Українська оборонна промисловість опинилася перед проблемою, яка на перший погляд може здатися суто бюрократичною, але для виробників має цілком реальні й болючі наслідки. Підприємства, які вже виготовили та передали військовим техніку в межах програми е-Бали, досі очікують на оплату. Йдеться не про незначні затримки: заборгованість перед окремими компаніями, за словами СЕО «Української ради зброярів» Ігоря Федірка, сягає від 24 млн до сотень мільйонів гривень.
Особливо гостро ситуація позначається на невеликих виробниках. Великі підприємства іноді мають резерви, кредитні лінії або інші джерела фінансування, які дозволяють певний час підтримувати виробництво. Для компактної компанії затримка навіть у десятки мільйонів може означати зовсім іншу реальність: немає чим розрахуватися з працівниками, оплатити комплектуючі чи запустити наступну партію продукції.
Саме тому проблема виплат за е-Бали виходить далеко за межі звичайного питання бухгалтерських розрахунків. За кожною неоплаченою поставкою стоїть виробничий цикл, який може зупинитися в найбільш невдалий момент.
Поставили техніку — але грошей не отримали
Як повідомив Ігор Федірко, виробники виконали свої зобов’язання перед військовими, однак оплата за продукцію затримується. За його словами, проблема має системний характер і стосується поставок у межах програми е-Бали.
Для оборонних підприємств це створює своєрідну пастку. Компанія повинна заздалегідь закупити матеріали, оплатити роботу інженерів і виробничого персоналу, організувати складання, тестування та логістику. Часто всі ці витрати здійснюються задовго до моменту остаточного розрахунку.
Якщо гроші за вже поставлену продукцію не надходять, підприємство фактично змушене продовжувати виробництво власним коштом. Спочатку це може виглядати як тимчасова незручність, але за значних сум швидко перетворюється на проблему ліквідності.
Найбільш тривожний сигнал — повідомлення про труднощі з виплатою зарплат. Для оборонної галузі це особливо чутлива тема, адже втрата навіть невеликої кількості кваліфікованих фахівців може відбитися не лише на конкретному підприємстві, а й на швидкості виконання майбутніх замовлень.
Де виникла затримка
За поясненням Федірка, причиною стала процедура погодження напрямів використання коштів після змін до бюджетного законодавства.
10 червня Верховна Рада ухвалила закон №4908-IX, а 24 червня набули чинності зміни до статті 28 закону про Державний бюджет України на 2026 рік. При цьому розподіл військового ПДФО залишився таким: 60% надходжень отримує Міністерство оборони, 30% — Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, ще 10% спрямовуються безпосередньо військовим частинам.
Програма е-Бали фінансується з частини коштів, яка належить Міноборони. Через це напрям використання відповідного фінансування має пройти погодження профільного парламентського комітету.
Важлива деталь полягає в тому, що мова не йде про необхідність окремо погоджувати кожну поставку або кожен платіж. Йдеться про погодження загального напряму використання коштів.
Однак саме тут і виникло вузьке місце. За словами представника «Української ради зброярів», закон не визначає конкретного строку, протягом якого відповідний комітет має надати таке погодження.
У результаті процедура, яка мала забезпечити належний контроль за бюджетними ресурсами, фактично стала фактором невизначеності для компаній, що вже виконали свою частину роботи.
Чому це небезпечно для оборонної промисловості
Війна не залишає оборонному виробництву права працювати за принципом «поставимо зараз, а розрахуємося колись потім». Підприємствам необхідна передбачуваність, адже виробництво техніки потребує постійного руху коштів.
Затримка одного платежу запускає ланцюгову реакцію. Виробник не може повною мірою оплатити компоненти — постачальник отримує менше коштів — наступна партія виготовляється повільніше. Якщо ситуація затягується, підприємство змушене скорочувати витрати, відкладати інвестиції або шукати позикові гроші.
Для невеликих оборонних компаній це може стати питанням виживання.
Парадокс ситуації полягає в тому, що держава зацікавлена у швидкому розвитку власного військового виробництва, особливо в умовах постійної потреби фронту в техніці. Водночас надмірно довгі фінансові процедури можуть створювати для виробників ризики, які не мають прямого стосунку до якості чи швидкості виконання замовлень.
Федірко звернув увагу саме на цю суперечність. За його словами, законодавчі зміни загалом мали збільшити фінансування сектору безпеки та оборони на 1,56 трлн грн, але водночас вони додали ще один етап погодження, через який частина підприємств не може своєчасно отримати кошти за вже виконану роботу.
Виробники вимагають конкретних відповідей
Представник «Української ради зброярів» звернувся із запитаннями до Міністерства оборони, Департаменту розвитку спроможностей та оборонних технологій, а також до парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Ключові питання стосуються не лише причин затримки, а передусім конкретних строків. Виробникам необхідно розуміти, коли документи щодо фінансування е-Балів були передані на погодження, чи отримав комітет повний пакет необхідних матеріалів і коли підприємства нарешті зможуть розраховувати на оплату.
Для бізнесу відповідь на ці запитання має принципове значення. Підприємства вже виконали свою частину домовленостей і передали продукцію військовим. Тепер від швидкості проходження бюджетної процедури залежить, чи зможуть вони продовжити роботу без зупинок.
І тут питання вже не лише в сотнях мільйонів гривень. Йдеться про здатність української оборонної промисловості працювати ритмічно, нарощувати виробництво та планувати майбутнє. Коли гроші за виконане замовлення затримуються на невизначений строк, ризикує вся система — від маленького цеху, який виготовляє окремий компонент, до військового підрозділу, який очікує на нову техніку.
