Війна в Україні входить у черговий небезпечний цикл: поки на полі бою не видно швидкого вирішення, удари стають масштабнішими, а дипломатичні канали знову починають оживати. Саме в цей момент Сполучені Штати вирішили активізувати спроби повернути Росію та Україну за стіл переговорів.
Як повідомляє The New York Times, до Москви мають вирушити спеціальний представник президента США Стів Віткофф та Джаред Кушнер — зять Дональда Трампа. Їхня поява в російській столиці свідчить про те, що Вашингтон не має наміру остаточно відмовлятися від дипломатичного сценарію, навіть попри різке загострення бойових дій.
Це може стати новою спробою перезапустити переговорний процес, який фактично зайшов у глухий кут після попередніх раундів контактів. Проте цього разу американські посередники працюватимуть у значно складнішій атмосфері.
Дипломатія повертається тоді, коли війна стає ще жорсткішою
Останні місяці продемонстрували парадоксальну ситуацію. З одного боку, сторони продовжують завдавати одна одній масштабних ударів і не демонструють готовності до швидкого компромісу. З іншого — саме загострення може підштовхувати міжнародних посередників до активніших дипломатичних дій.
Російські та українські сили наростили інтенсивність повітряних атак. Під ударом опиняються енергетичні об'єкти, логістична інфраструктура, склади, порти та інші важливі елементи економічної й військової системи.
Для Вашингтона це створює дедалі складнішу ситуацію. Чим довше триває війна, тим вищими стають її економічні, політичні та безпекові наслідки не лише для України, а й для всієї Європи. Тому адміністрація Дональда Трампа, схоже, знову намагається перевести протистояння з військової площини у переговорну.
Президент України Володимир Зеленський раніше підтверджував, що американські представники планують контакти як із російською, так і з українською стороною.
Однак сам факт нових зустрічей ще зовсім не означає, що сторони наблизилися до миру.
Попередні переговори не дали головного — прориву
До цього представники України та Росії вже зустрічалися в рамках дипломатичного процесу. Переговори проходили, зокрема, в Абу-Дабі та Женеві.
Але за столом переговорів виявилося значно більше суперечностей, ніж точок дотику.
Сторони могли обговорювати припинення вогню, майбутню архітектуру безпеки та відновлення України, проте найскладніші питання залишалися практично нерозв'язаними. У результаті переговорний трек поступово втратив динаміку.
Додатковим фактором стала зміна міжнародного порядку денного. Значну увагу адміністрації Трампа свого часу переключив конфлікт між США та Ізраїлем з Іраном. Українське питання відійшло на другий план, а дипломатичні контакти між Києвом і Москвою фактично зависли.
Проте повністю вони не припинилися.
Саме це зараз і намагається використати Вашингтон.
Території залишаються головним каменем спотикання
Найважча частина потенційної мирної угоди — територіальна.
Москва наполягає на передачі їй територій, які залишаються під контролем України. Київ категорично не погоджується на одностороннє відведення своїх військ, оскільки такий крок може створити умови для подальшого наступу.
Для України питання територій — це не просто проблема лінії на карті. Йдеться про майбутню безпеку держави.
Якщо домовленість передбачатиме відведення українських сил без дієвих гарантій, у Києві побоюються, що пауза у бойових діях може перетворитися лише на підготовчий етап до нового витка війни.
Саме тому Україна наполягає на механізмах, які гарантували б виконання домовленостей та унеможливлювали повторну агресію.
І тут виникає ключова проблема: навіть якщо Вашингтон зможе посадити представників двох країн за один стіл, змусити їх погодитися на принципові поступки буде набагато складніше.
Західні війська та гарантії безпеки — ще одна вибухова тема
Окреме питання — майбутня система безпеки України.
Попередні пропозиції передбачали масштабний комплекс домовленостей, який включав гарантії для Києва та механізми відновлення країни. Але сторони не змогли досягти спільного бачення щодо можливого розміщення західних військових контингентів на українській території.
Для Києва надійні гарантії мають стати запобіжником від повторення війни. Для Москви присутність західних сил в Україні є принципово неприйнятним сценарієм.
