Загалом від роботи уряду та парламенту цього року він пов’язав близько $30 млрд партнерського фінансування.
За словами Зеленського, приблизно половина цієї роботи припадає на уряд: 44 рішення мають забезпечити доступ орієнтовно до $15 млрд. Ще близько $15 млрд залежать від законодавчих рішень парламенту. Президент назвав частину таких заходів неприємними й непопулярними, але необхідними під час війни.
Цей контекст особливо гострий через стан оборонних фінансів. Прем’єр-міністр Сергій Корецький повідомив депутатам, що після урядового аудиту дефіцит фінансування Сил оборони оцінюється у $27 млрд. Він пояснив його здорожчанням війни, потребами ППО, новими технологіями та забезпеченням військових.
Таким чином, суперечка навколо посилок відбувається не в бюджетному вакуумі. Україна повинна одночасно фінансувати фронт, соціальні видатки та відновлення пошкодженої інфраструктури, тоді як російські атаки збільшують потреби держави швидше, ніж внутрішні доходи можуть їх покривати.
Для депутатів, які не підтримують реформу, аргумент також зрозумілий. ПДВ на дешеві закордонні покупки означає потенційне збільшення кінцевої вартості товарів для населення, яке вже живе в умовах війни, інфляції та падіння реальних доходів. Особливо це відчутно для людей, які замовляють недорогі речі саме через різницю в ціні.
Мінфін заперечує, що ціна кожного товару автоматично зросте рівно на 20%. Маркетплейси або продавці можуть частково взяти податок на свою маржу, застосовувати знижки чи змінювати базову ціну. Але очевидно й те, що податок створює нову витрату в ланцюгу, яка десь повинна бути поглинута.
Другий урядовий аргумент — конкуренція. Український виробник або імпортер у звичайному торговельному ланцюгу сплачує ПДВ, тоді як товар, замовлений безпосередньо за кордоном у межах €150, отримує податкову перевагу. Держава вважає, що це дедалі сильніше витісняє внутрішню торгівлю.
Міністерство також вказує на схеми дроблення великих комерційних партій на невеликі відправлення, які формально вкладаються у неоподатковуваний ліміт. Саме тому реформу представляють не лише як новий податок, а й як інструмент детінізації імпорту та вирівнювання правил для українських і закордонних продавців.
Європейський контекст підтримує цей аргумент лише частково, але він важливий. У ЄС ПДВ на імпортовані через електронну торгівлю товари стягується незалежно від їхньої вартості ще з 2021 року. З липня 2026-го Євросоюз також скасував митну пільгу до €150 і тимчасово запровадив збір €3 за товар.
ЄС пояснює це вибуховим зростанням дешевої електронної торгівлі. У 2025 році до європейського ринку надійшло близько 5,9 млрд товарних одиниць у низьковартісних відправленнях, що різко збільшило навантаження на митницю та посилило дискусію про нерівну конкуренцію.
Для України ця дискусія має додатковий вимір через залежність бюджету від Європейського Союзу. У межах €90-мільярдного Ukraine Support Loan на 2026–2027 роки цього року планується близько €45 млрд фінансування, з яких €28,3 млрд спрямовуються на оборонні закупівлі, а решта — на бюджетну підтримку.
Єврокомісія раніше планувала наступний платіж бюджетної підтримки приблизно на €3,7 млрд у вересні, за умови виконання відповідних вимог і гарантій. Це не дозволяє механічно прирівнювати €3,7 млрд до закону про посилки, але показує, наскільки чутливим є календар реформ саме зараз.
Механізм європейського фінансування побудований так, що гроші прив’язані до виконання передбачених планом кроків. Україна вже отримала понад €29,5 млрд у межах Ukraine Facility, однак кожен наступний регулярний платіж залежить від того, яку частину погоджених реформ держава фактично завершила.
Саме тому провал законів небезпечний не лише втратою 10 млрд грн потенційного ПДВ. Він додає новий епізод до проблеми, яку МВФ уже називав сповільненням структурних реформ і парламентським гальмуванням частини рішень. Під час війни кредитори оцінюють не лише цифри бюджету, а й здатність держави виконувати домовлене.
Парадокс полягає в тому, що політично податок на дешеву посилку значно складніший, ніж його фіскальна вага. Для покупця наслідок видно одразу в кошику на сайті. Натомість вигода у вигляді збереженого траншу, меншого дефіциту чи додаткового фінансування оборони є непрямою і розподіленою між усією державою.
Тому голосування 1 вересня стало зіткненням двох різних горизонтів. Частина депутатів дивиться на витрати громадянина сьогодні; уряд — на дефіцит бюджету й умови кредиторів через кілька місяців. Обидві проблеми реальні, але за нинішньої структури фінансування держава майже не має можливості розглядати їх окремо.
Уряд тепер може швидко переробити №15460 і повернути митну частину реформи до Ради. Складніше з №15112-д: документ відхилений, тому для повернення самого податкового механізму знадобиться нове законодавче рішення. Без нього ключова вимога щодо скасування пільги фактично залишатиметься невиконаною.
Наступне голосування, якщо уряд знову винесе реформу, буде вже не просто дискусією про Temu, AliExpress чи інші міжнародні покупки. Депутатам доведеться вирішувати, яку політичну ціну вони готові заплатити за виконання умов МВФ та ЄС — і яку фінансову ціну країна може заплатити за чергове відтермінування.
На тлі $27 млрд незакритих оборонних потреб ця арифметика стає особливо жорсткою. Сам податок на міжнародні посилки не закриє величезну бюджетну діру. Але його провал показав проблему більшого масштабу: міжнародні гроші в України є, проте дедалі більша їх частина залежить від рішень, які всередині країни стають політично дедалі важчими.
