Таємнича поява директора ЦРУ Джона Реткліффа в Москві цього тижня виявилася не просто черговим контактом між спецслужбами. За даними The New York Times, він привіз російському керівництву значно політичніше послання: війна не розвивається на користь Кремля так, як там могли очікувати, і час для серйозних переговорів може бути саме зараз.
Сам факт поїздки вже підтверджений Москвою. Речник Кремля Дмитро Пєсков повідомив, що Реткліфф зустрічався з представниками російських спецслужб, але не з Володимиром Путіним. За словами Пєскова, президента Росії після цього поінформували про результати розмов. Зміст переговорів Кремль офіційно не розкрив.
The New York Times, посилаючись на чинних і колишніх американських посадовців, повідомила іншу частину картини. Реткліфф нібито передав директору ФСБ Олександру Бортнікову похмуру оцінку військової та економічної ситуації Росії й закликав Москву домовлятися, перш ніж умови для неї стануть ще гіршими.
Важлива межа тут проходить між підтвердженим фактом і повідомленнями джерел. Поїздка та контакти керівника ЦРУ з російськими спецслужбами підтверджені публічно. Точний зміст його аргументів, оцінок і пропозицій залишається закритим і відомий переважно з американських медіа, які посилаються на поінформованих чиновників.
За аналізом «Дейком» відкритих і перевірених матеріалів, візит директора ЦРУ до Москви важливий передусім зміною самого дипломатичного інструменту. Вашингтон намагається донести до Кремля не лише політичну пропозицію, а й розвідувальну оцінку того, скільки Росії коштує продовження війни та що вона реально отримує натомість.
Для цього Реткліфф є незвичайним, але логічним посланцем. ЦРУ не веде класичних мирних переговорів і не може домовлятися про українські території. Але керівник американської розвідки може говорити з російськими колегами мовою військових втрат, виробничих можливостей, мобілізаційного ресурсу й прогнозованої траєкторії кампанії.
Саме цей канал може мати особливе значення для Путіна, чия кар’єра починалася в радянських спецслужбах. За даними NYT, частина американських чиновників розраховувала, що оцінка, передана директором ЦРУ керівникові ФСБ, сприйматиметься в Кремлі серйозніше за чергове дипломатичне звернення чи публічну заяву Білого дому.
У Вашингтоні давно існують сумніви щодо того, наскільки повну картину війни отримує російський президент від власного оточення. Тому послання Реткліффа мало ще одну функцію: запропонувати російській системі оцінку ситуації з боку її головного стратегічного суперника, не вимагаючи від Кремля публічно визнавати її правильною.
Американська оцінка, яку Реткліфф уже частково озвучував публічно, справді є надзвичайно жорсткою. У липні він заявляв, що нові російські військові на окремих ділянках фронту можуть мати середню тривалість виживання лише 20–30 хвилин після прибуття в бойову зону через масштабне застосування українських дронів.
Реткліфф також стверджував, що за приблизно півтора року Росія змогла захопити лише близько одного відсотка загальної території України. Ці слова є американською розвідувальною оцінкою, а не незалежно встановленою універсальною статистикою, але вони показують, який саме аргумент директор ЦРУ міг привезти до Москви.
Інші західні оцінки вказують на схожу проблему з людським ресурсом. Президент Фінляндії Александр Стубб заявив наприкінці серпня, що Росія втрачає приблизно 30–35 тисяч військових на місяць, тоді як набирає близько 27 тисяч. Він назвав таку динаміку нестійкою в довгій перспективі.
Це не означає, що російська армія перебуває перед неминучим крахом. Москва все ще має значні людські, фінансові та промислові ресурси, контролює частину української території й продовжує наступальні дії. Але ціна невеликих просувань стала одним із центральних показників, на якому Захід будує аргумент про обмеженість російської стратегії.
Існує й економічна складова. Українські далекобійні удари дедалі частіше зачіпають нафтопереробні заводи, логістичні центри та іншу інфраструктуру далеко від фронту. Наприкінці серпня виробництво бензину в Росії, за даними галузевих джерел Reuters, впало приблизно до 70% внутрішнього попиту.
Для Кремля це створює неприємне поєднання: фронт потребує постійно нових людей і техніки, тоді як війна поступово збільшує витрати в тилу. Саме така кумулятивна картина, а не прогноз швидкого російського воєнного краху, найкраще пояснює зміст описаного американськими джерелами послання Реткліффа.
Водночас директор ЦРУ, за даними NYT, не привозив Бортнікову ультиматуму. Він не погрожував конкретними санкціями чи іншими наслідками в разі відмови Путіна від переговорів. Сенс розмови полягав радше в тому, щоб переконати Москву: продовження нинішньої кампанії може погіршити її позицію швидше, ніж покращити.
Після появи перших повідомлень президент США Дональд Трамп намагався применшити драматизм поїздки, назвавши її «напіврутинною». Він водночас допустив, що з контактів може «щось вийти», і знову пов’язав американські зусилля з прагненням завершити війну.