Тобто сторони фактично дивляться на одну й ту саму проблему з протилежних позицій.
Україна хоче отримати гарантії, які зроблять новий напад значно складнішим або неможливим. Росія, навпаки, прагне домогтися обмежень для військової присутності Заходу та довгострокового впливу НАТО на українську безпеку.
Поки ці позиції залишаються несумісними, говорити про швидку мирну угоду надзвичайно складно.
Європа хоче впливати на майбутню домовленість
Ще одним важливим фактором стає позиція європейських держав.
Франція, Німеччина та Велика Британія, за даними The New York Times, працюють над власним форматом участі у майбутньому переговорному процесі.
Для Європи це питання вже давно перестало бути виключно українською проблемою.
Будь-яка угода, яка завершить або заморозить війну, безпосередньо впливатиме на європейську систему безпеки. Від того, де пройде фактична лінія припинення вогню, які гарантії отримає Україна та які військові можливості матиме Росія після завершення бойових дій, залежатиме безпека багатьох країн континенту.
Саме тому європейські столиці дедалі активніше намагаються впливати на переговорний процес.
Вашингтон при цьому залишається головним зовнішнім посередником, але дедалі очевидніше, що остаточна конструкція можливої домовленості не може ігнорувати інтереси Європи.
Київ не відкидає переговори, але не вірить у швидкий результат
Українська влада демонструє готовність до дипломатії, однак водночас досить стримано оцінює її перспективи.
Керівник Офісу президента Кирило Буданов раніше визнавав у розмові з The New York Times, що поки складно сказати, чи дадуть нові переговори кращий результат, ніж попередні.
Водночас його позиція показова: переговори все одно доведеться продовжувати, адже війна не може тривати безкінечно.
Це, мабуть, одна з найбільш реалістичних оцінок ситуації. Сам факт переговорів не означає капітуляції чи готовності України погодитися на будь-які умови. Дипломатія може бути необхідною саме для того, щоб знайти прийнятну модель припинення війни, яка не створить умов для її повторення.
Питання лише в тому, чи існує така модель, яку одночасно приймуть Київ, Москва, Вашингтон і ключові європейські держави.
Зима може стати новим випробуванням
На цьому тлі особливе значення має ситуація на фронті та майбутня зимова кампанія.
За оцінкою Буданова, навіть якщо переговорний процес буде відновлено, очікувати швидкого припинення вогню не варто. Він вважає, що Росія може спробувати використати черговий зимовий період для масованих ударів по Україні.
Цей сценарій становить серйозну загрозу.
Зима традиційно створює додаткове навантаження на енергосистему. Масовані атаки по енергетичній інфраструктурі можуть бути спрямовані не лише на військові об'єкти, а й на здатність країни нормально функціонувати під час холодів.
Тому переговори, які починаються на тлі підготовки до потенційно важкої зими, набувають особливого значення.
Для України дипломатичний процес може бути способом домогтися реального припинення ударів і гарантій безпеки. Для США — можливістю нарешті знайти політичний вихід із війни. Для Європи — шансом зменшити ризики подальшої ескалації.
Але для Москви переговори можуть залишатися лише інструментом для досягнення власних стратегічних цілей.
Чи справді цього разу може бути прорив?
Повернення американських представників до Москви не означає, що мир уже близько.
Навпаки, нинішня ситуація показує, наскільки складним буде будь-який компроміс. Позиції сторін щодо територій, гарантій безпеки, військової присутності Заходу та майбутнього захопленої Запорізької атомної електростанції залишаються принципово різними.
Проте сам факт відновлення активної дипломатії має значення.
Коли військові дії не дають швидкої відповіді на питання про завершення війни, переговори стають не альтернативою реальності, а її невід'ємною частиною. Питання полягає вже не в тому, чи будуть переговори, а в тому, якими будуть їхні умови і чи зможуть вони привести до стійкого миру, а не просто до короткої паузи.
Вашингтон зараз намагається знову відкрити ці двері.
Але за ними — десятки найскладніших питань, щодо яких Київ і Москва досі перебувають на протилежних позиціях. І саме тому новий дипломатичний раунд може виявитися не початком швидкого завершення війни, а лише стартом найважчої частини переговорів.
