Повітряна війна — це не лише питання кількості ракет, винищувачів чи систем протиповітряної оборони. Не менш важливо вчасно побачити загрозу, правильно визначити її тип і передати інформацію тим, хто має її знищити. Саме на цьому етапі особливого значення набувають літаки радіолокаційного виявлення ASC 890, які Україна отримала від Швеції.
Про те, як ці машини можуть вплинути на можливості української системи спостереження за повітряним простором, розповів в ефірі Radio NV Валерій Боровик, засновник української оборонної компанії First Contact. За його словами, ключова перевага ASC 890 полягає у тому, що потужний радар переноситься із землі в повітря. На перший погляд це може здаватися лише технічною деталлю, однак на практиці висота розміщення антени суттєво змінює можливості виявлення цілей.
Наземний радар неминуче стикається з особливостями рельєфу та лінією горизонту. Низьколітаючі об'єкти можуть залишатися поза його впевненим оглядом, особливо якщо між станцією та ціллю є природні або штучні перешкоди. Повітряна платформа значною мірою долає цю проблему. Чим вище перебуває радіолокаційна система, тим ширшим стає сектор, який вона здатна контролювати.
Це особливо важливо для України, яка змушена одночасно відстежувати різні типи повітряних загроз. Йдеться про літаки, безпілотники, крилаті ракети та інші цілі, які можуть рухатися на різних висотах і за різними траєкторіями. У такій ситуації кожна додаткова секунда між моментом виявлення та моментом реагування може мати величезне значення.
Боровик звернув увагу ще на одну проблему. Потужні наземні радари, здатні контролювати великий простір, самі можуть ставати помітними. Їхня активна робота створює електромагнітне випромінювання, за яким можна визначити місце розташування станції. Це перетворює цінний елемент системи спостереження на потенційну ціль.
Повітряний радар дозволяє частково змінити цю логіку. Його складніше прив'язати до однієї конкретної точки на місцевості, адже платформа перебуває в русі. Водночас літак може створювати додатковий рівень радіолокаційного контролю, доповнюючи наземні засоби, а не просто замінюючи їх.
Особливо цікавим є застосування ASC 890 проти низьколітаючих цілей. Саме вони можуть становити серйозну проблему для традиційної системи спостереження. Крилата ракета, яка рухається на малій висоті, використовує особливості рельєфу, щоб якомога довше залишатися непомітною для наземних засобів. Радар на літаку отримує іншу геометрію огляду, тому може виявити таку ціль раніше.
І тут виникає головна перевага: літак-радар не обов'язково повинен сам знищувати загрозу. Його завдання — створити якісну картину повітряної обстановки. Якщо інформація швидко надходить до винищувачів або наземних комплексів ППО, у них з'являється більше часу для прийняття рішення та застосування відповідного озброєння.
Фактично ASC 890 може стати важливою ланкою між виявленням та ураженням цілі. У сучасній війні ця ланка часто є не менш важливою, ніж сама ракета-перехоплювач. Навіть найсучасніша система не зможе ефективно відреагувати на загрозу, якщо отримає інформацію надто пізно або не матиме достатньо точних даних.
Водночас робити гучні висновки лише за характеристиками техніки поки зарано. Боровик наголосив, що реальну ефективність таких систем можна оцінити тільки після накопичення практичної статистики. Заявлені виробником можливості та реальна робота в умовах бойових дій — не завжди одне й те саме.
Це принциповий момент. Українські військові працюють у надзвичайно складному середовищі, де противник постійно змінює тактику, комбінує різні типи засобів ураження та намагається виявляти слабкі місця системи оборони. Тому навіть технологія з чудовими характеристиками повинна пройти перевірку реальними завданнями.
Про передачу та використання ASC 890 раніше повідомляв міністр оборони Швеції Пол Йонсон. Серед сильних сторін літаків він також називав можливість виявляти крилаті ракети, які летять на низькій висоті та можуть бути складними цілями для наземних радарів.
Для України поява таких машин означає не просто отримання ще одного виду військової техніки. Це посилення самої архітектури повітряного спостереження. Якщо наземні радари формують один рівень контролю, то ASC 890 здатні створити додатковий, значно вищий ешелон огляду.
Саме тому справжня цінність шведських літаків може проявитися не в окремій гучній операції, а в тисячах рішень, які прийматимуться швидше завдяки отриманій ними інформації. У небі, де рахунок іноді йде на секунди, здатність раніше побачити небезпеку може стати різницею між ударом і його відбиттям.