Наступні повідомлення показали, що переговорний компонент міг бути ширшим. Axios із посиланням на два поінформовані джерела написав, що Реткліфф зустрічався не лише з Бортніковим, а й із директором Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним та порушив питання про можливу тристоронню зустріч Трампа, Путіна і Зеленського.
За даними Axios, Реткліфф також намагався з’ясувати, чи здатні керівники російських спецслужб вплинути на Путіна й переконати його повернутися до американського переговорного процесу. ЦРУ не прокоментувало ці повідомлення, тому пропозицію саміту поки варто розглядати саме як інформацію джерел, а не офіційно погоджений план.
Українську сторону, за повідомленнями американських медіа, попередили про місію заздалегідь. NYT пише, що перед зустріччю в Москві Реткліфф спілкувався з українськими колегами й запевнив їх: він їде вивчати російську позицію, а не домовлятися про поступки від імені України.
Це важлива деталь через давню проблему будь-яких американсько-російських контактів щодо війни: Київ побоюється переговорів, у яких умови для України можуть обговорювати без її участі. Саме тому розмежування між розвідкою позицій Москви та фактичними територіальними домовленостями має не лише дипломатичне, а й політичне значення.
За даними Reuters, керівник Офісу президента України Кирило Буданов очікує найближчим часом технічних переговорів щодо війни, але застерігає від очікувань швидкого результату. Останній раунд тристоронніх контактів за участю США відбувався ще в лютому, після чого переговорний процес фактично зупинився.
Окремо Буданов говорив про можливість відновлення ширших переговорів уже у вересні. Україна разом зі Сполученими Штатами та європейськими партнерами підготувала короткий набір пропозицій для Москви, але фундаментальні суперечності залишаються незмінними — передусім навколо територій і умов припинення вогню.
Росія продовжує вимагати, щоб Київ відмовився від частини Донбасу, яку російська армія навіть не контролює повністю. Україна таку умову відкидає. Це пояснює, чому навіть переконання Кремля в тому, що війна коштує йому надто дорого, ще не створює автоматичної формули миру.
Місія Реткліффа відрізняється і від інших каналів адміністрації Трампа. Стів Віткофф і Джаред Кушнер уже підтримували окремі контакти з людьми з оточення Путіна, однак значного прориву не досягли. За повідомленнями NYT, частина українських посадовців сприймала Реткліффа як жорсткішого щодо Москви співрозмовника.
Це, ймовірно, було однією з причин залучити до процесу директора ЦРУ. Його роль дозволяє адміністрації Трампа показати Москві, що пропозиція переговорів виходить не з переконання в неминучій російській перемозі, а навпаки — з оцінки, що Кремль ризикує витратити ще більше ресурсів за дедалі менший стратегічний результат.
Подібні контакти між спецслужбами мають довгу історію. У листопаді 2021 року тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс приїздив до Москви, щоб попередити російське керівництво про наслідки повномасштабного вторгнення. Через три місяці Росія все одно розпочала війну.
У листопаді 2022 року Бернс зустрівся в Анкарі з Наришкіним на тлі побоювань США щодо можливого застосування Росією ядерної зброї. Такі канали не означали нормалізації відносин; їхня цінність полягала саме в можливості передавати повідомлення в моменти, коли звичайна дипломатія майже не працювала.
Пєсков цього разу також назвав контакти між розвідками позитивним явищем, зауваживши, що вони нерідко зберігаються навіть у найтяжчі періоди відносин. Водночас він заявив, що говорити про вихід США і Росії з нинішньої «глибокої кризи» ще надто рано.
Саме тому візит директора ЦРУ до Москви поки не можна називати дипломатичним проривом. Немає підтвердженої згоди Путіна на саміт, нового припинення вогню чи навіть оголошеної дати повноцінних переговорів. Є лише відновлений канал і американська спроба змінити розрахунок Кремля щодо ціни продовження війни.
Більше того, українські посадовці залишаються скептичними щодо намірів Москви. Axios повідомляє, що в Києві одночасно з переговорними сигналами бачать ознаки підготовки Росії до нових сценаріїв ескалації. Тобто дипломатичне зондування відбувається не замість воєнного планування, а паралельно з ним.
Це, можливо, і є головним сенсом поїздки Реткліффа. Вашингтон не повідомив Москві, що Росія вже програла, і не запропонував їй безумовного виходу. Він, за даними американських медіа, спробував переконати людей найближчого до Путіна силового кола, що нинішня траєкторія не веде до тієї перемоги, на яку Кремль розраховував.
Тепер значення матиме не сам факт секретної зустрічі, а те, що відбудеться після неї. Якщо у вересні справді почнуться переговори за участю України, Росії та США, місія Реткліффа може виявитися одним із епізодів, які відкрили цей канал. Якщо ні — вона поповнить довгу історію американських попереджень, які Москва вислухала і проігнорувала.
